Ганна Теличко — засновниця мережі центрів STEM-навчання A-Robot, голова правління громадської організації "Територія сталого розвитку"вже двічі переселенка з Донеччини. Війна у 2014 році змусила її родину переїхати з Донецька до Вугледара, а 2022-го — до Рівного. Там вона започаткувала безоплатні майстерки з робототехніки для дітей з різних регіонів, учні її центрів продовжують представляти Україну на міжнародних змаганнях.
Про підприємницькі успіхи у Вугледарі, повторну втрату домівки та віру у повернення та відбудову рідного краю — Ганна розповіла Суспільному Донбас.
Родина Ганни Теличко вже має досвід вимушеного переселення. У 2014 році вони втратили житло у Донецьку, втім регіон не залишили. Оселилися поблизу — у шахтарському містечку Вугледар.
Ганна, розповідає, що у п’ятнадцятитисячному населеному пункті розваг для дітей було обмаль, ще менше гуртків для розвитку. Так виникла ідея проводити уроки з робототехніки й програмування.
"Ми з чоловіком спочатку відкривали центр для розвитку дітей. Там ми вчили проводити наукові досліди, експерименти фізичні, хімічні. Згодом ми додали ще додаткові студії: художню та з вивчення англійської мови", — згадує Ганна.
Участь у міжнародних проєктах допомогла родині переселенців розвинути свою ідею.
І за рік-два вони не тільки вивели на новий рівень клуб робототехніки у Вугледарі, а ще й відкрили три нових: у Волновасі, Новотроїцькому та Кураховому.
"До повномасштабного вторгнення в нас було чотири центри STEM-освіти, де діти навчалися робототехніці та програмуванню. Ми спеціально для нових осередків підбирали приміщення, викладачів, самі їх навчали. За гранти оснащували центри сучасним устаткуванням. У нас все добре виходило, ми готувалися до змагань. І за досить короткий термін наші учні почали показувати гарні результати".
Як розповіла Ганна, їхні учні ставали призерами і переможцями регіональних змагань, а згодом назви невеликих міст Донеччини зазвучали і на міжнародних. Зокрема, в міжнародному турнірі з робототехніки World Robot Olympiad CANADA 2020-X її учні посіли друге місце.
Учасники команди Робоклуб Вугледара отримали нагороди від організаторів Міжнародного фіналу Всесвітньої олімпіади з робототехніки 2021 World Robot Olympiad, який відбувся 18-21 листопада.
У Міжнародному фіналі WRO 2021 були представлені більше 200 команд з 65 країн. Тоді вугледарівці увійшли до п'ятірки найкращих команд світу.
Право представити Україну на цих змаганнях команда Робоклуб Вугледар отримала завдяки зайнятому першому місцю у Всеукраїнській олімпіаді з робототехніки 2021.
"Ми тоді взяли перше місце по Україні, і так щороку. У нас вже було кілька груп, і ми зі змагань без призових місць майже не поверталися. Для розуміння: в нашій країні багато сильних команд. І на змаганнях зазвичай їх було до шістдесяти з різних регіонів. І щоб потрапити на міжнародні змагання нам треба було перемогти на всеукраїнських", — хвалиться своїми учнями переселенка.
За словами Ганни Теличко, їхні вихованці перемагали у Всеукраїнських олімпіадах з робототехніки з 2017 по 2021 рік.
"Видається одне завдання для всіх країн світу. Це якась глобальна проблема: тушіння пожежі на фабриці, наприклад. Треба проаналізувати, де вогонь, локалізувати пожежу вивести людей. Діти самі мають придумувати, як цим технічним набором Lego зручніше перевозити тих людей, аналізувати хімічні елементи. На завдання дається дві хвилини, але для перемоги насправді потрібно не більше 20 секунд. Треба виконати всі дії правильно і ще й швидко", — пояснює Ганна.
