Герой України Олександр Іванцов на псевдо “Схід” планує перекласти свою книгу “Флешбек: Маріуполь”, яка вже вийшла друком в Україні, англійською та французькою мовами. У ній — особиста історія оборонця Маріуполя й “Азовсталі”, який після наказу про вихід гарнізону не вийшов у полон, а лишився на території меткомбінату і самотужки вийшов з окупованого міста. Боєць подолав майже 200 кілометрів тимчасово окупованих територій і дістався до друзів на підконтрольній Україні території. Зараз Іванцов — командир взводу ударних авіаційних комплексів 3-ї окремої штурмової бригади та має можливість вогневого контролю над рідною Луганською областю. Сам військовий родом із Луганська. У березні 2022 року він долучився до спецоперації ГУР і вертольотом дістався меткомбінату, щоб підсилити сили оборони Маріуполя. Про те, як боронив Маріуполь, готувався бути зниклим безвісти і лишав записки, що саме розповідає у книзі та як нині залітає у рідний Луганськ — у матеріалі Cуспільне Донбас.
Свою книгу Олександр презентував пів року тому. У ній він розповідає про оборону Маріуполя та про те, як брав участь в авіапрориві на "Азовсталь" до оборонців оточеного міста.
Олександр Іванцов каже, що вирішив написати книгу, адже вважає свою історію унікальною.
“Я подумав, що маю унікальну історію і вирішив, що її варто розказати іншим. І в тому числі залишити якусь мотивацію для майбутніх поколінь”, — каже "Схід".
Говорить: книга вже розійшлася багатьма країнами світу, її вже відправляли і в США, і в Канаду, і в Австралію, і в країни Європи. Тепер хоче, щоб цю історію прочитали й за кордоном.
“Планую перекласти її. Насамперед англійською. І, можливо, французькою”, — розповідає військовий.
Олександр Іванцов має звання Герой України. Він — переселенець з Луганска, згадує: у 2014 році залишив рідне місто, а вже у 2015-му приєднався до полку “Азов”. А коли звільнився зі служби, одружений із маленькою дитиною у Києві, роботи не знайшов, тож вирішив шукати заробітків за кордоном.
"Знайшов в одній з британських компаній вакансію для колишніх військових — охорона цивільних суден у зоні підвищеного ризику, де може бути активність сомалійських піратів", — розповідає він.
Саме на судні зустрів новини про повномасштабне вторгнення Росії в Україну і відразу, каже, ухвалив рішення вертатися.
"Я був дуже розлючений, що я не там, що в перші дні хлопці вже всі прийняли бій, вже активно включилися в війну, а я просто посеред океану і нічого не можу зробити, я просто на кораблі, а навколо вода. В Маріуполі, були мої брати та товариші по зброї, з якими я проходив службу 5 років, і я вважав, що я маю бути саме в Маріуполі поряд з ними".
Саме тому, говорить "Схід", приєднався до оборони Маріуполя в березні 2022 року. Військовий згадує: перед початком операції її деталей повністю не розкривали.
“Просто казали, що буде деблокада Маріуполя. Я думав, що нас брали в якийсь бронетанковий кулак і буде механізований прорив, але потім ми зрозуміли, що це буде повітряний прорив. Я навіть зрадів, бо не потрібно йти далеко пішки, що гелікоптером нас туди доставлять і ми зможемо нормально увірватися у війну”, — згадує Олександр.
Каже, ще до вильоту розумів, що шансів повернутися може не бути.
“Я очікував, що там буде війна і що, скоріше за все, ми не повернемося. Я був щасливий, що я там опинився”, — розповідає Іванцов.
Іванцов — єдиний український військовослужбовець, який не вийшов у травні 2022-го з “Азовсталі” в полон до російської армії.
Каже, рішення не здаватися ухвалив ще перед польотом до Маріуполя.
“Просто я прийняв таке рішення, ще коли сідав у гелікоптер, що я не здамся. І я дотримався цієї обіцянки самому собі. Я вірив в те, що у мене є якийсь маленький відсоток і маленький шанс це зробити”, — говорить боєць.
Перед виходом з “Азовсталі” військовий залишив кілька записів зі своїм ім’ям.
“Я написав на декількох місцях, це був якийсь підручник та якийсь шматок картону від антисептика. Писав просто своє прізвище та ім’я. Чомусь згадав місто Луганськ і “Останній захисник Азовсталі”. Тоді я думав, що, напевно, я останній, хто залишився", — розповідає Олександр.
Каже, тоді допускав, що може зникнути безвісти назавжди.
“Можливо, колись через 50–70 років хтось буде там лазити в тих катакомбах. І, можливо, моя доля стане відомою. Так я думав”, — говорить військовий.
Як подолав 200 кілометрів тимчасово окупованої території та дістався підконтрольної Україні території, в інтерв’ю військовий не розповідає.
“Вся історія є в моїй книзі. Наприклад, мої пригоди в 2022-му році в окупованому Донецьку. Також є розділ про події життя в навколофутбольному русі, про хуліганські часи між футбольними фанатами”, — каже військовий.
Зараз Іванцов несе службу в 3-й окремій штурмовій бригаді, командує взводом ударних авіаційних комплексів та завдає ударів по логістиці окупантів у рідній Луганській області.
За словами військового, нині українські безпілотники можуть уражати цілі по всій тимчасово окупованій Луганщині.
“Тепер ми можемо дотягнутися взагалі до будь-якої точки окупованої Луганської області, яку нам там визначить командування, тобто на сьогоднішній день безпечних місць для окупантів взагалі немає, аж до державного кордону України. Ми повернулися в Луганськ, нехай зараз це за допомогою засобів БпЛА, але я впевнений, що наші БпЛА в майбутньому прокладуть шлях до Луганська для нашої піхоти”, — говорить Олександр Іванцов.
За словами Іванцова, ідея сягнути Луганська була його, однак реалізовували її всім підрозділом.
“Безумовно, ціль загальна — для чого я потрапив в армію — це повернути рідний Луганськ під контроль України. Але чи буду я там жити в майбутньому, коли цей контроль ми повернемо, або ні, я не знаю поки що”, — розповідає "Схід".
Він додає: мотивація служити, боронити Україну — це не лише звільнення рідного міста, а й пам'ять про побратимів.
"Багато моїх друзів та знайомих на сьогоднішній день перебувають в полоні. Багато людей, кого я знав, в полоні вбили, закатували. Ми робимо це кожен день, кожен день вражаємо цілі, знищуємо ворога. Це вже, напевно, просто щоденна рутина. Ми кожен день нищимо, вбиваємо ворога в честь пам'яті наших побратимів".
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією “Незалежні регіональні видавці України”, є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
