Андрію 44 роки, до війни він мав бізнес, та покинув його, коли Росія напала на Україну у 2014 році. Чоловік добре пам'ятає перші місяці Антитерористичної операції, коли був у складі добровольчого формування.
Андрій має псевдо "Мисливець", він починав зі Слов'янська, брав участь у різних операціях. Мар'їнка, Красногорівка, Піски. Під Карпівкою дістав поранення, довго лікувався, намагався повернутися у цивільне життя, та у 2019 році став до лав ЗСУ у складі 56-ї Маріупольської бригади.
Як потрапив у Слов'янськ у 2014, якою була армія на початку війни з РФ, про нестачу БК та їжі, міські бої часів АТО та полон у Маріуполі — військовослужбовець 56 ОМБр розказав Суспільному Донбас.
Початок АТО у 2014 році: не Крим, так Слов'янськ
Військовослужбовець Андрій на псевдо "Мисливець" у 2014 році відразу прийняв рішення захищати Батьківщину. Колись, наприкінці 90-х, проходив строкову службу у Криму.
"З хлопцями вже почали зідзвонюватися, говорити, щоб поїхати у Крим. Йде захоплення. А там військова частина, в якій я служив раніше. Так у душі аж боляче стало. Бачили, як нашу частину захоплювали. Але так сталося, що не поїхали ми туди. І воно ж потрошку-потрошку вже пішло і дійшло якраз до Донбасу. І 2014 рік розпочався вже у Слов'янську", — розповідає військовослужбовець.
Фото: Суспільне ДонбасХарків'янин пригадує, що не так легко було потрапити на війну, згадує чоловік: у військкоматах отримав відповідь: людей вистачає. Тоді з товаришами вирушив до Ізюма, де оформили добровольчу групу. Першим містом став Слов'янськ, де, згадує Андрій, у 2014 році зустрілись із російськими військами.
"У 2014 році вже навіть російські війська тут були. Пам'ятаю, перед Слов'янськом привезли тоді, мабуть, два міномети. І вони були знищені. Ми приїхали туди, а документи там були саме громадян Росії", — згадує військовослужбовець.
Потому були Мар'їнка, Красногорівка, Авдіївка, Піски, Опитне, різні бої в умовах нестачі досвіду, навичок, їжі, зброї, боєприпасів.
"Будь-який бій важкий. Тим паче це міський бій, який вважається одним із найтяжчих. В одній хаті сидить ворог, в іншій хаті — наші хлопці. Комунікації не було ніякої, тому перегукувались. От в одному домі сидять хлопці, але ти не розумієш — хто. Кричиш: "Слава Україні!". Хоп, чуєш відповідь: "Героям слава!". І от чуєш акцент наш український дають. Добре. А те саме з Донбасу, ніби й той акцент, але трошечки не той. Відчуваєш, розумієш, що там — противник. А от коли хтось там починає казати: "Все, хохли, вам кінець!" О, годиться, оце вже не наші", — ділиться спогадами чоловік.
На питання про забезпечення оборонців, Андрій посміхається: "2014 — це було дуже весело".
"Хто в чому міг в тому й ходив. Наприклад, футболка, зверху куртка військова, "дубочки" Жаргонна назва радянського однострою.ще були тоді. Дубочки-штани, кросівки — це було нормально. Хтось мисливський одяг мав. Про які "броніки" мова? Або гранатомети — не було їх взагалі", — каже чоловік.
Спочатку, повністю ріжок вистрілювали за один момент. А потім, зрозуміли, що треба трохи зупинитися. Починали "двієчками" працювати, "трієчками" працювати, таким чином. Боєкомплект вже в бою добували. Закінчилось БК — з "200"загиблі — військовий жаргон збирали. Ми збирали тільки БК. Все необхідне для того, щоб вижити та працювати.
"Нічого, прорвемось — все, що встиг сказати". Поранення під Карпівкою
У боях під Карпівкою, що ближче до кордону Донецької та Харківської областей, "Мисливець" дістав поранення. Тоді їхній підрозділ розбили, з тридцяти десять вижили, рятували його та везли до шпиталю бійці 93 бригади.
"Ми чекали піхоту, але нас почали накривати артилерією. Потужно і декілька годин нас так накривали. Ми там в ямки якісь поховались. Хто де міг сховатися, посадка була невелика. Майже всієї групи нашої вже не було. І я чую: десь поруч лягають снаряди. Згадую слова, які не встиг сказати сину, дружині. Думаю, якщо загину, то хоч би ідентифікували і тоді я позначився, хто ми. Пам'ятаю сказав: нічого, прорвемося — і все, прийшов до тями в госпіталі", — розповів військовослужбовець "Мисливець".
Фото: Суспільне ДонбасЦивільне життя та повернення на фронт
Після поранення була тривала реабілітація, згадує Андрій. Каже, важко було ходити, але ще важче було прийняти смерть побратимів. Зрештою почав працювати і звикати до цивільного життя.
"Коли повертаєшся до мирного життя — тобі здається, що тебе ніхто не розуміє і не зрозуміє.Війна, жах, пекло, а повертаєшся — все нормально: люди живуть своїм життям, вони навіть не розуміють, що там війна, там гинуть люди. Вони того не розуміють, їм взагалі все одно. І ти не розумієш цих людей", — зауважив військовослужбовець.
"Ти повертаєшся додому — все класно, мирне життя. А твої хлопці там. А ти ж нібито з руками, з ногами ще можеш працювати далі. Повернувся, нібито сил набрався, ніби досить війни. А потім знову: там же хлопці, треба повертатися".
Саме ці думки, визнає Андрій, привели його у 2019-й рік, коли він уклав контракт із ЗСУ й пройшов в 56-ту окрему мотопіхотну Маріупольську бригаду.
Повномасштабне вторгнення, оборона Маріуполя, полон
У 2022 році після початку повномасштабного вторгнення "Мисливець" разом побратимами 45 днів обороняв Маріуполь, поки не потрапив у полон, де пробув рік і два місяці, поки його не обміняли.
"У нас вже і БК закінчилося, у нас вже нічого не було. Нас просто взяли вже в полон. Що таке полон? Це повна ізоляція. А ще... Я не знаю, як це словами все сказати. Але це така добра перевірка, хто ти є. Скажу так: зламати не зламали, а зробили сильнішим. Здоров'я, так, добре зіпсували. Але морально і духом не зламали, а зробили ще злішим".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
