Село Кам'янка Ізюмського району спочатку повномасштабного вторгнення опинилося на лінії фронту, а потім було окуповане росіянами. Нині тут немає жодної вцілілої оселі чи господарства. Фермери Людмила та Володимир Корнійчі повернулися до села, щоб відновлювати зруйноване окупантами хазяйство.
Від батьківської хати Людмили Корнійчої лишилися лише фундамент та частина стін.
"Коли росіяни штурмували село, то все розбили. Тут немає місця, де не посічені осколками стіни. Гранату кидали навіть нам в погріб: видні сліди, вибоїни. Якби ми тут лишилися, то ми б не вижили", — каже вона.
Родина Корнійчів встигли виїхали з села до окупації: про те, що в їхній будинок потрапив снаряд, дізналися з відео, яке публікували окупанти.
Після звільнення Кам’янки родина вирішила повертатися, відновлювати своє фермерське господарство.
"Люди, які живуть і просто ходять на роботу, вони можуть вибирати, де їм ходити на роботу. А коли в тебе тут є земля, то ти не можеш їздити сюди й щось робити. Тобі треба так: прокинувся й одразу схопився щось робити", — пояснює Людмила.
Зруйновану росіянами техніку Володимир планує відновлювати.
"Я думаю, всі мають розуміти, що в селі Кам'янка — цілого немає і вцілілого немає. Для чого познімали мотори — не розумію. Куди вони могли їх поставити... В березні 2022 року я побачив трактор вже без мотора, але він ще більш-менш стояв. Після деокупації я й мотора не побачив, він лежав по всьому двору", — каже фермер.
Володимир згадує, як разом з молодшим братом зібрали трактор 23 роки тому: "Ми почали потихеньку з брухту тягнути додому деталі: зняли, привезли, розкрутили, почистили. Десь щось не вистачало, то купляли чи міняли. У 2000 році ми його зібрали, він завівся. Я був на сьомому небі від щастя! Він орав, культивував, сіяв, обробку рядів проводив, ми хіба ним не оприскували".
На території господарства — стіна з ящиками від російських боєприпасів. Поля фермерів були заміновані. Подружжя обстежило частину господарства: там стирчали два деактивовані снаряди, один з яких був касетним.
Нині Володимир та Людмила вирощують пшеницю та соняшник.
"До війни ми жили гарно. Всі кажуть, що хочуть повернутися до села. Ця надія, що ми хочемо повернутися додому, приводить до того, що ми хочемо повернути те минуле: щоб майбутнє було таке ж красиве і безтурботне. От воно так само, думаєш: коли відбудуєш, станеш молодше, побачиш свою радість" — говорить Володимир.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube