Валентина Константиновська з Маріуполя за десять днів до початку повномасштабного вторгнення брала участь у військовому вишколі. Кадр, що зняв тоді фотограф: літня українка з автоматом, яка готується захищати країну, — облетів перші шпальти західних газет та закордонні телеканал The Times, Independent, Daily Mail, The Daily Telegraph, Euronews. Маріуполька допомагала військовим з 2014 року. На початку вторгнення рідні вивезли Валентину за кордон, але жінка повернулася до України — аби і далі допомагати бійцям, як робила всі роки війни.
Валентина волонтерить з 2014 року — початку російсько-української війни. Постійно допомагала військовим і брала участь у допомозі "Азову", який, як каже, врятував Маріуполь від "ДНР".
"З дочкою відвозили пиріжки, котлети нашим військовим, які були під Маріуполем. Варила борщі. Важко. Мені потрібно було закупити продукти, дорогі були. Але робиш щось, щоб хлопців нагодувати. Ви знаєте армія тоді наша гола, боса була і голодна", — розповідає Валентина.
Потім, каже, долучилась до плетіння "кікімор": "Ми почали там робити кікімори, сітки, труси — що ми тільки не робили".
За допомогу армії та волонтерську діяльність Валентина отримувала подяки та нагороди. Хотіла опанувати і військову справу. У лютому 2022 року у Маріуполі прийшла на вишкіл до бригади "Азов". Фото жінки зі зброєю в руках опублікували на перших шпальтах світових видань.
"Чого я побігла до автоматів? Коли я в 2014 році прийшла у “Новий Маріуполь”, там готували молодь для війська. Були оголошені стрільби в аеропорту. Мені 71 рік тільки був, я ще молода. Я теж вирішила, що буду їхати стріляти в аеропорт. А до мене підходить Володя каже: "Валентина, ну, куди ти поїдеш — метр з кепкою". Там, каже, відбір йде, бронежилет 20 кілограмів, ти його не піднімеш. Я кажу: "Я хочу, це моя мрія". Але мене не взяли. Взяли тільки молодих всіх. Ця мрія в мене залишилася, але я виконувала ці бабські справи, сиділа біля машинки шила труси".
Тож, коли взимку 2022-го побачила оголошення про вишкіл "Азову", доєдналась:
"Я побігла на цей вишкіл, не зважаючи на свій вік, бігла як молода. Йду і дивлюся: вчать поводитися з автоматом. Тут був каримат вільний, я — на цей каримат і автомат в руки: вся в азарті, в мене в руках автомат. І таким чином я потрапила на ось ці сторінки. Я ж не думала, що це буде такий ажіотаж, що мені зять телефонує і каже: "Тут всі в Америці Мені кажуть теща твоя на перших сторінках New York Times, CNN передає".
Про "славу", каже дізналась від різних, які побачили її фото у західних медіа. За декілька днів після цього вишколу, згадує Валентина, довелося евакуюватися з рідного Маріуполя. Виїжджати не збиралась.
"Я настільки була впевнена в нашому "Азові". У мене навіть не було зібраної валізи. —
Проте рідні вмовили Валентину виїхати. За словами жінки, вона виїхала останнім потягом:
Жити за кордоном не змогла, каже Валентина, була в Польщі, Іспанії, скрізь шукала собі волонтерської роботи. Зрештою повернулася в Україну.
Валентина Костянтиновська нині живе на Київщині у селищі Віта-Поштова. Тут знайшла команду однодумців, з якими плете сітки та "кікімори" на фронт.
"Тепер в мене є робота, в мене є мета в житті, і я знаю що я хоч щось допомагаю хлопцям, перемозі, а не просто сиджу десь відсиджуюся. Я тут присутня, то я хоч дотична до чогось", — каже маріуполька.
Попри те, що в Маріуполі будинок зруйнований, Валентина мріє повернутись в рідне місто, та пам'ятає про ціну звільнення.
"Ви знаєте, якщо відвоюють я повернуся, там серце моє. Хоча дім побитий, обікрали. Що я буду робити в тому розваленому домі, я не знаю, але ж думками там. Та скільки треба життів покласти, молодих хлопців. А я, як то кажуть, я б ту "Стугну" взяла би, пішла в чорнову воювати. Але ж я ні ростом, ні віком не вийшла, і нічого не можу зробити. Прикінчити хоча б одного росіянина, хоч би одного".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
