Ветеран Віктор Кваша із села Зелений Гай Кіровоградської області після повернення з російського полону здобув професію бджоляра й облаштував пасіку, здійснивши одну зі своїх мрій. Навчання чоловік розпочав рік тому. Суспільному він розповів, що вдалося зробити за цей час.
На захист України чоловік став добровольцем на початку повномасштабної війни, повернувшись із Чехії, де на той час жив і працював. Він служив у 56-й окремій мотопіхотній бригаді, у полон потрапив у листопаді 2022 року. З його слів, це були 15 місяців побиття й катувань. З неволі його звільнили у січні 2024-го.
Перші кроки після полону: відновлення, хата-мазанка та навчання на бджоляра
Рік тому, аби втілити одну зі своїх мрій, ветеран почав навчатися на бджоляра та придбав будинок у селі Зелений Гай.
«Восени я закінчив Гадяцьке аграрне училище. Це було десь у жовтні. Отримав сертифікат. А з весни я вже почав брати бджолині сім'ї».
Іншою мрією ветерана, яка здійснилась, було облаштування хати-мазанки.
«Зимував я вже цього року в цій хаті, в тій хаті, про яку мріяв. Думав, не встигну, бо вже по осені було. Нічого не міняли, але трошечки все обновили. Було дуже тепло, дуже цікаво для мене було. Я не знав, як воно вийде в мене перезимувати. Використовував піч і плиту, не використовуючи ані газу, ані електрики. Хата облаштована за тими ж принципами, які були в давнину. Але тут не зовсім музей вийшов, просто житлова кімната, але під давнину максимально».
Заснування пасіки біля Зеленого Гаю
У затінку дерев серед степу біля села Зелений Гай ветеран встановив вулики.
«Дуже цікаве місце, я навіть і не очікував, хоча максимально, звичайно, хотів так. Щоб воно було в такому захисті, щоб коли ранньою весною, коли бувають ще заморозки чи вітер сильний. Вулики завжди в затишку. Так само — захист від спеки — це не дуже корисно для бджіл, тому вони перебувають у затінку. Це для них дуже корисно».
11 вуликів, з його слів, поставив у квітні.
«Один знайомий спитав, чим я займаюсь. Я відповів, що на виробництві працюю. На питання про кількість співробітників відповів: "Тисяч 800, мабуть". Вчені довели, що бджоли знають людину, яка з ними працює».
Про своє захоплення й про бджіл, сказав, може розповідати годинами.
«Улітку життєвий період бджоли складає максимум 40 днів — вони постійно працюють. Спочатку молода бджола виробляє віск та годує личинок у вулику, а вже старша летить збирати мед чи прополіс. Це здається, що краник відкрив і мед потік, але насправді це масштабна робота. Мені найбільше подобається мед із різнотрав'я — ви б відчули, який тут увечері стоїть аромат трав».
Перша викачка меду
Качати мед Віктору допомагає місцева жителька Оксана Тихохід.
«Оксана — це мій наставник, який вчить мене правильно поводитись з бджолами. Я жартую, звісно, ми разом вчимося цьому. Колись ми разом навчались у школі, а зараз ми товариші. Я вперше бачу ці рамки. Для мене все вперше. Моя задача була — витягати рамки з вуликів, привозити сюди, а решту всієї роботи робить Оксана».
Медогонка, яка є у Віктора, з його слів, розрахована на чотири рамки.
«Завдяки дії центрифуги мед вилітає із сот і стікає по стінках й назовні».
Праця на землі як реабілітація та плани на майбутнє
Робота у власному господарстві допомагає відновлюватись, сказав ветеран. Адже відновлення після полону триває й досі.
«Після війни у нас понівечено дуже багато тіл, але ще більше понівечені душі. І щоб їх реабілітувати, праця на цій природі дуже допомагає. Відпочинок на цій природі. У нас є надія, і ми впевнені в тому, що перемога буде за нами. І ця війна колись скінчиться. Хотілося б допомагати людям відновитись. Ми знаємо, за що ми воюємо, ми знаємо, що ця свобода закладена в нас на генетичному рівні. І це все треба використовувати для нашої реабілітації».
Нині Віктор розмірковує про розширення справи: планує зареєструвати власну торгову марку та встановити апібудинкиСпеціальна дерев'яна споруда для оздоровлення та відпочинку за допомогою бджіл. для відпочинку й реабілітації. Каже: хоч плани й грандіозні, головне для нього — отримувати задоволення від самого процесу їх втілення.
