Песики платять щирими емоціями — з такою мотивацією 13-річна Вікторія зі Слов'янська чотири роки допомагає тваринам. Вигулює собак, приносить їм смаколики, асистує при лікуванні. Та називає своє хобі терапією з тваринами. Привела юнку до зоопритулку мати. І це, каже, доньці тільки на користь.
13-річна Вікторія чотири роки допомагає тваринам у притулку громадської організації "Дай шанс".
"Це моя перша собака, з якою я гуляла — Джамбо. Тому що він не швидкий, але за ним потрібний спеціальний догляд, коли він кудись йде. Він повністю сліпий, тому що він переніс інсульт. Він колись може і бачив, але мене — ніколи. Але це не головне", — говорить зооволонтерка Вікторія.
Вперше сюди юнка прийшла з мамою. Тоді зооволонтери допомогли врятувати і їхнього собаку.
"Я їздила двічі на день, годувала, лікувала. І моя дитина теж — я хочу подивитись. Приїхала, показали. Спочатку почали гуляти з маленькими, старенькими. Потім втягнулась, їй дуже це сподобалось. Прийшли, вона була ще маленька. Зараз виросла велика. Ну й обов'язки були маленькі, а зараз вже великі. В даний важкий час це допомагає їй впоратись зі стресом", — каже мати Вікторії Інна Ващиліна.
"Це ще з дідусів, батьків, ми всі любимо тварин. У мене ще тато збирав всіх навкруги, завжди вони у нас були. Тому так, це родинне".
У притулку Вікторія виводить на прогулянку трилапого Макса.
"Це дуже велика відповідальність, я це розумію. І мені платять песики своїми гарними емоціями. Звичайно, фізично це велика робота. Тому що у нас їх багато. Десь двадцять, яких треба вигулювати вручну. І ще ті, за якими можна дивитись, щоб просто під наглядом вони гуляли. Саме цей притулок бачив мене у будь-якому стані. Коли я була сумна, зла. Але завжди я додому їхала веселою. Тому що це як терапія з тваринами", — ділиться Вікторія.
До притулку родина приходить щотижня. Вигулюють собак, допомагають з лікуванням та приносять смаколики.
"У кожної собаки є свій характер. За ці роки я можу вже сказати про кожного. І навіть про кожну людину зі своєї родини я можу сказати, на кого вони схожі з песиків. У нас є якісь більш веселі. Або більш стримані, які можуть боятися. Домашні улюбленці є, але три коти. Кішка, кіт і кошеня. У кожного своя історія, ми всіх їх брали з вулиці", — розповідає зооволонтерка.
Ветеринаром, каже дівчина, бути не планує — не змогла б дивитися на хворих тварин. Але розглядає професію кінолога.
Матеріал створено у межах участі в конкурсі "Співпростір", за підтримки ГО "Ю-Хартс Україна" та Kormotech.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
