Ольга Волкова покинула роботу далекобійниці, аби доглядати за тваринами у власному притулку – втілила дитячу мрію та прихистила пів сотні собак та котів, які потерпали від людської жорстокості, або замерзали на вулиці. Вже дев'ять років жінка доглядає за тваринами в селі Лупаревому Миколаївського району.
У будинку над Дніпровсько-Бузьким лиманом Ольга разом з чоловіком Юрієм власними силами облаштували притулок для тварин: будки та вольєри, місця для вигулу собак тощо. Чоловік Ольги підтримав рішення дружини одразу.
"Це все починалося так: від дружини ініціатива пішла, а її в цьому всьому підтримую, бо я так само люблю тварин. По-перше, я люблю свою дружину, а по-друге, я люблю тварин. Через це підтримую її цілком. Кожен раз собі кажеш: "Все, досить! Більше вже брати не буду», – але коли бачиш скалічену душу чергову, нічого не лишається, як розвести руки, забрати її, от і все", – розповідає Юрій Дідевський.
Тут утримують три десятки собак. Ольга Волкова каже, що це не притулок, це дім великої дружньої родини.
Цього собаку звати Хлопчик.
Він повністю осліп внаслідок травми після побиття. Такий вигляд мав собака до операції по видаленню пухлини головного мозку.
А от Кіра до людей звикнути так і не змогла.
Зі своїми власниками йде на контакт, проте сторонніх людей боїться та ховається в будку. Все через те, що над собакою знущалися та били перехожі.
"У неї немає повністю нижньої щелепи, в неї немає частини голови, повністю деформоване тіло. Якщо вона виходить, вона не може йти нормально, боком ходить. Вона повністю втратила довіру до людини. Не підходить ніколи більше і ні до кого", – розповідає Ольга Волкова.
Переважна кількість тварин старі та травмовані. Деякі мають інвалідність, епілепсію.
На день всі собаки з’їдають сім кілограмів м’яса. Також їх годують кашею та еструдером.
Живе в притулку самиця єнота Ольга.
Тварину викупили у контактного зоопарку. Живе в окремому вольєрі, харчується тим самим, що і господарі: овочами, кашами, м’ясом.
"Поїхала туди. На питання: "Куди ви потім будете дівати єнота?" – отримала відповідь: "У мисливське господарство". Що може бути страшніше? Як на мене, для звірів страшніше ніж мисливське господарство бути нічого не може", – говорить Ольга Волкова.
Утримують у притулку 21 кота. Тварини не мають вольєрів, а пересуваються територією вільно. Більшість спить на кухні в корзинках. Кожен має свою історію.
"Лізочці вже рочки три. Вона повністю сліпа – черепно-мозкова травма. Її побили. Ми знайшли її всю в крові, брудну, виснажену. Її підпалили, була облита жовтою фарбою, бік весь згорів, вусики згоріли. Возили її по лікарях, оглядали очі. Сказали, через черепно-мозкову травму втрата зору. Але вона дуже добре орієнтується, навіть примудряється мишок ловити", – каже Ольга Волкова.
Читайте також: "Затоплення Бузького Гарду на Миколаївщині. Що скажуть у ЄС"
Зараз Ольга не працює, весь вільний час присвятила догляду за тваринами. Усі вони стерилізовані. Подружжя мріє побудувати операційний блок для тварин, аби лікувати їх там. Юрій має медичну освіту і деякі операції робить самостійно.
Наразі у притулку є потреба у кормі та будівельних матеріалах.
Читайте нас у Telegram
Підписуйтеся на Суспільне Миколаїв у Viber
