42-річна Наталя з Сумщини на псевдо «Мотря» — нині військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади та завершує базову військову підготовку. До війська вона шила форму й паяла деталі для дронів, поки її син Сергій боронив Україну. 2022-му році він обороняв «Азовсталь», пів року провів у російському полоні, був в Оленівці. Про те, як пережила та зустріла сина з полону, волонтерство та бойові тренування — у матеріалі Суспільне Донбас.
Наталя пригадує, як побратими вигадали їй позивний.
«Це ж хлопці мені придумали на адаптації позивний "Мотря" через те, що вередлива була, кричала на всіх. Та й тут так само кажуть: "О, наша Мотря прокинулася". Яка може бути дискримінація? Це вже все просто переводиш у жарт», — каже вона.
Наталя розповідає: її син Сергій на позивний «Репа» служив у Маріуполі: 87 днів азовець воював у місті та тримав із побратимами «Азовсталь», а з 17 на 19 травня 2022 року виходив з меткомбінату у полон. Мати пригадує, як чекала від нього звістки в ті дні.
«Я нічого не знала, чи він живий. Переглядала всі фото, відео, що тільки можна було. Зв'язку, ніякої інформації не було взагалі. 21 березня в нього день народження. І він якось знайшов вихід і зателефонував», — каже жінка.
У полоні син провів пів року, зазначає Наталя. Про його те, що його обміняли 29 жовтня 2022 року вона дізналася, побачивши світлину в новинах про повернення оборонців.
«Фото побачила, де він стоїть — такий маленький, сірий одяг на ньому. Мов другий день народження, а за фактом — третій, бо ще було поранення. Мені поранення взагалі снилося, усе чітко. Мені снилося, що у нього уламок у руці. Коли його обміняли й привезли, я кажу: "Сергію, подивися, бо в тебе було поранення, правда?" А він каже: "Так". Я кажу: "Піднімаю руку, я знаю, яка рука". Дивлюся — уламок отут», — пригадує Наталя.
Після того, як побачила фото, Наталя одразу зателефонувала до військової частини, а після про обмін повідомили їй з СБУ. За даними матері, з полону син повернувся зі слідами тортур, але невдовзі знову став до служби.
«Він, коли приїхав, був повністю побитий електрошокером. Усе тіло було в опіках. Погано ступав на ноги через те, що вони свого часу були дуже пробиті в Маріуполі. Але він недовго побув у госпіталі», — розповідає вона.
Нині її син Сергій продовжує службу в Третьому армійському корпусі, де обіймав посади головного водія та молодшого сержанта, а згодом отримав чергове військове звання, додає Наталя.
Згадує військовослужбовиця й про подарунок від сина.
«Син мені подарував цю заколку для волосся. Це він ще служив у Маріуполі — приїхав у відпустку й подарував. Отак вона зі мною теж скрізь подорожує», — ділиться Наталя.
Сама ж жінка, каже, що до мобілізації волонтерила й допомагала армії у власному цеху.
«Я трохи волонтерила. Шила військовим форму, у мене вдома є свій цех. А так здебільшого я була паяльницею. Паяла деталі, які йшли на дрони, на "крило". Просто навичка й охота до цього», — зазначає вона.
Згодом Наталя вирішила сама доєднатися до ЗСУ та спочатку, пригадує, приховувала це від рідних. Обрала 152-гу єгерську бригаду. Родичі сприйняли це рішення по-різному.
«Син сказав: "Мамо, це твоє рішення. Я тебе завжди підтримаю. Що треба — розповім, допоможу"», — пригадує реакцію сина військовослужбовиця.
Про реакцію своєї матері на рішення піти до війська Наталя розповідає: «А мама, як завжди, плаче. Пояснюю, що десь немає зв'язку — у неї вже паніка. Говорить: "Це вже ти на війну йдеш". А я їй: "Яка війна, ще ніхто нікуди не йде, заспокойся"», — ділиться жінка.
За словами військовослужбовиці, зараз вона проходить підсумковий польовий інтенсив із медицини та тактичної підготовки.
«У нас психологічна смуга: будемо долати різні перешкоди, рити ями, окопи собі для ночівлі, інструктори прийматимуть іспит із медицини. Усі реалії, які є на фронті, у нас тут будуть», — розповідає вона.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний фонд страхування журналістів, що реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» в межах програми SAFE (раніше Voices of Ukraine), яку координує Європейський центр свободи преси та медіа (ECPMF) у рамках Ініціативи Ганни Арендт за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
