Бахмутянка Світлана Кравченко започаткувала довгостроковий мистецький проєкт "Діалоги з друзями" у музеї "Літературне Придніпров’я" у Дніпрі. Близько 20 років тому в Бахмуті Світлана Кравченко стала фундаторкою творчого об’єднання "Оберіг", яке гуртувало митців. Зараз поставила за мету — презентувати роботи малознаних, але вартих уваги авторів загалу. Творчість допомагає переживати травматичний досвід війни і втрат і їй самій, ділиться жінка. Удома, в Бахмуті, каже, у неї залишилася не лише оселя й могили предків, а й унікальна колекція автентичних предметів народного побуту краю та зібрання народних ляльок, що налічувало понад п’ятсот експонатів. Усе це – втрачено.
Про новий мистецький проєкт у Дніпрі, пережите під час війни, а також знищені й незнищенні цінності — Світлана Кравченко розповіла Суспільне Донбас.
За її задумом, це має бути серія виставок майстрів народної творчості, які стали вимушеними переселенцями або живуть у прифронтових регіонах.
Першу експозицію презентували 17 липня. Це — виставка "Нитки зв’язків", що показує роботи двох мисткинь, які працюють у ткацьких техніках: Тетяни Білоус із Харкова і Катерини Савич, уродженки Луганська, котра тепер живе у Львові.
"Це трішки різні види, але вони близькі. Це — нитки, колір, це обов’язково авторський малюнок і це дуже різні і важкі техніки. І унікальні", — розповідає Світлана.
За її словами, покинувши рідний Бахмут, два роки не могла овготатися і повернутися до мистецьких проєктів. Та згодом тоді вирішила представляти митців, що розповідатимуть про культуру східного регіону.
"Ці дівчата – вони майстрині високого рівня, але вони поки не мають високих нагород, визнань. Мені цікаві саме такі люди. І таких-от в моєму оточенні дуже багато, унікальних майстрів".
"Більшість цих людей — це ті…. Страшне слово «переселенці». Але насправді я не відчуваю себе переселенкою, я відчуваю себе вигнанкою. Я взяла дві будки, дві сумки, собак — і виїхала в невідомість «на два тижні». І кожен з цих людей – має таку свою особисту історію"
За словами Світлани Кравченко, мова йде про тих, хто на собі відчув, коли війна почалася у 2014 році.
"От для мене, Бахмут окупований був, потім звільнений, вперше у 2014 році. Дуже багато з цим пов'язано: і біль, і втрати, і цінність. Цінність життя, яке зруйноване. Але насправді для мене воно не зруйноване, бо серце моє – в Бахмуті".
Світлана згадує: виїхала з міста у серпні 2022 року, коли вже лишалася єдиною на своїй вулиці. До останнього дня, говорить, допомагала доглядати за пораненими військовими.
"Залишила я в Бахмуті своє життя. Залишила будинок, який будував мій прадід і в якому мешкала наша родина увесь час. В 2022-му році йому виповнилося 100 років. Коріння моєї родини в Бахмуті уходить у 1864 рік — це підтверджено документально. Я залишила свій культурний простір, більшу частину колекції творчої майстерні «Оберіг». Ну, я залишила там те, що неможливо відновити..."
Світлана Кравченко вже реалізує й інші ідеї з популяризації культури Донеччини: до США у музей Марії Примаченко поїхала колекція ляльок. Планує виставки традиційних ляльок, робіт майстринь кримськотатарської вишивки, презентуватиме колекцію рушників, колекцію одягу традиційного національного одягу Донеччини.
Ще одна ідея: створити музей видатних українців Донеччини імені Людмили Огнєвої, видатної дослідниці, етнографині, журналістки з Донецької області, яка померла 29 квітня 2022 року.
"Раніше я вважала, що це — ніби зрада, якщо творити, якщо робити якісь проєкти. А тепер я розумію: ні, це не зрада, це — популяризація і ствердження української культури".
Виставка в музеї "Літературне Придніпров’я" триватиме до кінця серпня. Адреса: проспект Дмитра Яворницького, 64.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, WhatsApp, Facebook, YouTube, TikTok, Instagram
