Львівський режисер та актор Олексій Кравчук свою театральну кар'єру починав у Донецьку. Там познайомився й потоваришував з релігієзнавцем та вченим Ігорем Козловським. Став свідком початку війни Росії проти України у 2014 році на Луганщині. Саме в той час чоловік працював головним режисером у Луганському академічному обласному театрі ляльок. У 2022-му він повернувся на схід, але вже у лавах ЗСУ. На момент повномасштабного вторгнення Олексію Кравчуку було 58 років. Після демобілізації він знову на сцені та продовжує допомагати фронту. Нова постановка "Крила" — це не лише особиста історія війни та пам’ять про загиблих побратимів, а й спосіб збирати донати для армії.
Про красу степів, родинний зв'язок у захисті Часового Яру та мрію влаштувати гастролі містами Донеччини після перемоги — митець розповів Суспільне Донбас.
“Дві машини женемо. У нас такий є гурток пенсіонерів по інтересах, як то кажуть, по цікавостях. Троє таких, їдемо відпочивати на схід”, — жартує львів'янин.
Директор, режисер та актор Львівського академічного театру естрадних мініатюр "І люди, і ляльки" Олексій Кравчук після демобілізації продовжує їздити на схід. Збирає донати та допомагає війську, за що й отримав свій позивний.
“Раз верталися з бойових, “Рамзес” побачив і прямим текстом так мені сказав: "О, "Святий Миколай", я такий радий, що тебе не заї****ли. От, каже: "Тут прийшла машина від тебе". Відтоді пішов такий позивний, бо спочатку думали актор, актор. Кажу: "Ні, мені більше цей подобається", — розповідає чоловік.
Та додає: у мирному житті ще зі школи йому більше імпонує звернення Олекса.
Добровольцем у 58 років — у десантно-штурмові війська
Олекса Кравчук згадує, коли у 2022 році пішов у ЗСУ добровольцем, йому було 58 років. Каже: був найстаршим у підрозділі.
“Просто от якийсь імпульс був. Після 24 лютого 2022 року я побіг у 80-ку80-та окрема десантно-штурмова бригада (скорочено 80 ОДШБр) — це один із підрозділів Десантно-штурмових військ Збройних сил України., 10-ту штурмову бригаду”, — розповідає чоловік.
Нині, після демобілізації, директор, режисер та актор театру "І люди, і ляльки" про війну говорить зі сцени. Його нова моновистава “Крила” — це спогади про загиблих побратимів, його військовий шлях зокрема містами Донеччини та родинний зв’язок.
“Мій дідо — це тато мами, у дитинстві розказував мені, що в тих краях вони теж воювали. Часік, Крамік, Констаха — проїжджаєш в цій місцевості на джипі, коли “валиш”, то таке відчуття, що дід завжди був поруч. Дідо не любив розповідати про війну. Він для мене був героєм та прекрасним режисером”, — ділиться Олекса Кравчук.
Образи діда, тата, мами, дружини втілені у ляльках разом з актором взаємодіють у виставі. Саме ними Олекса розповідає про життя на фронті.
У виставі про військовий досвід, поранення та місію "На щиті"
За словами режисера, у цих спогадах — не лише про війну, а передусім про людей поруч: тих, хто вчив, підтримував, жартував і ділився останнім. А ще, каже Олекса Кравчук, про побратимів, з якими страх і невідомість ставали трохи меншими. І про тих, кого вже немає, але хто назавжди залишився частиною цієї історії.
В одній з них — як він сам уперше сів у ЗІЛ-131.ЗІЛ-131 — це повнопривідна військова вантажівка, яку виробляв Завод імені Ліхачова. Олекса зізнається: до того ніколи не водив таку техніку. Але, як актор, не показав розгубленості — сів за кермо і спробував завести.
"Вона не їде, не заводиться. От Степан каже: "Олекса, а ви масу включили?" Я кажу: "Степане, вибачте, що таке маса в цій машині?" Показує кнопочку, натиснув — завелася", — розповідає він.
За його словами, 25 травня 2022 року під Бахмутом Донецької області чоловік отримав поранення. Тоді йому здалося, що він помирає.
"Насправді приємне відчуття, фарби в очах неймовірно красиві. Але дуже сильно боліло все. У цей момент побратим Сергій Васильович розгрібає і витягає мене з-під завалів. Тягнув на собі, потім закинув в інший бліндаж. Мені вкололи знеболювальне. Воно не дуже допомагало. Дали якусь пігулку "наркотику" — допомогло, бо веселіше стало", — розповів Кравчук.
