У 2022 році жителька Богородичного на Донеччині Ольга тікала від війни та окупації, переховувалася у підвалах Святогірської лаври та шукала прихистку в інших регіонах країни. Але у 2024-му повернулася додому — туди, де на стінах вишкрябане слово "Росія", де погреби завалені сміттям, яке залишили окупанти, а замість електрики — свічка. Бо тут, каже, — батьківський дім, і його треба відновити й догледіти. Зараз жінка мешкає в літній кухні. Богородичне Святогірської громади у 2022-му три місяці було під російською окупацією. Через бойові дії тут не вціліла жодна будівля. Понад три роки в селі немає електропостачання, не працюють магазини. За даними мапи аналітичного проєкту DeepState, фронт — за 15 кілометрів. Як жінка відновлює житло в прифронтовому селі — в матеріалі Суспільне Донбас.
Її побут — вода з колодязя та гуманітарна допомога, яку довозять до села. Найближча лікарня — у Слов’янську за 25 кілометрів, поїздка туди коштує, розповідає, тисячу гривень. У селі мешкають 25 людей, на своїй вулиці Ольга — одна.
Її компаньйонка — кішка Васька, яку вона виростила з кошеняти.
Жінка показує відновлений після обстрілів будинок — каже, частину вже вдалося зробити за програмою "єВідновлення", але сил на все не вистачає.
"Вікна й двері вже вставили — це за програмою “єВідновлення”. Але немає сил навіть усе прибрати. Усе повилітало разом із коробками. Оця стіна була повністю розбита — її відштукатурили, бо тут вибиті були і цеглини, і все", — говорить Ольга.
Під час окупації тут жили росіяни, Ольга каже: досі не може навіть спуститися в погріб.
"Я з 2022 року так і не спускалася в погріб. Не можу себе змусити… Ви ж бачите, що тут понаписано. І на хаті теж є написи. Звісно, тут жили росіяни", — розповідає Ольга.
На стінах будинку досі залишилися написи, які, за словами жінки, зробили російські військові.
"Ось, зверху, бачите, “Росія” написано. Щось тут позначали, не знаю. Коли я приїхала, тут були такі купи сміття, що я думала, нічого не розгрібу. У дворі все було впереміш — шифер, земля, скло. Усе разом", — каже жінка.
Після повернення, розповідає Ольга, довелося починати все спочатку: з розбитою хатою, без генератора і водопостачання.
"Тут дуже важко. Я приїхала — ні генератора, воду дістаю з колодязя відром на мотузці. Ті, хто раніше повернувся, вже якось облаштувалися, у них є генератори. А мені дуже важко, — ділиться жінка.
"Я приїхала відбудовувати хату… Я повернулася, бо це батьківський дім, я не могла його кинути".
Частину напівзруйнованого будинку вдалося відновити, але жити там поки неможливо.
"Все вибите, виглядало страшно. Зараз дах полагодили, вставили вікна й двері. Але всередині довести до ладу ще не вистачило грошей. У хаті жити не можу — живу в літній кухні, але ж вона холодна", — говорить Ольга.
Над селом регулярно літають дрони, розповідає вона
"Я чую — летить. Свічка горить, і я її гашу, щоб не було видно того вогника", — каже жінка.
Ольга каже: працювати на городі стає дедалі важче — здоров’я вже не дозволяє.
"Що там садити… Трохи грядки обробила, щось посадила, що змогла. Але після хвороби сил просто немає", — говорить Ольга.
Дістатися до лікаря — складно: найближча лікарня — у Слов’янську, і їхати туди дорого.
"Треба було платити тисячу гривень, щоб доїхати до Слов’янська, бо мені було дуже погано. Я поїхала до сімейного лікаря… Це лише в один бік", — каже жінка
Поруч із нею — кішка Васька, яку жінка прихистила після повернення.
"Вона не давалася до рук, я навіть не знала, хто це — кіт чи кішка. Назвала Васька. Коли вже приручила — все одно залишилася Васька", — говорить Ольга.
Попри самотність і складні умови, Ольга залишається у селі й виїжджати остаточно не планує.
"Я можу поїхати — брат у мене в Білій Церкві. Але я чекаю, коли дороблять хату. Сподіваюся, що все буде добре. Хочеться, щоб це все швидше закінчилося", — говорить вона.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією “Незалежні регіональні видавці України”, що є частиною програми Voices of Ukraine, що входить до програми SAFE, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Проєкт Voices of Ukraine реалізується в межах Hannah Arendt Initiative. Проєкт не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить винятково погляди та інформацію, отриману редакцією.
