Понад дев'ять тисяч підприємств релокувалися та сотні припинили діяльність за час повномасштабної війни в Донецькій області, тільки цьогоріч виїхали майже 300 компаній, розповів Суспільне Донбас директор Донецької торгово-промислової палати Максим Ануфрієв. Зараз тут виживає та має розвиток тільки малий бізнес, на продукцію якого є попит в прифронтовій області. Більшості підприємців, які залишаються в області, за роки повномасштабного вторгнення довелося не раз переїздити та починати наново в межах регіону. Як на четвертий рік війни змінилася бізнес-ситуація, як виживають малі підприємці на Донеччині — Суспільне Донбас підсумовує рік для бізнеса.
"Як військових забирають, коли вже і собаки не бігають". Багаторазова релокація
Власник станції технічного обслуговування авто Олександр свій бізнес в межах регіону релокував вже втретє. Щоразу переїздить через наближення фронту. Нині працює в Олександрівці, приміщення орендує.
"Рік в Покровську, трохи понад рік в Добропіллі, сюди ми переїхали десь у серпні. Я з нуля не починаю. Клієнти мої також їдуть за фронтом. Ті, що обслуговувались в Покровську, Добропіллі, — зараз тут", — говорить підприємець Олександр.
Чоловік каже: попит на його роботу тільки збільшується, тому їхати з області поки не планує
"Ми з Добропілля виїхали восени. Як нема нікого — виїжджаємо. Робота закінчилась, і все — виїхали", — каже чоловік.
Працює в Олександрівці і релокована з Костянтинівки шашлична. Працівник Василь розповідає: це четвертий переїзд закладу.
"Ну, жити всі хочуть. Відсутність людей — це, звісно, свого роду аргумент. Все йде до одного. Все себе вичерпало. З Костянтинівки — у Кіндратівку, з Кіндратівки — у Дружківку, з Дружківки — у Краматорськ", — говорить Василь.
Щодня продають по 60-70 кілограмів м'яса, каже чоловік. Є попит — продовжують працювати.
"Як військових потихеньку забирають — і все. Там вже навіть собаки не бігають", — каже чоловік.
"Релокація — це не розвиток". Як бойові дії та зруйнована інфраструктура впливає на бізнес
На Донеччині зараз розвивається саме такий бізнес: точки швидкого харчування та СТО, кав'ярні та салони краси, визнає президент Донецької торгово-промислової палати Максим Ануфрієв.
"До повномасштабного вторгнення Донеччина була одним з промислових центрів України. На початок 2022 року в області працювали десятки тисяч підприємств, регіон формував значну частку промислового ВВПгрошова вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених в межах країни за певний період (рік чи квартал) країни. Сьогодні ця система майже зруйнована. Понад дев'ять тисяч підприємств були змушені релокуватися з Донеччини в інші регіони", — каже Максим Ануфрієв.
Цьогоріч, за даними Ануфрієва, 280 компаній виїхали з області. Сотні підприємців припинили діяльність.
За офіційними даними, з початку року і до 1 грудня 2025-го з Донецької області релокувалися і змінили місце реєстрації 2080 суб’єктів господарювання. Про це повідомили Суспільне Донбас у Департаменті економіки облдержадміністрації у відповідь на запит.
Серед релокованих цьогоріч компаній:
- 377 юридичних осіб,
- 1703 фізичних осіб-підприємців
Загалом від початку повномасштабного вторгнення, змінили місце реєстрації 9 тисяч 847 суб’єктів господарювання, з яких більшість, 7 тисяч 556, — це саме ФОПи.
Віра — власниця магазину в Дмитро-Дар'ївці. Фронт від села за більше ніж 30 кілометрів. Звідси не виїздила.
"Коли вночі "прильот" — ми збираємо речі та збираємося виїжджати. В обід нас вже попустило і живемо вдома. Їздили на Черкащину шукати, але ціни… Не всі зможуть собі житло купити та на новому місті бізнес відкривати, ну вже не 17 і не 20 років, це дуже важко", — пояснює Віра.
"Дорожчає все, тому що багато хто боїться до нас їхати. Багато постачальників бояться їздити. Багато чоловіків позабирали. Водіїв немає. Якщо лінія фронту буде підходити та ми тут будемо заважати військовим робити свою роботу, то ми, звісно будемо їхати".
Основними проблемами для бізнесу в прифронтових регіонах Максим Ануфрієв називає постійні обстріли, зруйновану логістику та дефіцит кадрів — через виїзд людей до більш безпечних регіонів.
"Ще одна проблематика — це зруйнована інфраструктура. Нестабільне електропостачання, проблеми з водою, з логістикою, проблеми зі зв'язком — для промисловості це означає зупинку, для невеликого бізнесу — це великі додаткові втрати — на генератори, інвертори, доставку, на різноманітні автономні рішення", — пояснює Максим Ануфрієв.
Відновити роботу в інших регіонах, каже Ануфрієв, змогли 60 відсотків підприємств.
"Важливо розуміти, що релокація — це не розвиток, а вимушене переміщення бізнесу. Бізнес втрачає обладнання, персонал, ланцюги постачання. Часто, щоб відновити це все, потрібні роки, а то і десятиріччя. Чи повернеться цей бізнес на Донеччину? Ми розуміємо, що поки не буде безпекової ситуації, навряд чи хтось буде повертатись", — каже Ануфрієв.
Після завершення війни, каже президент Донецької торгово-промислової палати, економіку області доведеться створювати наново.
"З новою логікою розміщення бізнесу, з акцентом на безпеку, енергоефективність, з залученням міжнародних інвестицій і донорських потужних програм", — каже Максим Ануфрієв.
Додає: найголовніше у цій відбудові — повернення людей.
