14 травня в Україні відзначають День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Держава Ізраїль відзначила 2691 українця званням Праведник народів світу. На Кіровоградщині це пів сотні жителів. Про це йдеться в інформації ізраїльського національного меморіалу Голокосту "Яд Вашем". Про Голокост й українців-рятівників євреїв Суспільному розповів історик, директор обласного краєзнавчого музею, що у Кропивницькому, Борис Шевченко.
Праведники народів світу – це почесне звання ізраїльського національного меморіалу Катастрофи та Героїзму ”Яд Вашем” в Єрусалимі. Надається тим, хто рятував євреїв під час нацистської окупації в Другій світовій війні. Імена праведників наносять на стіну пошани в музеї ”Яд Вашем”. 14 травня 2021 року в Україні вперше на державному рівні вшанували пам'ять Праведників народів світу.
Почнемо говорити загалом про Голокост на Кіровоградщині (тут і далі – пряма мова – ред.).
Друга світова війна має багато вимірів. Окрім бойових дій на фронті між німецькими й радянськими військами, руху опору, історії Української повстанської армії, треба говорити про злочини німецьких каральних органів проти цивільного населення. Одним із найкривавіших злочинів був Голокост – цілеспрямоване винищення єврейського населення.
Ця трагедія торкнулася всіх територій, які були під окупацією німців, і Кіровоградщина – не виключення. Вона була окупована влітку 1941 року і перебувала там тривалий час. І тому єврейське населення, яке жило на цій території, стало об’єктом цілеспрямованого винищення німецькими каральними підрозділами.
Це трагедія тому, що, якщо інші представники цивільного населення (а німці знищували не лише євреїв, а й інших людей, і українців в тому числі) могли вижити, застосувавши якісь практики, то єврейське населення апріорі піддавалося винищенню. Така була політика нацистського керівництва.
За німецькими регулярними військами, які рухалися на схід, приходили так звані військові каральні підрозділи – Айнзацгрупи. Кіровоградщина була у сфері дії Айнзацгрупи С. Ці підрозділи заходили в населений пункт, виявляли єврейське населення, часто користуючись документами, які залишала радянська влада (а вона поспіхом змушена була залишити – а по суті, кинути – цивільне населення напризволяще, тому що Радянський Союз у 41-му році потерпав на всіх ділянках фронту), зводили людей в одне місце й знищували їх. До певної міри вони документували ці речі. Свідчення переважно знищували. Ті, які збереглися, стали джерелом дослідження цих подій.
Голокост – це, безперечно, трагедія, це злочин, але, говорячи про нього, треба звернути увагу також на героїзм. Тому що навіть "Яд Вашем" – це ізраїльський національний меморіал Катастрофи та Героїзму. Тому треба говорити про людей, які рятували євреїв від Голокосту й отримували від держави Ізраїль звання Праведник народів світу. Скільки Праведників встановили на Кіровоградщині й в чому загалом складність встановити тих, хто рятував євреїв від Голокосту під час Другої світової війни?
Ми повинні розуміти, що цивільне населення опинилося в умовах окупації не добровільно, а через те, що тогочасна влада нічого не зробила для того, щоб людей захистити, евакуювати, й таким чином забезпечити їхнє життя і здоров'я. Вони опинилися в умовах, коли повинні були виживати. І так чи інакше мали співпрацювати з новою владою.
По суті, нова влада була зацікавлена в тому, щоб захоплені території використовувалися економічно ефективно. Я маю на увазі передусім використання людей як робочої сили. Німці ставилися до цивільного населення так: якщо ви не берете до рук зброї, то в принципі маєте всі шанси на те, щоб вижити й, продовжуючи працювати десь на заводі, фабриці, зберегти своє життя і життя своїх рідних. Якщо ж люди брали до рук зброю, вони підлягали знищенню.
І ще однієї умовою для цивільного населення було не допомагати тим людям, які підлягали остаточному знищенню (це єврейське населення, роми, психічно хворі люди – тобто ті категорії людей, які поруч із євреями мали бути ліквідовані в уявленні нацистського керівництва). Інакше люди наражали на небезпеку своє життя і життя своїх рідних та близьких дуже серйозно.
Йдеться про випадки, коли людина допомагала єврею врятуватися, переховувала його, допомагала йому з документами. Ті люди, які рятували єврейське населення, здійснювали по суті подвиг, і тому саме з 1953 року держава Ізраїль цих людей називає Праведниками народів. Причому неважливо, врятували одного єврея чи кількох.
