У лютому 2023 року в шпиталі Кропивницького кропивничанка Вікторія Бобіта познайомилась із військовим Максимом Сліпцем. Чоловік лікувався там після поранення й ампутації ноги. З того часу Вікторія щодня допомагає Максиму.
Про це жінка розповіла Суспільному.
"З лютого 2023 року почалась наша потужна співпраця. Нині це переросло в дружбу", – сказала Вікторія Бобіта.
З її слів, вона щодня допомагає й підтримує Максима.
"Ми вже почали товаришувати, коли я дізналася, що Максим тут один. Я сідала з ним на сходах, ми говорили годинами. Я зрозуміла, що йому потрібна людська підтримка. Була ситуація, коли він не отримував пенсію. Багато часу пройшло після поранення і треба було тієї пенсії добиватись, тому що він проживав як переселенець. Писала безліч довідок, різних заяв і Максиму приносила на підпис".
Кожен день Максим та Вікторія планують разом. Під час прогулянок тестують міські вулиці на доступність, сказала жінка.
"Ми просто своїм прикладом хочемо показати що люди на кріслі колісному можуть повноцінно жити. Ми з Максом знімаємо ролики, показуємо, що людина на кріслі колісному може піти в кафе, ресторан, магазин та бути на концерті чи виставі".
Максим Сліпець – ветеран російсько-української війни. Ногу втратив після поранення у Донецькій області у квітні 2022 року, сказав він. З того часу ветеран користується кріслом колісним.
"Я пішов служити 2018 року, поки у квітні 2022 року мене не поранили. Ми були під Мар’їнкою, там я отримав осколкове поранення. Я родом з Лисичанська Луганської області. Звідти ж призивався в армію, служив у 92-й бригаді, потім перевівся до 54-ї. На той час я був навідником на БМП-1Броньована машина піхоти.. Так сталось, що потрапили під обстріл".
З його слів, лікування та реабілітація тривали майже рік. Побратими подарували йому крісло колісне для пересування вулицями. Двір приватного будинку для пересування в кріслі допомогли облаштувати благодійники, розповів чоловік.
"Зробили максимально широкий двір, щоб можна було пересуватися. Він був забетонований, але не дуже комфортний".
"Було дуже багато вибоїн у дворі. Якщо випадав сніг, то була проблема вивезти Максима з двору й треба було мені допомагати. Тоді виникла ідея, що треба просити людей про допомогу, щоб зробити безбар’єрний двір", – додала Вікторія Бобіта.
Ветерани війни потребують щирої підтримки й уваги суспільства, розповів військовий психолог Рустам Тараненко.
"Однозначно, кожна людина, отримавши такі серйозні поранення, якісь травми або захворювання, які можуть призвести до інвалідизації, переживає так звані стадії або фази горя. У середньому такий стан людини, якщо їй правильно надавати допомогу, якщо вона не застрягає на фазах цього горювання, триває близько одного року. Вікторія дуже вчасно звернула увагу на ветерана Максима".
Зі слів психолога, ветерани відчувають, коли їм допомагають щиро, а коли — показово. Людям, на його думку, також потрібно пояснювати, які запитання до ветеранів є некоректними.
