Фермери села Студенок на Харківщині розпочали весняні роботи — вирощують перець і томати вдома у ящиках з-під російських снарядів та в бібліотеці, й відновлюють господарства після обстрілів та пожеж.
Студенок розташований за 20 кілометрів від Ізюма. У 2022 році там декілька місяців тривали бої, потім село було окуповане росіянами до осіннього контрнаступу Збройних Сил України. У 2024 році частина будинків у Студенку вигоріла внаслідок лісових пожеж. Нині за 27 кілометрів — лінія фронту.
Як попри ці складнощі жителі села відновлюють свої господарства та будівлі — матеріал Суспільне Харків.
Історія фермерки зі Студенка Наталії Припростої
Своє господарство фермерка Наталія Припроста відновлює після того, як від нього залишилося тільки згарище. Подвір’я Наталії повністю вигоріло торік, у вересні, коли до Студенка дійшла лісова пожежа з Донеччини.
"Тоді ми плакали, тому що прикро було, що все погоріло. Після пожежі ми відбудували одну частину сараю. Другу ще не до кінця. Вивезли саме згарище це все. Дякуємо «Mercy Corps» (міжнародна гуманітарна організація — ред.). Допоміг відбудувати нам це все, надав нам кошти, будматеріали. Ми свиней купили й зерно. Це — на перший час", — говорить фермерка.
Своїми силами — ніяк. Ми за те, що ми отримуємо, нічого не купимо. Тут хоч би заплатити за світло.
У вогні згоріли й шість свиноматок, розповідає Наталія.
"Розумні, розумні, а коли горіло й диму було повно, вони з сараю не вийшли. Ми й двері повідчиняли, виганяли — ні. Носиками у кут повтикалися. Нічого не могли зробити. Диму було так… Серед білого дня — глуха ніч була", — згадує Припроста.
Нині знову взяла поросят, й разом з чоловіком Наталія відбудовує сарай. Каже, розводитиме свиней на продаж.
"Все заклали для того, щоб якось вижити. Так, вижити, тому що треба зерно… Щоб свиней розводити, треба зерно за щось купити. Щоб зерно купить, треба виростити продукцію. Все взаємопов’язане між собою. Будемо пробувати", — каже жителька Студенка.
Починати з нуля, розповідає фермерка їй доводиться вже вдруге. У 2022 році втратила господарство через бої та окупацію. Студенок на Ізюмщині росіяни зайняли у травні 2022-го, а за чотири місяці село звільнили українські сили оборони. Нині у сусідній громаді росіяни йдуть у наступ.
А що плакати? Треба робити щось. Будемо думати, що далі робити. Руки опускаються другий раз, як гримить. Там гримить, там гримить. Дасть Бог, може, все буде добре.
В ящиках з-під снарядів Наталія нині вирощує розсаду. Насіння, каже, привезли волонтери з Харкова. Жінка – одна з учасниць "Лавки деокупації". Це благодійний проєкт, який надає торговий майданчик фермерам з деокупованих територій.
"У нас дівчата-волонтерки займаються цим. Привозять нам насіння. Це їхнє насіння. Я виростила розсаду. Будемо садити в теплички. Будемо вирощувати помідори, огірочки. Томати високорослі, низькорослі будуть — це ті, що будуть йти в ґрунт, перчик солодкий, перчик гіркий, капуста, кавуни, огірочки, дині — все в розсаді. Чекаємо, коли налагодиться погодка", — говорить Наталія Припроста.
Чому у Студенку Олена Положий вирощує розсаду у бібліотеці
Олена Положий — теж учасниця "Лавки деокупації", жінка живе в іншій частині Студенка. Каже, вже висадила картоплю й моркву.
"Я, скільки тут живу, займаюся городництвом. Дуже полюбляю квіти. Вже тюльпани на підході ранні. Полуниця, яка з минулого року. Полуниця, посаджена на весні нещодавно, щоб був добрий врожай. Парничок — це посіяні вже помідори на розсаду для висадки в ґрунт", — розповідає про своє господарство Олена.
Жінка говорить, висадила ранні сорти овочів — вони стійкі до холодів, якщо їх вкривати.
"Погода подає нам сюрпризи, але ми намагаємося з цим справлятися. Зараз ще немає висадки такої, щоб було теплолюбне, а для холодостійкої, якщо -1 і повкривано — це нормально. У сусідів картопля, у мене картопля під агроволокном посаджена. Немає загрози загибелі", — говорить фермерка.
Розсаду перцю Олена Положий нині вирощує вдома на підвіконні та на роботі.
"Я працюю бібліотекаркою. 15 квітня виповнилося 15 років, як я тут працюю. У нас є волонтери: Наталі, Мар’ям. Вони нам цього року поставили насіння, різновид якісного насіння. Я вдома у себе посіяла і посіяла тут, тому що у нас тут дуже гарні, великі вікна, і тепло було. Вікон у нас тут багато. Вистачить на пів села розсаду засадити", — каже Олена Положий.
Бібліотека, розповідає Олена Положий, була пошкоджена російськими обстрілами. Тут триває ремонт. Жінка каже, вирощування городини та квітів у цих приміщеннях, поряд з книжками українських авторів, для неї символічне.
"Мабуть, якась гарна енергетика, яка теж дає змогу розсаді рости. У нас приходять люди, ми спілкуємося про книги, про все. Дуже багато інформації. Іноді люди приходять просто поговорити. Позитив, світло, водичка. Ось і маємо результат", — розповідає Олена.
Розуміємо ми, в який ми час живемо. У нас тут близько, якщо лінієчкою вимірюють, то 27 кілометрів лишається до фронту. Але люди намагаються жити сьогодні, зараз.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Telegram, WhatsApp, Facebook, Viber, Instagram, Youtube
