"Вирили яму у пів метра, трьох прикопали та поклали залізо. Чергували три доби, аби собаки не розтягнули", — так про стихійні поховання у Покровську розказувала Світлана, яка пішки вийшла з міста. Наразі відомо про 29 таких могил у Покровську, в яких поховані 39 людей. За словами юристки "Донбас SOS" Богдани Гончар, для родин загиблих у зоні бойових дій або на окупованій території найбільшою проблемою стає відсутність будь-яких офіційних документів про встановлення факту смерті. Через це вони не можуть оформити спадок, переоформити майно та вшанувати пам'ять у правовому полі.
Чи можуть рідні загиблих отримати свідоцтво про смерть, коли мають лише свідчення очевидців та фотографію таблички на саморобному хресті, та що для цього потрібно зробити — читайте у матеріалі Суспільне Донбас.
"Фіксуємо та передаємо до слідчого відділення"
Як розказав Суспільне Донбас начальник відділу організації евакуаційних заходів поліції Донеччини Геннадій Юдін, станом на 17 липня у Покровську правоохоронці зафіксували 29 стихійних поховань. У цих могилах поховані 39 людей.
"Ми тільки фіксуємо ці поховання. Я безпосередньо заїжджаю в місто, якщо я побачив це поховання, я фіксую з геолокацією. Якщо є дані похованого, тоді фіксуємо і передаємо до нашого слідчого відділення. Але через небезпеку зараз провести ексгумацію, аби встановити від чого померла людина, неможливо", — розказав Юдін.
Як зазначив речник поліції Донеччини Павло Дяченко, офіційні документи, які можуть засвідчити смерть, — це лікарське свідоцтво або висновок, які дають судово-медичні експерти або патологоанатоми.
“В тій ситуації, яка зараз у Покровську, неможливо провести ретельно слідчі дії, провести ексгумацію. Це ж потрібно дійсно ідентифікувати, чи то дійсно та людина, провести ряд експертиз, залучити криміналістичну лабораторію, провести весь цей спектр експертиз. На даний час це зробити просто неможливо", — розказав Дяченко.
Також він додав, єдине, що зараз можуть зробити рідні загиблих у зоні бойових дій, — це звернутись до поліції.
"Відкривається кримінальне провадження за фактом звернення, і за можливості проводяться слідчі дії. Однак кожна ситуація індивідуальна", — пояснив речник поліції..
"Людина фактично померла, але юридично жива"
За словами юристки "гарячої лінії" "Донбас SOS" Богдани Гончар, сьогодні тисячі родин в Україні перебувають у ситуації, коли їхні близькі загинули під час активних бойових дій на тимчасово окупованих або прифронтових територіях, але офіційно — ці люди не вважаються мертвими, бо не існує жодного підтверджувального документа про факт смерті.
Наразі українське законодавство лише передбачає можливість встановлення факту смерті на тимчасово окупованих територіях через суд, коли є в наявності "документи" видані окупаційною владою.
"Коли ж не залишилося жодного підтвердження, крім, умовно кажучи, таблички з іменем на хресті, суд не має юридичних підстав задовольнити заяву. Наразі, немає окремого спеціального механізму для підтвердження смерті за обставин бойових дій без жодних документів. Навіть якщо людина реально загинула і була похована у дворі, як це масово відбувалося у Покровську, Торецьку чи в селах Донеччини, юридично вона може залишатися "живою", — розказала Гончар.
У такій ситуації родичі не можуть:
- оформити свідоцтво про смерть,
- вступити у спадок,
- переоформити майно
- та навіть вшанувати памʼять у правовому полі.
Визнання факту смерті в судовому порядку: як це відбувається
Це процедура, коли суд визнає людину померлою, якщо немає тіла та медичних підтверджень, але є свідчення про смерть:
- на території бойових дій;
- на тимчасово окупованій території;
- під час евакуації, обстрілу, вибуху, в полоні тощо.
Такий судовий процес, за словами юристки, в середньому триває до трьох місяців.
- Суд розглядає письмові докази, свідчення родичів, свідків, повідомлення з військових адміністрацій, поліції, СБУ, Червоного Хреста тощо.
- Якщо суд задовольняє заяву видається рішення, яке набирає чинності через 30 днів (якщо не оскаржене).
- На підставі рішення суду орган ДРАЦС видає свідоцтво про смерть.
Куди звертатися із заявою щодо смерті рідної людини
Заяву можна подати до місцевого суду за місцем проживання або реєстрації померлої або загиблої людини або заявника.
"У 2023–2025 роках в умовах війни такі заяви також приймали суди, якщо особа зникла на окупованій території або в зоні бойових дій, навіть якщо ті території зараз непідконтрольні", — додала Гончар.
До судової заяви необхідно додати документи, які свідчать про родинні звʼязки (свідоцтво про шлюб, про народження тощо) та документи або докази про обставини смерті. Ними можуть бути:
- повідомлення про зникнення,
- свідчення свідків,
- інформація з офіційних джерел (ЗМІ, військова адміністрація),
- листи, дзвінки перед зникненням,
- витяги з Єдиного реєстру зниклих осіб,
- довідки Червоного Хреста тощо.
"Суд має переконатися, що особа загинула за обставин, які створюють реальну небезпеку для життя, і що з моменту зникнення минув розумний термін для ймовірного повернення — найчастіше більше шести місяців, але не завжди", — пояснила Гончар.
Що може допомогти у майбутньому?
На думку юристку, вирішити цю проблему могла б розробка окремого спрощеного механізму, який би враховував реалії війни:
- можливість подавати як первинні докази фото могили, письмові покази сусідів, листування в месенджерах тощо;
- створення спеціальної державної комісії, яка б документувала такі випадки на підставі збору інформації від родичів, військових, місцевих жителів.
"Поки жодних таких законодавчих новацій не прийнято, і тисячі родин залишаються в ситуації, коли вони втратили близьких, але не можуть це підтвердити ані юридично, ані перед державою", — додає Богдана Гончар.
"Нині в українському правовому полі немає ефективного механізму для встановлення факту смерті людини, яка загинула в умовах війни без жодних офіційних документів, і це одна з найгостріших юридичних прогалин у контексті гуманітарного права та прав людини".
