Військовослужбовець 18 Слов'янської бригади НГУ Анатолій та керівник медіагрупи 413 батальйону "Рейд" сил безпілотних систем Олексій Годзенко на фронті — 11 років. Як починалося вторгнення російських військ в Україну, а потім АТО у квітні 2014 року. На початку війни, розповідає Анатолій, пішов у добровольчий батальйон. Олексій Годзенко, згадує, тоді він працював журналістом, згодом приєднався до лав ЗСУ.
Військовослужбовці, які на фронті 11 років, — про російське вторгнення в Україну, початок АТО у 2014 році та повномасштабне російське вторгнення розповіли — Суспільне Донбас.
Анатолій у війську 11 років. Коли у 2014 році починалась війна чоловікові було 44 роки. Сам з Дніпра, розповідає, записався у добровольчий батальйон.
"В той час наш підрозділ був зарахований до батальйону спеціального підрозділу міліції, надалі був реформований в поліцейський підрозділ. Перші наші завдання були — блокпости, на яких ми працювали. Були мобільні групи, які виїжджали по завданню, на затримання ДРГдиверсійно-розвідувальна група, і якщо була якась активність ворога, наш підрозділ використовувався для підсилення певної ділянки фронту", — розповідає військовослужбовець 18 Слов'янської бригади НГУ Анатолій.
Військовий брав участь у звільненні Мар'їнки — це було влітку 2014 року.
"Для того, щоб знищити ворога, відпрацювала наша артилерія. І після удару артилерії ми у складі підрозділу — це був приватний сектор — ми заходили для зачистки, знищення ворога, для відновлення наших позицій під прикриттям нашої техніки. Нас прикривали два танки, що дуже допомогло у нашій роботі. Ті штурми, які були здійсненні у Мар'їнці, це був Чорноморський спецназ, який Росія вже використовувала для захоплення наших територій", — згадує військовослужбовець.
Анатолій у Донецькій області воював на всіх напрямках. Повномасштабне вторгнення зустрів у Слов'янську, дістав поранення ніг у 2022 році, проте з війська не пішов.
"Кожен чоловік має захищати свою країну, задачі наші незмінні з 2014 року. Ворог просувається, на жаль, по території нашої країни, території наші не звільнені, тому наша задача: стояти на захисті нашої Батьківщини".
Керівник медіагрупи 413 батальйону "Рейд" Сил безпілотних систем Олексій Годзенко у 2014 працював журналістом. Висвітлював події АТОантитерористична операція на сході України, згодом ООСОперація об'єднаних сил.
"Для мене було очевидно, що по той бік траншеї не «знедолені жителі Донбасу, які відстоюють свою російську мову», — там була купа росіян, купа російської техніки", — переконаний Олексій Годзенко.
У 2015 його батько Дмитро пішов на фронт добровольцем. Воював у Шумах, Торецьку, Майорську, Зайцевому.
"Обумовив це рішення тим, що я піду воювати, щоб мої діти не воювали, але тут трохи прогадав. Він був відомим серед місцевих та журналістів, бо завжди відкрито про все говорив, а серед місцевих медійників — ще й тому, що постійно їм у всьому допомагав — світло тягнув і ще щось", — згадує Олексій.
31 березня 2016 року Дмитро Годзенко загинув у Зайцевому, йому було 39 років.
"За день до того, як підрозділ мусили вивести, саме минув понад рік, як він мобілізувався", — згадує чоловік.
Пізніше до лав ЗСУ приєднався й Олексій.
"Як жартували колись, що дуже багато волонтерів, які багато їздять і волонтерять, потім плюють і підписують контракт — вони "доволонтерилися". Я дознімався, виходить", — каже Олексій.
У 2023 році, у Києві вулицю Глазунова перейменували на вулицю Дмитра Годзенка.
"Ми билися років п'ять, щоб перейменували. Активісти на засідання КМДАКиївська міська державна адміністрація ходили. Це була не моя ініціатива, громадські активісти, з них половина в армії зараз, що абсолютно очікувано, зокрема і дівчата", — розповідає Олексій Годзенко.
Обидва військовослужбовці сьогодні, 11 років потому, як Росія розпочала війну в Україні, переконані: потрібно зупинити агресора і робити самим, особисто.