Щоб дістатися траси Попасна-Бахмут, додає він, його побратим на собі ніс близько двох кілометрів.
Під час відновлення після поранення чоловік займався перевезенням полеглих військових до місць поховань.
"Це була для мене важлива місія. Я молився, потім подумки звертався до кожного: "Що б ти хотів? Всередині мені щось відповідало: "Хочу швидкості й музики". І тоді я включав сирену на машині, ставив тихенько "Led Zeppelin" Гурт створили у 1968 році у Великій Британії. Один із засновників хард-року та хеві-металу. Артисти поєднували рок, блюз і фолк.або "Deep PurpleБританський рок-гурт, один із піонерів хард-року та хеві-металу. Рік заснування 1968." і нісся до останнього місця поховання хлопця. Коли приїжджаєш в село, там вже, звісно, все стишується. Пацанам низький уклін та честь", — згадує Олекса Кравчук.
Що пов'язує львівського режисера з Донеччиною
З Донеччиною і Луганщиною Кравчука пов’язує не лише війна.
У Донецьку митець опинився в 1990-х, як молодий режисер, працював у драматичному театрі. Саме тоді, за його словами, він замислив постановку за "Одкровенням Іоанна Богослова".
“Я дуже довгий час думав, для чого я опинився в Донецьку. Але я зрозумів, напевно, для того, щоб познайомитись з Ігорем Козловським. У мене була шалена ідея зробити "Одкровення Іоанна Богослова" і я шукав людину, яка може мене просвітити в цих питаннях. Він завжди давав дуже тонкі розумні поради, плюс практик був, прекрасний конфуїст. Ми здружилися. "Одкровення Іоанна Богослова" я так і не зробив”, — розказав Олекса Кравчук.
Як розповідає режисер, вдруге він приїжджав до Донецька у 2012 році. Цього разу на запрошення тодішнього керівника театру Марка Бровуна, який визнав потребу розвивати в регіоні український театр.
До смерті Бровуна, каже Олекса Кравчук, встиг поставити лише одну виставу, після чого залишив місто.
Луганськ: українські вистави напередодні війни
Того ж року він прийняв пропозицію працювати в Луганському академічному обласному театрі ляльок, де поставив "Синього птаха" Моріса Метерлінка і став головним режисером.
“Я ставив у різних луганських театрах: були постановки в Українському музично-драматичному, у російському і в театрі ляльок, — розповів Кравчук.
Останньою роботою перед початком війни у 2014 році була постановка "Сон" Шевченка. Через загострення ситуації в місті, показати українську виставу встигли лише кілька разів, зазначив Олекса.
Він згадує, як з колегами сиділи у підвалі театру під час обстрілів та мріяли, що українські військові зайдуть у Луганськ: "Прапор був. Всі чекали, що місто звільнять". Але цього не сталося.
"Коли вже "москальня" зайшла в сам Луганськ, то мені порадили: "Олекса, тікай, бо тут діла не буде". Я стрибнув у свій Opel на львівських номерах і поїхав через Ізварино та аеропорт. Вертався через Росію та Харків", — розказав режисер.
Свята "по рознарядці" та "неймовірні" степи
Олекса Кравчук зберіг теплі спогади про регіон. Він говорить про особливу атмосферу сходу, зокрема про степи Донеччини і про людей, яких характеризує як відкритих і сильних.
"Степ — це для мене щось неймовірне. Любив, коли були вільні хвилини, під Констахою вийти в степ і просто гуляти. І навіть, коли вже демобілізувався, то командир возив на крейдяні скелі, під Краміком. Це неймовірна краса. І люди класні", — зазначає львів'янин.
На його думку, держава недостатньо уваги приділяла культурному розвитку Донеччини та Луганщини: "Які там свята були — виносять віночки, огірочки, тиночки — це таке, по рознарядці".
Водночас він переконаний, що саме культура є основою стійкості суспільства: "Якби ставку робили більше на культуру, а не на економіку, то було б набагато цінніше". Як приклад наводить повні зали на виступах українських митців у Луганську напередодні війни.
Після перемоги Олекса Кравчук мріє повернутися знову на схід, але вже з гастролями. Привезти туди свою нову виставу. Яка це буде драматургія, достеменно він ще не знає.
Не знаю яку, але найліпшу. Щоб вистава була сповнена сили, мудрості, гумору та любові. Зіграти її у Краміку, в Констасі, в Часовому Яру, в Бахмуті та Донецьку”, — підкреслив режисер.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
