Світлана Котова з Краматорська Донецької області понад 20 років працювала інженеркою-конструкторкою на заводі важкого верстатобудування. Водночас усе життя займалася рукоділлям: спочатку вишивала хрестиком, згодом захопилася бісероплетінням. Після початку повномасштабного вторгнення її хобі стало одним із джерел заробітку. Нині жінка живе у Києві та створює герданиГердани — жіноча нагрудна прикраса, виготовлена з бісеру у вигляді стрічки, кінці якої з'єднані. й інші прикраси з бісеру, а також власні схеми до них.
Як розповіла Світлана Котова, вона народилася і виросла у Краматорську на Донеччині. Після закінчення Донбаської машинобудівної академії влаштувалася на місцевий завод важкого верстатобудування, де з 2000 року працювала інженеркою-конструкторкою, електриком.
За словами Світлани, рукоділля для неї довгий час було захопленням. Ще студенткою вона навчилася вишивати. Каже, що до цього її надихнула подруга.
«Поступово воно переросло в захоплення саме вишивкою хрестиком, бо це — рідне українське. Мені завжди таке було до душі», — ділиться майстриня.
Згодом, розповідає жінка, зацікавилася бісером. Приблизно з 2012 року почала в'язати з нього прикраси, спочатку — для себе та друзів.
Першим виробом став в'язаний джгут-ларіат. Таку прикрасу, каже майстриня, можна носити по-різному — як краватку, багаторядне кольє або зав'язувати її різними вузлами.
«Мені потрапили на очі в'язані джгути з бісеру. Захотілося мати такі й собі — отож я навчилася в'язати. І це вже так проміняла хрестики на бісеринки», — розповідає Світлана.
До повномасштабного вторгнення вона плела прикраси у вільний час — вечорами, під час відпустки чи у дорозі. Згодом хобі почало приносити додатковий дохід.
Від хобі — до заробітку
Як розповіла майстриня, після початку повномасштабного вторгнення підприємство, де вона працювала, призупинило роботу в Краматорську. Тоді рукоділля фактично стало її основним заробітком.
Згодом жінка почала створювати прикраси з бісеру за власними схемами. За словами Світлани, на її авторські розробки швидко з'явився попит.
«Я раніше лише прикраси робила. Для себе малювала якісь маленькі схеми. А ось після 2022-го року придбала спеціальну програму і почала створювати схеми для герданів та інших виробів з бісеру сама. Це стало рішенням, коли надсилати прикраси, не було можливості», — говорить вона.
Нині в її доробку чимало авторських схем, запевняє дизайнерка. Свої роботи вона презентує на виставках та ярмарках.
«Дітей, собаку та бісер»
За словами Світлани, виїхати з Донеччини вона наважилася у листопаді 2025 року. Під час евакуації до Києва, каже жінка, намагалася забрати найдорожче: «Я забрала дітей, собаку та бісер — найцінніше», — розповідає вона.
Зізнається: частину робіт довелося залишити вдома. Зокрема, картини під склом, які складно перевозити.
«Часто ставимо собі питання: чи зможемо ми ще повернутися в Краматорськ, чи щось вціліє — віримо в це, так має бути», — переконана Світлана.
Прикраса — до 30 кольорів і тиждень роботи
На створення гердана, розповідає Світлана, може піти до 24 годин. Якщо плести лише вечорами, робота над однією прикрасою може зайняти тридцять днів.
Перший свій гердан, згадує майстриня, вона плела поступово — протягом місяця.
«Мені подружка замовила, а я тоді ще їх не вміла робити. Тоді й навчилася та створила для неї перший свій гердан», — розповіла Світлана.
У ньому, каже, було лише три кольори та готова схема із зображенням зірки АлатирВосьмикутна зірка, утворена двома накладеними квадратами під кутом або поєднанням прямого та розгорнутого хрестів. Давній сакральний символ, що уособлює центр Всесвіту, початок і гармонію буття: «Білий, чорний та червоний кольори. Я його плела вечорами на першому своєму станочку».
Тепер, розповідає майстриня, у складних роботах може використовувати до 30 кольорів. Кожну бісеринку перебирає вручну.
«Це кропітка робота. Складно було минулої зими без світла. Одного разу так сиділа у Краматорську біля віконця, щоб було видно, плела — і тут приліт, скло посипалось. Було й таке», — розказує Світлана Котова.
Зараз вона, окрім герданів, створює в'язані джгути, які поєднує з натуральним камінням, а також комбінує різні елементи прикрас, щоб їх можна було носити як у повсякденному житті, так і для вечірніх образів.
«Куточок рідного дому» у бісері
Як розповіла Світлана, в роботах часто використовує українські мотиви. Їй подобаються калина, соняхи, чорнобривці.
Одна з прикрас народилася зі спогадів про Краматорськ. Розповідає: гердан «Степовий подих» створила, надихнувшись різнотрав'ям, яке росло біля її дому.
«Це мене надихнув наш Краматорськ, наше різнотрав'я. Було, що не покосили траву, то у нас на подвір'ї насіялось різних трав. З балки нанесло конюшину, ехінацею, кульбабки — оце все різнобарв'я вклалося в цей гердан», — згадує Світлана.
Для майстрині ця прикраса стала своєрідним символом рідного місця, каже вона: «Це як куточок рідного дому».
Переселенка експериментує і з формою прикрас — робить гердани із зубчастими краями, додає різні фактури бісеру, поєднує однотонний, прозорий та блискучий матеріал. Для своїх виробів використовує переважно чеський бісер.