За день до повномасштабної війни готувались до змагань у Маріуполі
23 лютого 2022 року, згадує жінка, вони з дітьми готувалися до змагань. В середині березня в Маріуполі мав проходити фінал чергових всеукраїнських перегонів. Виступати мали дві команди — старша і молодша, у кожній до 10 учасників.
"23 лютого ввечері закінчили роботу. Такий напрямок в нас був — ігри роботів і 24 лютого по плану в нас мав бути запис відео того, як робот виконує ці завдання. Але, на жаль, ми його не записали, оскільки 24-го у Вугледарі вже був перший "приліт". І це був шок", — згадує Ганна Теличко.
Родина чекати загострення не стала, з Донеччини вона евакуювалася спочатку в Острог, потім переїхала в Рівне. Зараз і досі вони на валізах, розповідає підприємиця, зайвого собі не купують, щоб не обтяжувати себе додатковим крамом.
"Я навіть зайвий одяг не купую, наприклад, на літо торік придбала лише одну сукню. Раптом знову переїзд? Але все одно потроху крамом обживаємося".
Минулої весни в їхній будинок у Вугледарі було кілька влучань, після того вони вже не слідкують за знищенням цього проміжку їхнього життя у Вугледарі, каже Ганна, бо місто російські війська перетворило вже на згарище.
За словами переселенки, обладнання з трьох клубів робототехніки на Донеччині врятувати не вдалося — надто швидко рухався фронт і російські війська захоплювали території. Частково вивезли устаткування лише з навчального центру в Кураховому.
"З 13 березня 2022 року Вугледар знаходиться під постійними обстрілами. Вже понад рік його безжально руйнує ворог. Я дуже добре пам'ятаю цю дату, оскільки багато знайомих до останнього не хотіли кидати власні домівки. Ніхто не вірив, що може початись відкрите вторгнення. Всі хотіли вірили у краще", — розповідає Теличко.
Нині Ганна продовжує вчити дітей робототехніці. Вона з командою проводить безкоштовні майстеркласи. Залучили до них понад півтори тисячі школярів Рівненської, Хмельницької та Волинської областей.
Відвідували їх також діти переселенців, що перебувають у цих громадах.
З останніх досягнень, вже за межами Донеччини, розповідає жінка, — це участь у міжнародних змаганнях, зокрема в Німеччині та Угорщині, а також перемога в Естонії.
"Ми маємо заявляти про Україну на увесь світ. Це наш шанс показати, що можуть наші діти, які розвиваються попри війну".
Родина переселенців планує й надалі залучати партнерські кошти для навчання місцевої молоді програмуванню.
"Зараз наша студія працює у Хмельницькому. Там викладає наша педагогиня з Волновахи, вона раніше працювала у Новотроїцькому. Пишемо проєкти на проведення фестивалів, шукаємо варіанти розвитку STEM-освіти для дітей в Рівному", — ділиться планами Ганна.
Також вона розповідає, що повернулася на роботу до вишу, викладає у Донецькому національному технічному університеті. Старший син Микита навчається дистанційно в столичному фізико-математичному ліцеї, молодший — Макар також онлайн продовжує навчання у Вугледарській школі.
Та команда однодумців, яких згуртувала жінка, сьогодні продовжує підтримувати жителів Донеччини — вони збирають та відправляють гуманітарний вантаж у міста Донецької області.
"Ми вже працюємо над проєктами щодо відбудови регіону, радимося з міжнародними організаціями. Я хочу додому, тому планую повернутися на Донеччину. Там мені легше дихається, навіть клімат більше підходить. Поки ніде я так не почуваюся комфортно, як там".
Читайте також
На Донеччині переселенка відкрила гурток робототехніки
Docudays UA оголосив переможців Civil Pitch 2.0. Проєкти отримають гранти на виробництво
На Рівненщині подружжя переселенців навчає дітей робототехніці та програмуванню
"Ми не повернулися додому". Німеччина надала гроші на кредитування житла переселенцям
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
