Герой України, полеглий захисник Маріуполя та оборонець Азовсталі, підполковник СБУ Василь Богач загинув від удару авіабомби по меткомбінату 8 травня 2022 року. Поховати героя родина змогла лише через дев’ять місяців у січні 2023-го.
Чоловік був родом з Волновахи. З 2014 року брав участь захисті України від російських окупантів. З початком повномасштабного російського вторгнення приєднався до полку "Азов". Історію захисника Маріуполя із позивним "Домаха" розказала Суспільному його мати Ліана Богач.
Василь Богач брав участь в обороні української землі від 2014-го року, у складі Служби безпеки підполковник чергував на блок-постах, згадує його матір.
"Служба його зобов’язувала бути на першій ланці. Вони чергували, і в бліндажах вони були. Він приїжджав розказував, як стріляли. І це все було до повномасштабної війни. Весь цей час у них була війна. Його завдання було бути там, де йдуть бої".
Під псевдонімом Іван Богдан чоловік написав чотири книги. Перша — про події в Маріуполі у 2014-муЗ середини квітня 2014 року будівля міської ради та інші ключові об’єкти на території Маріуполя були під контролем російських окупаційних військ. У місті були "укріпрайони". Декілька сотень українських військових утримували лише Маріупольський аеродром. Остаточно терористів вигнали з міста 13 червня 2014 року., коли російські окупанти намагались захопити місто.
"Маріуполь 2014" — це про події Маріуполя: коли були зборища населення, коли люди думали, що краще — Україна чи Росія. Було багато сепаратистських поглядів. Він там був по роду своєї діяльності. Найбільшим поштовхом була пожежа в МВС міста Маріуполя. Всі ці події у нього в цій книжці написані. Хто був «за», хто був «проти», хто як себе вів, хто був зрадником, а хто на боці України. Там багато імен, прізвищ", — розповідає Ліана Богач.
Після Василь Богач видав "Патріотв’язні", далі — "По той бік окопів".
"Все написано, що робили росіяни і наші сепаратисти, які були схильні до Росії. Як жилось у тюрмах всім полоненим: як над ними там знущалися, що з ними робили. Там все було добре написано", — каже матір.
Четверту книгу, каже мати, оборонець Азовсталі також хотів написати.
"Десь у середині квітня його дуже поранено було. Його госпіталізували в госпіталь на заводі Азовсталь. Тоді вони були оточені. А 8 травня від російської авіабомби він загинув. Відтоді від нього не було ніяких повідомлень. Я не знала — живий він чи мертвий. Де він? В полоні? Пошуки тривали до січня. Протягом 8 місяців я писала у всі інстанції. Розшукувала, де він може бути. Були різні чутки, що він у полоні, що він "Лефортово", що його перевезли на територію "ДНР", — згадує Ліана Богач.
У липні, розказує жінка, тіло її сина вдалось перевезти в Україну з території, що підконтрольна угрупованню "ДНР". А на початку січня родина отримала підтвердження аналізу ДНК. 16 січня 2023 року Василя Богача поховали у Києві на Лук’янівському військовому кладовищі.
У квітні 2022 року захисника Василя Богача нагородили орденом "За мужність ІІІ ступеня". В червні 2023 року президент підписав указ: підполковнику СБУ надати звання Герой України посмертно.
"Для мого сина це нагороди не мають значення, а для дітей будуть прикладом — який був у них батько. Він все про мир. Він і пішов на війну і казав: мама, я пішов, щоб ви жили, вас захищати і всю вашу країну від окупантів. Адже наша земля повинна бути наша — українська".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
