Вдруге втратила дім через війну 66-річна Аїда, яка живе в селі Некременне на Донеччині. Вона — вірменка, що оселилася тут 32 роки тому, тікаючи від війни. Будинок, у якому жила, знищив російський обстріл на початку зими 2025 року. Попри це, вона відновлює господарство і виїжджати не планує. Як живе у прифронтовому селі — у матеріалі Суспільне Донбас.
Після удару вціліло небагато — зокрема домашня консервація у льосі, показує Аїда.
"Лечо, компот малина, помідори з гірчицею. Томатний сік – у мене діти дуже люблять. З льоха тільки кришка відлетіла. А там залізне все залишилося. Там же будинок, сарай, а потім лише льох. Мабуть, мало було навантаження. Одна банка лише розбилася", — розповідає Аїда.
Після обстрілу односельці прихистили жінку в літній кухні. Там вона поступово наводить лад.
"Тут я трохи приклеїла плівку степлером, але не закінчила. Тут ще робитиму, тому що вапно навколо. Газ у мене є", — каже жінка.
Будинок Аїди зруйнований, але на подвір’ї досі квітнуть квіти, які вона саджала.
Жінка згадує день обстрілу: дивом залишилась живою.
“Всі шоковані, чесно сказати, що не померла і навіть не поранена. Як летіло, я ще примудрилась побігти додому, забрати телефон, документи. Все, що встигла. Але вже валилося, все летіло. Я теж ось за дві стіни пішла, там стеля завалилася. В льох — а там воно хвилею, двері зриваються, дим туди. А далі — по городу до сусідки”, — розповідає Аїда
Каже, що без допомоги не залишилась і тепер планує садити городину.
"Дай Боже всім великого здоров’я. Допомогли дуже, хто чим міг, хто речами, хто посудом. Ну там уже й родичі гроші на картку скидали, і діти потихеньку. Зараз все непогано. Я буду садити картоплю, цибулю, часник, а там уже помідори, може. Я щороку саджаю. Ну, там садила. Тепер уже тут", — говорить жінка.
Під час обстрілу врятувався і її кіт Персик — жінка знайшла його на руїнах.
"Три дні майже не було на нашій вулиці ані котів, ані собак. Усі шукали. Вони потім з’явилися, прийшли. Я хотіла його взяти, до сусідки віднести нагодувати. Але він виривається і біжить назад додому", — каже Аїда.
Зараз Аїда відновлює господарство. До обстрілу тримала курей — частину вдалося врятувати.
"Було 20 курей та два півні. Одного я зарізала. А після баха, природно, хлів весь розламався, двоє вилетіли. А двоє якимось дивом потрапили у льох" — говорить жінка.
Це вже друга війна в її житті. У 1993 році Аїда з дітьми виїхала з Баку через бойові дії між Вірменією та Азербайджаном.
"Я приїхала з війни з Азербайджана, з Баку. Карабаська війнаБойові дії та конфлікт між Вірменією та Азербайджаном через регіон Нагірний Карабах розпочався у 1988 році. Тоді внаслідок конфлікту, за різними даними, загинуло понад 30 000 людей. Режим припинення вогню встановили лише у травні 1994 року. У серпні 2025 року країни підписали мирну угоду. Згідно з угодою країни домовились поважати суверенітет одна одної та не розміщуватимуть війська третіх країн біля спільного кордону. як почалася, у мене діти в третьому класі були. Ось у серпні треба було вже їхати. Випустили всіх злодіїв, наркоманів, усіх цих, дали адреси, де живуть вірмени. Ми — християни, а вони — мусульмани. І вони за адресами приходили. Батько сказав — у Вірменію. Там моя Батьківщина, а мати була з Карабаха. Приїхали до Вірменії, там також війна, забирають, дві години світло, хліб по карткам, двоє дітей, зарплати ніякої немає, треба було щось робити. Отак через знайомих ми потрапили сюди, через Слов'янськ", — розповідає жінка.
"Доля така, мабуть. Не дає вмирати, тримає для чогось. Три онука у мене. Від сина та від доньки. Хоч би війна вже скінчилася, їх не застала”.
Некременне, каже Аїда, стало для неї рідним. Виїжджати вона не збирається.
"Діти так мені сказали – найголовніше, що ти жива. Все потихеньку наживеться. Так, як згадую, щось треба зробити, а цього немає. А, згоріло. Ну, гаразд. Батько у мене будівельник. Він коли щось робив, я йому завжди допомагала. Я сама вмію. Просто зараз вік, і здоров'я, і нерви, і ця ситуація. Трішки працюю — вже втомилася. А так я ніякої роботи не боюсь. Я звідси вже нікуди не поїду. Україна мене прийняла, це мій дім. І за документами, і загалом. Добре чи погане — все, що є, все моє”, — розповідає жінка.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією “Незалежні регіональні видавці України”, що є частиною програми Voices of Ukraine, що входить до програми SAFE, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Проєкт Voices of Ukraine реалізується в межах Hannah Arendt Initiative. Проєкт не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить винятково погляди та інформацію, отриману редакцією.
