Жителька Кропивницького Анжела Непочатова третій рік розшукує сина, який зник на війні. Щоб мати на це сили, почала писати картини. Свою першу виставку назвала "Дихати. Жити. Творити". Її присвятила Збройним силам України. Там 14 картин. Частину їх продає, аби допомогти військовим.
Анжела Непочатова розповіла Суспільному, що зв'язок з сином-військовим втратила навесні 2022 року. Він служив на Харківщині. Нині вважається зниклим безвісти.
"Уже пішов третій рік. Як ти не вважаєш себе сильною, але не завжди можеш впоратися. Тому шукаємо, надіємося, що результати пошуків будуть позитивні".
За словами кропивничанки, картини почала писати рік тому, щоб відірватися від негативних думок.
"Тоді склалась така ситуація, з якою мені було важко впоратися. І я звернулась за допомогою до психолога. Наша співпраця поступово привела до того, що я почала малювати. Оскільки в мене немає художньої освіти, почала звертатись за допомогою до ютуб-каналів".
На картинах зображені й гори, які мама військового мріє побачити, і північне сяйво, яке бачила у дитинстві. Розповіла, що пише, коли є натхнення й ідеї.
"Обираю, що я хочу. Ну, звісно, в мене не виходить так, як майстри малюють, але я намагаюсь. Десь щось змінити, щось своє додати. Мені це дуже допомагає, і дуже чудова арттерапія виходить".
За словами Анжели Непочатової, гортензії писала під звуки вибухів, коли у січні цього року росіяни обстрілювали Кропивницький. Рука сіпнулась, і на полотні лишився слід.
"Я вже не стала нічого змінювати, так і залишила цей вітер,".
Ще одну картину написала до Дня народження сина, коли йому виповнилося 22 роки.
"Той день, коли він з’явився на цей світ, був сильний сніг. Він дуже любить сніг", — розповіла мама.
Анжела Непочатова продає більшість робіт, аби допомогти знайомій зібрати гроші на причіп для військових. Вартості картин не має. Можна платити, скільки кому не шкода. Не продає тільки чотири роботи, дорогі їй або написані особисто для когось.
Андрій Фоменко — кризовий психолог. Працює з військовими, їхніми рідними. За його словами, важливо знайти кожному заняття, яке дасть емоційну підзарядку.
"Те, що вона постійно підтримує зв'язок з побратимами сина, з родинами, які також шукають своїх близьких, — цю роботу потрібно вести однозначно і постійно, але ж треба чимось наповнюватись. Постійно жити у відчутті напруження важко. Треба наповнитись якимись новими враженнями, новими відчуттями. Ми шукаємо постійно ці засоби. Малювання в неї викликало найбільший відгук. Коли вона почала перші роботи мені показувати, мені лишалось тільки підтримати це".
Переглянути виставку можна упродовж місяця у бібліотеці імені Чижевського.
