Переселенець з Сєвєродонецька Роман Бурджанадзе відтворив втрачену в окупації пасіку, коли переїхав з Луганщини на початку повномасштабного вторгнення. А ще запустив підприємство з переробки воску на вощину на Дніпропетровщині. Продукцію застосовують бджолярі, як основу для майбутніх стільників, каже він, а ще — з неї можна виготовляти декоративні свічки. Зараз у нього пів сотні бджолосімей і плани щодо розвитку виробництва.
Як відтворена справа допомогла хворому батькові бджоляра, що каже про смаки меду на Луганщині та Дніпропетровщині та яким бачить майбутнє своєї справи — підприємець розповів Суспільне Донбас.
Пасіка з бджолами після евакуації з Луганщини
Роман Бурджанадзе п'ять років тримав пасіку на Луганщині. Було, каже, 250 бджолосімей, щороку викачували по десять тонн меду.
У перші дні повномасштабної війни пасіка опинилися під окупацією. Роман з родиною виїхав з рідного Сєвєродонецька на Дніпропетровщину — й розпочав все наново.
"На жаль, ми вивезли тільки батьків, дітей. І все, більше нічого. Спочатку ми купували старі вулики, потім закупили сто нових", — розповідає пасічник Роман Бурджанадзе.
На розвиток справи Роман отримав грант від держави — 250 тисяч гривень. Зараз у нього близько пів сотні бджолосімей. Цьогоріч меду викачали небагато, говорить Роман, близько трьохсот кілограмів.
Роман визнає: такого прозорого меду, як на Дніпропетровщині, не мав. І смаку рідних краях, на Луганщині, — і на новому місці різний, каже бджоляр.
"Скільки б не було бджолярів, той мед з'їдять, та й усе. У нас на Луганщині мало було акації, тут її набагато більше. Тут, на Дніпропетровщині, найбільша медоносна база. І набагато більше людей, які мед люблять", — каже бджоляр.
Романові на пасіці допомагає батько.
"Коли довелося евакуюватися, батько дуже хвилювався і в нього стався інсульт. Він перестав ходити, перестав розмовляти. Але зараз ми працюємо на пасіці й, можливо, він завдяки бджолам вже й ходить, і розмовляє", — ділиться Роман.
"Я займаюся — приходжу сюди, дивлюся, допомагаю. От відкачали вже останній мед", — каже пасічник Коте Бурджанадзе.
Цех з переробки воску на вощину
Роман розповідає, аби не залежати від погоди й обсягів викачаного меду, заснував цех з переробки воску на вощину. Орендував приміщення, закупив обладнання. Працюють пів року.
"В обід ми закладаємо, цілу ніч — стерилізація проходить при температурі 120 градусів, а на наступний ранок — вже починається процес переробки", — описує процес виробництва Роман.
"Зараз потужність — сто кілограмів на годину. Дві-три, до п'яти тонн на місяць. Ми тут виготовляємо готову продукцію. Вощина потрібна кожному бджоляру в Україні. Дуже хочеться, і я думаю, ми вийдемо на потужності, коли наша вощина і в Європі також буде продаватися", — зазначив пасічник.
У планах Романа — заснувати ще один переробний цех, а також розширювати пасіку.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram