Практики зі сходу об’єдналися зі львівськими колегами для реалізації спільного проєкту. Вони запустили виробництво та продаж військової амуніції.
З перших днів повномасштабної війни Львівська школа керівників бізнесу допомагає компаніям сходу переїжджати з "гарячих точок" та районів бойових дій на захід країни. Її фахівці надають підтримку підприємцям у відновленні, пошуку нових клієнтів та запуску виробництва у місті Лева. У такий спосіб релокацію свого бізнесу вже здійснили щонайменше шість підприємств.
Серед тих, хто переїхав до Львова – переважно кравці з Краматорська, Покровська, Сєвєродонецька. Першою з Донеччини своє виробництво привезла Вікторія Карпова.
"Склалася така ситуація, що працювати у Покровську вже було неможливо. Сама б я таку місію не потягнула. Якби я навіть і перевезла виробничі потужності, то запуститися самостійно не змогла б. Я знала, що у Львові буду не сама, буде кілька підприємців, які об’єднаються і будуть робити одну справу. Один займається продажами, інший – шукає постачальників і так далі. Нині на цьому майданчику у Львові працюють три швацькі підприємства зі сходу, приєднаються іще. Прийняли навіть, перших робітників, яких усьому вже навчили", – розповідає кравчиня з Покровська Вікторія.
За три місяці учасники проєкту розвинули військторг у Львові у три рази. Завдяки досвіду краматорців та вмілим діям Львівської школи керівників бізнесу вдалося налагодити канали збуту військової продукції.
"Спочатку налагоджується канал збуту. Перше, за що ми взялися – це контакт з клієнтом. Ми налагодили збут військторгу. Тепер ми зосереджуємося на тих, хто може нам цю продукцію постачати – то є "швейники й взуттєвики", – пояснює Руслан Бельтюков президент Всеукраїнської асоціації керівників бізнесу.
До Львова прямує ще дві компанії: одна їде з Черкас, інша – з Краматорська.
"Чому вони сюди їдуть? У нас є попит, а значить вони будуть завантажені роботою. Це найголовніше, бо підприємство формується навколо каналу збуту, який дозволяє цю продукцію реалізувати".
При цьому організація ніколи швацькою справою не займалася. Однак, з огляду на те, що нині в країні війна – відповідно є запит на амуніцію, акцентує Руслан Бельтюков. Аби українське військо нею було забезпечене, а економіка країни працювала, власне вітчизняне виробництво просто необхідне. Це вимога часу.
"У нас є свій торговий дім у бізнес-школі, який займався продажем навчальних програм. Ми просто його переорієнтували на те, щоб продавати взуття та одяг для ЗСУ".
Нині на виробництво потрібні швачки. Запрошують як місцевих, так і переселенців. Досвід роботи у швацькій справі не обов’язковий, усьому обіцяють навчити.
Читайте також
- Робота медиків Торецької громади в умовах війни
- Я не можу плакати, бо психологічно виснажена. Історія переселенки Антоніни Бородіної
- “Крок за кроком”. Як переселенцям з Костянтинівки скандинавська ходьба допомагає долати труднощі війни
- Адаптація пухнастих переселенців. Краматорчанин опікується 11 котами, яких евакуював разом з сім'єю
- "Їхали два дні та дві ночі". Історія евакуації вихованців Луганського обласного будинку дитини
