49-річний Віталій на псевдо "Дід" воює на Сіверському напрямку. Він — водій у підрозділі радіоелектронної боротьби 54 окремої механізованої бригади. Загалом за кермом, ділиться, понад 30 років, у війську — три, зокрема брав участь у боях за Білогорівку Луганської області, отримав два тяжкі поранення, був визнаний "обмежено придатним", але за власним бажанням продовжив службу.
Сам чоловік, розповідає, — з Добропілля на Донеччині. Родину — вивіз в один із тилових регіонів, при собі завжди носить сердечко, сплетене донькою.
Чому попри поранення Віталій повернувся на службу, що зараз найскладніше в його роботі, звідки походить його позивний, які ще талісмани має при собі та про що мріє після завершення війни — Віталій "Дід" розповів Суспільне Донбас.
Віталій воює з 2022-го, два роки, розповідає, провів на "нулі". Чоловікові 49 років, він з Добропілля на Донеччині.
"Ми мали приватну команду "Патріоти Добропілля". І у мене була команда молодих хлопців, дуже багато. Я серед них — найстарший, був командир. Не було псевдо. Кажуть: "А, ну ти будеш "Дідом". Ну і став "Дідом", — розповідає Віталій.
"У Добропіллі пів будинку згоріло, квартира ще жива, дві. Батьків дружини та наша. Ми в одному будинку жили, начебто — цілі. А що, налаштовуватись треба. Це війна... Те, що залишилися на схилі літ без житла, духом не падаємо, буде все гаразд".
Перше поранення дістав у 2023 році, коли боронили Красну Гору на Донеччині, друге — під час боїв за Білогорівку.
Страшне було. Я вже з життям прощався... Обірвалися внутрішні м'язи, все. Внутрішні пориви були. Загинула зі мною людина. Був бій. Впав 152-й снаряд буквально поряд. Нас врятувало, що був брустверФортифікаційна споруда для підвищення захисту бійців, що нас землею… І ми 24 години пролежали засипані. Витягли та лишився я живий. Служу далі. Тому що треба служити.
Після лікування він вирішив повернутися на службу. Має посаду старшого техніка, відповідає і за водіїв, і за машини, аби завжди були готові до виїзду на позицію.
"Коли їдеш на позиції, повільно не можна. Тому й наші машини не витримують такої дороги. Треба швидко все зробити, швидко відпрацювати, швидко посадити та швидко виїхати. У нас такого немає: твоє — не твоє. Ми все робимо однаково".
"Найважче, мені здається, водіям — FPVбезпілотний літальний апарат, оснащений камерою, яка передає зображення в реальному часі на спеціальні відеоокуляри або екран оператора, "Мавікі"це загальна назва для компактних квадрокоптерів, які широко використовуються як для аерофотозйомки та відеозйомки, так і в Збройних Силах України для розвідки, коригування вогню та скидання боєприпасів. Я раніше не був забобонним, нічого. Зараз я забобонний, я виїжджаю — молитву читаю. Повернешся — не повернешся, хтозна. Найстрашніше — коли везеш людей. За себе не переживаєш. А за хлопців — так."
Військовий має власні обереги, показує ложку з Часового Яру, яку з 2023 року носить вона як мій талісман. А ще: плетене серце, що подарувала йому донька.
Віталій втратив у боях не одного побратима, тож найбільша його мрія, аби якнайшвидше настала перемога.
Найбільша мрія — це щоб усі, хто залишився живим, особливо ми з побратимами, якими два роки простояли на Білогорівці, на Красній Горі, — зустрілися десь, на морі чи у Києві. І добре відзначили перемогу. Сісти та об'їхати наших хлопців, які поховані... Хочеться жити в мирі! Більше нічого. Щоби діти жили добре. Скоріше б вже мир настав вже, всі втомилися. Тож дослужимо — і наша буде перемога.
