Від семи до п’ятнадцяти заявок на евакуацію щодня виконують екіпажі громадської організації "BASE UA" на Донеччині. Забирають, каже евакуаційник Пилип, в основному людей з Добропілля та прилеглих населених пунктів. Вивозять у броньованій автівці, передають волонтерам на проміжному евакопункті, звідки їх згодом доправляють до "транзиту" у Лозовій на Харківщині, а далі — у більш тилові регіони.
У цьому рейсі волонтери мали дві заявки: з Добропілля вивезли 72-річну маломобільну жінку, у Білозерському — на них чекала відмова. Як вивозять людей з прифронтових міст, як убезпечують поїздку та як діють, коли заявник передумав їхати, — у матеріалі Суспільне Донбас.
У цьому рейсі працюють евакуаційники Пол та Пилип. Говорять кожен рейс — ризик, зменшити його дозволяють броньована машина, каски, бронежилети, індикатор дронів, а ще — знання з медицини та досвід.
"На Донбасі всі міста небезпечні, але є просто умовно безпечні, от типу Олександрівки. А загалом Добропілля досить небезпечне місце. Останній місяць точно. "Намагаємося якомога більше забрати, тому що чим менше ми заїжджаємо, тим менше ми ризикуємо. Буквально тиждень тому ми завантажували 10 людей з речами разом. Я стояв просто там в проході", — пояснює Пилип.
Найбільш небезпечна, за досвідом евакуаційника, дорога. Говорить: російські дрони "полюють" тут безперервно.
"Ворог хоче зламати логістику і тому слідкує обов'язково за головними дорогами. А тут немає вибору доріг: є одна дорога, і вона завжди простежується ворогом".
У Добпропіллі, від якого фронт за трохи більше ніж 10 кілометрів, цього разу була перша заявка на евакуацію. Приїхали за літньою жінкою Ларисою.
"Наш колишній «друг» став ворогом, І він стріляє, і вбиває і людей, і тварин, усіх", — говорить вона, прощаючись із сусідкою та додає: "Хай щастить! Сподіваюся повернутися. Жива, а не в труні".
Далі автівка рушає у місто Білозерське. Відстань до фронту тут трохи більша, проте ситуація погіршилася, коли армія РФ просунулася на ділянці покровського фронту близько двох тижнів тому.
Саме через це 84-річна Галина, до якої приїхали евакуаційники, хотіла відправити з міста хвору доньку, сама не хоче виїздити.
"Я хочу дочку відправити до лікарні. Я залишусь тут. У мене такі ноги хворі, я ледве стою. Бачите, з паличкою ходжу. У мене й нирка відмовляє, і око ось одне не бачить… І я взагалі не хочу, я тут помиратиму. Мені головне — доньку врятувати", — пояснює Пилипу та Полу жінка.
За її словами, у місті поки що є водопостачання та електроенергія, та готується до гіршого:
"Ось учора ввечері приліт був — так тріснуло… Як світло вимкнеться – і води не буде. Вода у нас – свердловина. Продуктів нема, магазини зачинені. Он м'ясо, тушкованка остання була, я зварила рис. А поїхати – у нас нема транспорту, немає машини".
Доньку Галини не вдається вмовити на виїзд.
"Маємо відмову, тому приїхали без неї. Таке трапляється. Повідомимо в адміністрацію, тому що вони, мабуть, мають більше можливостей, більше ресурсів, щоб допомогти їй", — пояснює Пилип.
Евакуаційне авто відвозіть Ларису у проміжний евакопункт, Пол та Пилип знову збираються у дорогу — отримали ще одну заявку з Добропілля, хочуть встигнути вивезти людину цього дня.
"Ми кожен день працюємо і маємо нові заявки. У середньому отримуємо від семи до 15 заявок", — підсумовує евакуаційник.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
