Разом працювали майже десять років і постійно ризикували — так про роботу пошуковців «Плацдарм» розповідає Олексій Соловкін. Про свого загиблого друга Олексія Юкова, який був засновником і керівником загону, каже: той мав і хист, і шосте чуття пошуковика. Читайте спогади про Юкова та розповідь про небезпеки під час пошуків тіл загиблих.
Нині Олексій Соловкін — військовослужбовець ЗСУ, у війську з 2023-го. З Олексієм Юковим познайомився, згадує, ще у 2005-му.
«Ми з ним познайомились, коли були розкопки Торської фортеці в Словʼянську».
Потім разом з Юковим, Соловкін займався пошуком останків загиблих Першої, Другої світових воєн.
Говорить: ця робота потребує великої концентрації та небезпечні.
«Навіть при пошуках, наприклад, загиблих Другої світової війні, ти ніколи не знаєш, що може бути супутнім решткам людським. Нерозірвані боєприпаси, зокрема. Ми помічали ці боєприпаси і не чіпали їх, доповідали ДСНС, або військовим саперам, вони забирали і знищували це».
З 2014-го року група, створена Юковим, шукала загиблих російсько-української війни, додає він. Пам'ятає, як працювали, у «сірій зоні» — неконтрольованій ані українськими військами, ані російськими окупантами території, зокрема поблизу Іловайська.
«Здебільшого це були не населені пункти, а поля, посадки, дороги, вздовж яких колони, як наші, так і противника, були знищені. Нам часто приходилось навіть серед уламків техніки, в плавленому алюмінії, як от у БТР згорівших, ми діставали ці кістки; вони вже були кальциновані, майже. Їх вже неможливо було дістати з цього металу; вони були вплавлені в метал. Просіювали через сито — фрагменти черепа, фрагменти зубів, по таких даних брали забори ДНК».
Олексій каже: збирали все, що могли знайти, аби рідні могли поховати воїна, і тут, зауважує, проявлявся хист Юкова.
«Багато було випадків, коли Олексій просто знаходив залишки там, де здавалося, нічого нема. Він йшов по полю і якимось шостим чуттям просто казав: хлопці, тут треба нам затриматися. І дійсно, серед трави, де все заросло, були кальциновані залишки. Це могло бути просто на рівному місці, де не було слідів вибухів».
«Він якось, якимось шостим чуттям, знаходив загиблих. Я вважаю, це все ж таки був хист і, звісно, практика давала про себе знати».
Олексій згадує, як почали застосовувати безпілотники в роботі, а згодом Юков почав використовувати наземний роботизований комплекс для вивозу полеглих.
«Він брав все, що можна було для тієї роботи, яку виконував», — наголошує Соловкін.
Олексій Юков загинув 5 серпня від вибуху міни, коли повертався з чергової ексгумації в Лиманській громаді Донеччини.
«Нібито обірвалось щось таке, чого більше не буде. Вирвали частинку і…Я можу сказати, що з цією людиною дійсно пішла ціла епоха. Як пошукова епоха, так і мого власного життя».
Що відомо про загибель пошуковця Олексія Юкова
Цьогоріч 5 серпня Олексій Юков, керівник пошукового загону «Плацдарм», загинув, машина, на якій він повертався із завдання, в Лиманській громаді підірвалася на міні, повідомив очільник Словʼянської МВА Вадим Лях.
Олексієві було 40 років.
Це сталось в районі села Шандриголове Лиманської громади, під час пошуку тіл загиблих військовослужбовців. Про це Суспільне Донбас телефоном 6 серпня розповів пошуковець загону Дмитро Воробйов.
Всі роки російсько-української війни він брав участь у пошукових операціях і повертав з фронту тіла загиблих. До 2014 року брав участь у пошуках останків бійців Другої світової, після початку російсько-української війни займався поверненням в лінії фронту та тіл полеглих воїнів та цивільних.
