Жителька Новогригорівки Дружківської громади Донецької області Вікторія розповіла, що селище російські війська обстрілюють безпілотниками, горять будинки, гинуть та дістають поранень місцеві. За чотири дні жодного разу не заходила в будинок, ночує з односельцями біля річки, щоб почути як летить "Шахед" та вчасно сховатися на городі. Жінка зібрала речі та подала заявку на евакуацію. Яка ситуація у селищі Дружківської громади — у репортажі Суспільне Донбас.
Пряме влучання російського безпілотника в цей будинок відбулося 6 липня, тоді вдома перебувала родина. Під завалами опинився син подружжя.
"Мешканці селища, більшу частину роботи зробив батько. Він відкопав свого сина і таким чином врятував його. Врятувало те, що він був у кімнаті, на нього впав килим зі стіни, а потім вже присипало різноманітним брухтом. Цегла, штукатурка і все інше. Звісно, мати так само допомагала. Пообпалювала руки, трохи обпалила обличчя, але людину врятували, це найголовніше для нас", — зазначив головний спеціаліст відділу розвитку територій Дружківської ВА Максим Воробйов.
Після того обстрілу жителька іншої вулиці Вікторія жодного разу не заходила в хату.
"Летіло лихо і вогонь. Звук… Я не знаю, напевно, нас контузило. Піднявся вогонь — як з кущів на нас. Може, кущі його затримали. Ми бігли туди, до кукурудзи", — згадує момент обстрілу Вікторія.
"Сюди падаємо, а звідти вже тітка Валя горить і крик. Ми взагалі нічого не зрозуміли, встали всі у бруді, лежали, від страху взагалі можна у землю закопатися", — каже вона.
На подвір'ї матрац, тут жінка відпочиває, поруч документи та вода. Боїться, що в хаті не почує як летітиме безпілотник.
"Сидіти збиралися до останнього. Тепер — це просто все. Сидіти нема куди. Тут морально не витримуєш і фізично. Ми вже не їмо. Ми з'їли бутерброд, водою запили та вже нудить. Це стрес, мабуть. Вуха у нас локатори, ми просто прислухаємося до цього дзижчання", — говорить жінка.
Вікторія каже, зібрали з чоловіком речі, подали заявку на евакуацію, чекають волонтерів та днями їдуть з Новогригорівки. Їдуть і сусіди.
"У нас зараз фури, ми лише їх проводжаємо поглядом, а самі чекаємо, але нам призначили час. Я хочу забрати хоча б холодильник та камеру, і телевізор. Це на чужині найнеобхідніше, що ти вже не придбаєш. І пару нормальних курток, і на якийсь час пару суконь, чоловіку пару футболок, штанів. Поки що так", — каже Вікторія.
"Вантажоперевезення — у нас ціни… Ми не маємо таких грошей, щоб їхати. За 13 тисяч гривень знайшли. Якби сьогодні він мене забрав — то я вже погодилася б віддати ці 13. Вже все віддаси, аби в безпеку. Але волонтери — на четвер, і він платний — на четвер", — додає вона.
Їде подружжя на Полтавщину до родичів. Худобу залишає, каже Вікторія, не збере і врожай з городу.
"Все залишається. Куди ми їх заберемо? Відпустимо, я не знаю що. Як вони ще погодяться, хоча б у мене є кімнатна собачка та кішечка. Ми хотіли хоч би кульок свого копнути, картоплі. Ми просто не можемо піти на город. Він летить (безпілотник — ред) і нам треба ховатися і намагатися разом триматися".
Жителі Новогригорівки приходять ночувати до річки. Кажуть, що в хаті не чутно як летить дрон, тому ночують під деревами просто неба. Тут залишають й свої речі. Ковдри, воду.
"Хоч у полі, та хоч без будівель. Вогонь же полум'я, ми ж бачили на власні очі", — ділиться Вікторія.
До повномасштабного вторгнення у Новогригорівці було 287 людей та 14 дітей, зараз залишаються 180, розповів Максим Воробйов.
"На сьогодні залишаються близько ста осіб і шість діточок. Протоколи щодо евакуації дітей з Новогригорівки я ще не бачив, але була офіційна інформація, що до протоколу внесено це питання. І я думаю, на цьому тижні це питання вирішиться, але ми вже почали евакуювати. Люди розуміють, що небезпека і дітей почали евакуювати", — розповів Максим Воробйов.
