Ветеран Олександр після повернення з фронту не зміг влаштуватися на попереднє місце роботи — за станом здоров’я. Зараз же відкрив для себе нову сферу діяльності. Звикає до цивільного життя і ветеран Валерій. Наголошує, для успішної адаптації військові мають проходити не лише фізичну, а й психологічну реабілітацію. Історії ветеранів з Одещини — у матеріалі Суспільного.
Історія Олександра Дюжикова
Олександр Дюжиков до війни працював слюсарем у трамвайному депо. Коли закінчилась бронь — пішов воювати, був у Солєдарі під Бахмутом, потрапив у російський полон.
"Я зв'язківець-стрілець. Наступали "вагнера" і ми не встигли відійти, нас взяли в полон. Там трошки катували, били, у тому числі за українську мову. Де танки, де "гради" питали, Кажу: я звичайний зв'язківець, звідки я знаю де", — згадує полон Олександр.
З полону чоловіка звільнили 4 лютого 2023 року. Під час війни Олександр отримав дві контузії: одну мінометну, другу — у полоні. Наразі у чоловіка друга група інвалідності. Працювати у трамвайному депо він більше не може, довелося опановувати нову спеціальність.
"Я прийшов одразу працювати, але в мене друга група інвалідності, дві контузії, невралгія. Мені не можна важке підіймати, не можна, щоб був сильний шум, а це ж депо. Не змогли вони мене взяти на роботу. Побачив об'яву, що потрібні культорганізатори, прийшов вже з готовим (резюме, — ред.), кажу: хочу ось сюди працювати! Я працюю з дітьми, малозабезпеченими, з дітьми з інвалідністю, з переселенцями, сиротами", — розповів про нову роботу Олександр.
За порадою лікаря Олександр більше спілкується з людьми. Робота цьому сприяє: разом з дітьми вони відвідують театри, музеї.
Історія Валерія Кохана
Валерій Кохан втратив на війні ногу — біля нього розірвалася міна. Другу ногу лікарям вдалось врятувати. Наразі чоловік пересувається на протезі та все ще проходить реабілітацію.
"О 5:15 ранку випадкова міна прийшла біля ніг, одну ногу просто відірвало, іншу, пощастило, лікарі врятували. Дуже важко було для мене, коли багато місяців був тільки лежачим, потім на візку, і от весь час вулиця, вулиця і тільки поставили протез — я от не можу всидіти. Ну це в мене так, а у багатьох хлопців, бачив, моральний стан не дуже", — розповідає Валерій.
За словами Валерія, у мирному він все життя працював будівельником, тому і після реабілітації планує займатись саме цим. Пропозиції від роботодавців він вже має, каже чоловік.
"Якщо я все життя так працював, то значить, так і треба працювати. Як фахівець буду підказувати, контролювати. Виходячи із років на будівництві, на мене є попит. Зараз не так, як було до війни, але все одно є. Перед зустріччю катався, дивився, як там що, де", — розповів Валерій.
На переконання ветерана, в організаціях, які пропонують роботу ветеранам, мають бути психологи.
Спочатку з військовослужбовцями повинен працювати з ними психолог, щоб зрозуміти, чи є у них проблеми, ввіллється він в колектив чи ні. Чи військовослужбовцю треба одному десь працювати, чи в команді", — додав чоловік.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
