У Кропивницькому створили перший соціально-освітній серіал "П'ять кроків до безбар'єрності. Як допомогти правильно". Його автори та учасники в етері Українського радіо Кропивницького розповіли, чому проєкт потрібен, як його створювали та які стереотипи щодо людей з інвалідністю слід долати.
Про проєкт
Автор та координатор серіалу, педагог Ярослав Сидоренко зазначив, що головна мета проєкту – змінити культуру взаємодії в суспільстві.
"Ми створили перший в Україні соціальний освітній серіал, який просто та практично пояснює, як коректно взаємодіяти з людьми з інвалідністю. Ми хочемо, щоб безбар'єрність перестала бути декларацією й стала щоденною нормою".
За його словами, безбар'єрність – це не лише пандуси чи таблички, а насамперед мислення та повага.
"Найпоширеніша помилка – жалість замість поваги. Жалість підкреслює різницю, а повага визнає рівність".
Серіал, з його слів, складається з епізодів, у яких зображені реальні життєві ситуації, поради та алгоритми дій. У зйомках брали участь люди з різними типами інвалідності.
Хто долучився до створення серіалу
Головна спеціалістка кропивницького міського управління молоді та спорту, співавторка та режисерка серіалу Надія Марчук сказала, що до роботи залучили як фахівців, так і спортсменів з інвалідністю.
"У нашому місті близько сотні людей з інвалідністю професійно займаються спортом. Тому для нас дуже важливо говорити про безбар'єрність і створювати контент, який допомагає зрозуміти досвід цих людей".
У серіалі, за словами Надії Марчук, взяли участь незряча тифлопедагогиняТифлопедагогіка — це галузь спеціальної педагогіки (дефектології), що вивчає закономірності навчання, виховання та соціальної адаптації людей із глибокими порушеннями зору. Оксана Панченко, ветеран російсько-української війни Максим Сліпець, вихованці спортивних шкіл, волонтери та дефлімпійціСпортсмени з порушеннями слуху, які беруть участь у спеціальних міжнародних змаганнях — Дефлімпійських іграх. Це аналог Олімпійських ігор, що проводяться з 1924 року під егідою Міжнародного комітету спорту глухих ..
Головна спеціалістка управління молоді та спорту наголосила на важливості правильного спілкування з людьми з порушенням слуху
"Не треба кричати чи розмахувати руками за спиною. Людина вас просто не чує. Треба делікатно привернути увагу – наприклад, торкнутися плеча, дотримуючись дистанції, – і чітко проговорити інформацію".
Як правильно допомагати людям з інвалідністю
Ярослав Сидоренко сказав, що у проєкті демонструють конкретні ситуації допомоги людям з порушенням зору, слуху чи мобільності, а також перелічив базові правила.
"Перше, завжди запитуйте, чи потрібна допомога. Звертайтеся безпосередньо до людини, а не до її супроводжуючої особи. Пам’ятайте про особистий простір. Якщо людина користується кріслом колісним, не можна хапати його чи рухати без дозволу".
Неправильна допомога, за його словами, може бути небезпечною.
"Ми бачили ситуації, коли хтось починає рухати крісло колісне зі швидкістю, незручною для людини. Це може призвести до падіння".
Досвід мами дитини з аутизмом
Учасниця проєкту Анна Герасименко поділилася власним досвідом непорозумінь у суспільстві через поведінку сина, який має аутизмВроджений неврологічний стан, що виникає через порушення розвитку мозку та характеризується труднощами у соціальній взаємодії, спілкуванні, а також обмеженими, повторюваними поведінковими шаблонами. Це не хвороба, яку можна вилікувати, а особливість функціонування нервової системи, що зберігається протягом усього життя..
"Такі діти мають право жити в суспільстві так само, як усі. Але людям часто бракує знань. Інколи реакція оточення буває нетолерантною просто тому, що люди не розуміють, хто такі діти з інтелектуальними порушеннями".
Анна навела приклад ситуації в басейні.
"Коли малюк поруч розплакався, мій син дуже голосно відреагував. Інший батько почав мене ображати. Мені довелося пояснювати йому, хто такі аутисти і чому така реакція – нормальна. Я годину розповідала, щоб він зрозумів".
На її думку, Україні потрібна широка відповідна інформаційна кампанія.
"Треба доносити суспільству коротку, зрозумілу інформацію: хто такі люди з порушенням зору, слуху, інтелектуального розвитку. Це має бути системно, на рівні країни".
Чому безбар'єрність – це не про пандуси
Зі слів автора й координатора серіалу, суспільству потрібно позбутися хибних уявлень та стереотипів про інвалідність.
"Найпоширеніші стереотипи – що люди з інвалідністю потребують постійної опіки, або що інклюзивність – це дорого. Насправді зміни починаються з поваги. Безбар'єрність – це не про пандуси. Вона починається з мови, поведінки, уміння бачити людину, а не її інвалідність".
П'ять порад із соціального серіалу про безбар’єрність:
- Завжди запитуйте, чи потрібна допомога, і не робіть нічого автоматично.
- Звертайтеся безпосередньо до людини з інвалідністю, а не через її супроводжуючих чи родичів.
- Поважайте особистий простір, особливо коли йдеться про крісла колісні, тростини чи інші допоміжні засоби.
- Комунікуйте так, щоб людині було зручно: для людей із порушеннями слуху – привертайте увагу делікатно, говоріть чітко, не кричіть; для людей із порушенням зору – описуйте перешкоди конкретно.
- Пам’ятайте: головне — повага, а не жалість. Жалість підкреслює нерівність, тоді як повага формує правильну взаємодію.