Кіровоградщина не стала винятком з-поміж усіх окупованих територій. Українці рятували єврейське населення у великих масштабах. На Кіровоградщині близько 50 людей офіційно визнані Праведниками народів світу.
Коли ми говоримо загалом про українців-рятівників, ми враховуємо не тільки тих, хто отримав офіційні звання, тому що це не так просто встановити. Зважаючи на те, скільки минуло часу, то це дійсно так?
Звичайно. Потрібні були певні дії для того, щоб просто щось довести, а багато хто не доводив. Вони ж не заради нагород, а за покликом серця це все робили. Можна про кожен з таких епізодів розповідати. Важливо сказати, що торік помер останній Праведник народів світу на Кіровоградщині Володимир Чорновол. Це людина, яка рятувала євреїв й офіційно визнана.
Один епізод пов'язаний із порятунком єврея військовослужбовця Червоної армії. Є в нас село Паліївка. Воно розташоване поруч з Малою Вискою. Там в 1996 році було надано звання Праведників народів світу Анастасії Пономаренко і Тетяні Ценцурі.
У січні 1944 року, коли вже відбувалися бої за Кіровоград (нині Кропивницький – ред.) і радянські війська прорвалися до Малої Виски, отримав поранення військовослужбовець Михайло Шахман. Він змушений був залишитися на окупованій території. Радянські війська відступили, німці повернулися, і ці жінки в селі Паліївка переховували чоловіка, годували, якимось чином надавали йому медичну допомогу.
І от він до свого переїзду в державу Ізраїль (а мешкав він постійно в Києві) приїздив щороку до своїх рятівниць. А потім, коли уже перебрався в Ізраїль, то звернувся до державних органів і свідчив, що ці дві жінки врятували його життя. І таких прикладів дуже багато. Це дійсно великий подвиг людей.
Ми самі нині живемо в умовах війни. А на той час війна була тотальною, і ми маємо розуміти, наскільки такі речі були цінними. І те, що українці далеко не останні, а навпаки – на перших позиціях серед народів за кількістю Праведників народів, свідчить про те, що ми дійсно люди з європейськими цінностями, нам притаманне це людське співчуття.
Щодо вшанування загалом українців-рятівників, можна також тут зазначити, що в Кропивницькому вулиця Родини Юхнелів і провулок Родини Смирнових отримали свої назви на честь Праведників народів світу. Вони під час Другої світової війни рятували євреїв від знищення. І бачимо, що зараз, у 2022 й 2023 роках, коли відбувається процес перейменування вулиць, з’являються й назви, пов'язані із Праведниками народів світу, власне на Кіровоградщині. І щодо вшанування пам'яті. Радянська влада загалом нівелювала пам'ять про окремі національні категорії жертв Другої світової війни, принижуючи втрати й українців, й інших народів. Як загалом вшановується пам'ять і євреїв, і тих, хто їх врятував на Кіровоградщині?
Ви слушно сказали, що радянська влада не виокремлювала, і це була цілеспрямована політика. Вона стосується всіх сфер. Тому що радянська влада, маючи серед свого населення величезну кількість різних за етнічним складом людей, прагнула створити якусь універсальну радянську людину. Тому, коли вона говорила про Другу світову війну (а тоді про Велику Вітчизняну війну), то використовувала цілісні масштаби. Тому не вшановували, не виокремлювали, не приділяли належної уваги.
А в незалежній Україні українські історики почали детально досліджувати ці події. З'явилися хороші праці. Звичайно, це ознака гарного тону, ознака цивілізованої країни й цивілізованого народу – коли нація вшановує цих людей.
На Кіровоградщині є меморіали, пам'ятні знаки. Також, як ви сказали, названі вулиці. У нас є наукові дослідження, присвячені цій тематиці, і це дуже важливо. Треба розуміти, що, як сказав автор, напевно, найкращої книги з цього питання Василь Даценко ("За те, що євреї" – бачите, яка промовиста назва), то це щеплення майбутнім поколінням. Адже коли люди візьмуть цю книгу до рук, почитають, подивляться на ті злочини, які робили німці, то це і є одна із форм вшанування.
Не тільки піти покласти квіти до синагоги, а й розповідати, читати про ці речі, щоб не допустити цих подій у майбутньому. Німецька нацистська влада здійснювала абсолютно людиноненависницьку політику, тому ми повинні зробити все для того, щоб таких речей більше у XXI столітті не повторювалося.
Підписуйтеся на новини Суспільне: Кропивницький у Вайбері, Телеграм, Інстаграм та Ютуб
