"Вони відмовляються від їжі", — хмельницька психологиня про підтримку родин полонених

"Вони відмовляються від їжі", — хмельницька психологиня про підтримку родин полонених

"Вони ставлять на паузу все своє життя. Вони відмовляються від їжі, не сплять, зосереджується на пошуку будь-якої інформації", — психологиня Українського ветеранського фонду Тетяна Кріль.

Як підтримати родини військовополонених і безвісти зниклих психологиня розповіла в етері Українського Радіо Хмельницького.

Люди, які до вас звертаються, перебувають у важкому психологічному стані: між надією і відчаєм?

Сьогодні майже кожен українець перебуває в кризовому стані. Це коли людина або пережила психологічну травму, або їй загрожує можливість психотравмувальної події. Але родини безвісти зниклих та родини військовополонених перебувають в невизначеному стані й такий стан є найважчим.

Психологи вживають термін "невизначена втрата", про що це?

Це втрата, яка не може бути чітко визначена або укладена в рамки традиційно розуміння втрат. Це поняття охоплює безліч аспектів: втрата житла, безпечного місця роботи, але найважче дається людині факт безвісти зниклих родичів, тому що у цьому стані вона відчуває постійні коливання між страхом, що це дійсно втрата, що близька людина не повернеться, і паралельно поверненням до надії, що людина жива, оскільки така втрата не завершена.

На жаль, це може тривати роками, тому людині досить важко вийти з такого кризового стану, тому що факту підтвердження загибелі немає, завжди є місце для надії. Ось такий стан називають "невизначеною втратою".

Люди, які проживають "невизначену втрату", займаються самозвинуваченням, самообмеженнями. Чим це загрожує?

Зазвичай це саме той стан, в якому звертаються родини безвісти зниклих та полонених. Часто буває, що члени родин наче бояться зрадити зниклу людину чи людину, яка перебуває в полоні. Вони ставлять на паузу все своє життя: відмовляються навіть від їжі, бо рідний десь там не їсть, не сплять, інколи навіть не виконують соціальних обов'язків таких, як роль матері чи роль дружини, зосереджується конкретно на пошуку будь-якої інформації. Такий стан дуже виснажує нервову систему і становить загрозу життю та здоров'ю.

Куди родини безвісти зниклих та родини військовополонених можуть звернутись по допомогу?

У Хмельницькому на базі громадської організації "Захисту — об'єднання волонтерів" реалізується низка соціальних проєктів, зокрема і від Українського ветеранського фонду. Військовослужбовці та члени їхніх родин можуть отримати безкоштовну консультацію від кейс-менеджера, який допоможе визначити потреби людини, порадить відвідати групи підтримки з психологами та арттерапевтами, юридичну консультацію та консультацію від медиків.

Як ви працюєте з родинами безвісти зниклих та родинами військовополонених?

На наших зустрічах родини отримують роз'яснення про те, що з ними відбувається, чому саме це відбувається. Вони можуть відвідувати арттерапевтичні заняття, які є дієвими методами для вивільнення негативних емоцій. Робота в групі підтримки дає відчуття, що ти в колі своїх, що людина не сама. Навіть така тілесна підтримка, як обійми, добрі слова дають хоча і тимчасове, але полегшення.

Інколи я відвідую акції в підтримки родин полонених та безвісти зниклих і сама запрошує родини на чаювання й теплу зустріч, розповідаю про роботу в групах підтримки. Ми також проводимо зустрічі, де розповідаємо з якими симптомами можуть повертатися рідні з полону, в якому стані можуть перебувати люди, які вважалися безвісти зниклими, як реагувати на травми, як реагувати коли відбувається флешбек, як допомогти людині краще і швидше адаптуватись, як підготувати дітей до тих чи інших реакцій батька або матері. Наразі це є дуже актуально і дуже потрібно, тому що не всі родини володіють такою інформацією.

На щастя, у нас вже є п'ять дружин, які дочекалися своїх чоловіків та рідних з полону, ми їх також запрошуємо в терапевтичні групи. Вони діляться досвідом і розповідають дружинам, як реагували діти, в якому стані був чоловік, що найкраще допомагало підтримати близьку людину.

Як правильно підтримати тих, хто має близьких у полоні або зниклих безвісти? Як запропонувати допомогу такій родині?

Найкраща порада — це бути поруч. Якщо ви до цього готові, то висловити слова підтримки, запропонувати будь-яку допомогу. Не знецінювати почуття людини, не говорити, що все буде добре, живи далі.

Найкраща підтримка — подбати про базові потреби людини, допомогти чимось практичним: підстрахувати на роботі, погуляти з дитиною, допомогти з оформленням документів, супроводжувати на ті чи інші необхідні процеси, інколи членам родинам доводиться проходити й болісні процедури — впізнання тіла близької людини.

Інколи нам здається, що ми не знаємо як правильно підібрати слова і просто проходимо повз, а людина — це сприймає як знецінення. Просто скажіть: "Я поруч, я готова тобі допомогти, скажи чим я можу бути тобі корисна". І цього буде більше ніж достатньо.

Авторка: Інна Ніколаєва.

Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.

На початок