Централізоване водопостачання — погодинне, з електрикою перебої, трамваї не ходять — так у Дружківці живуть близько 20 тисяч людей, що лишаються у прифронтовому місті. Комендантська тут триває 20 годин: з 15:00 до 11:00. Щодня — обстріли. За даними аналітиків проєкту DeepState, фронт від Дружківки — за 12 кілометрів. Як зимують люди та чи збираються в евакуацію — репортаж Суспільне Донбас.
Близько тисячі людей евакуювалися з міста у листопаді, нині лишаються 20 тисяч жителів залишаються у прифронтовій Дружківці на Донеччині, зокрема понад 400 дітей, повідомили Суспільне Донбас в міській військовій адміністрації у відповідь на запит.
78-річну Світлану зустрічаємо на зупинці, жінка купила хлібу та чекала на автобус — їхати додому. Ситуація в місті, говорить, складна, але в евакуацію поки не хоче.
"Знаєте, і світла — цілодобово нема, і води по троє-четверо діб нема. Вчора давали, так я сміялась: хоч покупались нормально. Ну, газ поки є. Тут ми ображатися не будемо. Отримувала "гуманітарку". Крупи, масло. За це я не переживаю… Лиш би хліб був і мир. Пенсія — 4 600 гривень. За 40 років. У мене аптека обходиться 2 тисячі. А інше — моє", — розповідає Світлана.
"Ну, а де я піду? Кому я потрібна? Чоловіка нема, дочка померла, син воює, все. Йти мені ні до кого. Ні, чого? Два цуцики та кішка з котом — оце моє господарство. Правнук, як їхав, каже: "Бабуся, ти хату охороняй і собак годуй".
У Дружківці працюють магазини. Продавчиня Наталія говорить: зараз у них електрика є, на випадок відключень мають генератор.
"Генератор на бензині, звичайно, витрати великі. Ну, а що, все для покупців, треба ж працювати. Покупців менше, звісно, багато повиїздило. Я поряд живу, у нас там, напевно, шість квартир загалом — в одному під'їзді залишилися. Усі повиїжджали, хто зміг", — говорить Наталія.
За словами продавчині, люди запасаються картоплею та цибулею.
"Хто тут зібрався жити, то беруть. І по 5, по 10 кілограмів. А дехто — мішками, кому як треба", — говорить вона.
"Нещодавно був у магазин "приліт". "Білорусь" магазин, там п'ятиповерхівка, там далі. Машина стояла поряд — просто у машину. Ну, слава Богу, нікого не було", — каже Наталія.
Місцева жителька Любов, яка прийшла за покупками, каже: взяла дещо для хворої подруги.
"А життя, як ви кажете, у нас у Дружківці… Уже ми звикли. Хоч страшно, але звикли. Бабахає скрізь. Ну, люди багато повиїжджали з домівок. Не хочеться виїжджати зі своєї хати, звичайно. Ну, а що поробиш?", — каже Любов.
Живе вона неподалік — у дев'ятиповерхівці, говорить: часто без води та електрики, буває і по 20 годин.
"Нічого. Це все нажите і пережите. Головне, щоб не літало і не стріляло. Напевно, стіни тримають в місті. Тому що вже все життя прожили тут, все життя, і їхати теж... Ну, хоч у Дніпрі у нас там кімната, там син живе. Все одно, ви знаєте, дім є дім. У нас у Райскому там хатина батьківська. Я вже з квітня там не була, там ні людей, нема ніде нікого. Все порозбивали, все. Вдома є вдома. Де й добре, а вдома, як кажуть, краще".
У Дружківці перебої з централізованим водопостачанням. Місцева жителька Поліна саме несла воду, яку набрала на ринку, за кілька кілометрів звідси. Каже: так ходить чи не щодня.
"А коли є, набираєш у ванну, бо невідомо, коли вода буде у місті. Зараз у мене 10 літрів, дві "п'ятірки". Коли 20 літрів несу. Відстань може, 20 хвилин ходу. Трамваї не ходять. Автобуси за розкладом. Зараз 15:00 — і все, людей уже нема у місті. Порожньо", — розповідає Поліна.
"Залишаюся тут зимувати. Не збираюся їхати з міста. Я тут виросла, тут народилася, не хочу. Це мій дім рідний".
"Дідові 80 років, але він ще подвір'ям ходить, дрова ще пиляє. Бабусі 75, 76. Вона ще й тримає козу. Вибухи щодня. І вночі буває, і вдень, ходиш, вони літають над головою...", — д Поліна.
З безпекових міркувань у Дружківці призупинили рух трамваїв. Дружківчанка Ірина каже: тепер усюди — і на роботу, і в магазин — на велосипеді.
"Все нормально. Все гаразд. Окрім цих "прильотів". Мене, по-перше, робота тримає, це раз, а по-друге, ще нема потреби виїздити. Поки що, я вважаю, що нормально. Жити можна. Живу далеко, з одного кінця міста до іншого на велосипеді їжджу. Тим паче я живу на Донському, у нас ні автобусів, ні трамваїв, нічого немає. Як хочеш, так і добирайся пішки. Чи дощ, чи сніг. Єдине, якщо ожеледиця, то вже пішки будемо", — каже Ірина.
За даними Дружківської міської військової адміністрації, у місті через обстріли розбиті понад 3 тисячі житлових будинків та майже 400 споруд.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
Матеріал виготовлено за сприяння Міжнародного Фонду Страхування Журналістів від Асоціації “Незалежних Регіональних Видавців України”, що є складовою програми підтримки Voices of Ukraine, яку координує European Centre for Press and Media Freedom. Voices of Ukraine реалізується у межах Ініціативи Hannah-Arendt-Initiative і фінансується German Federal Foreign Office. Програма забезпечує страхування журналістів, але не впливає на редакційну політику, даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
