49 жителів залишаються у селі Білокузьминівка Костянтинівської громади на Донеччині. Це вдесятеро менше, аніж до початку повномасштабної війни. Фронт звідси — за 10 кілометрів. У селі через обстріли армії РФ зруйнована школа, пошкоджено близько половини будинків, магазин, перебито комунікації. Більш як місяць люди — без електроенергії, телефонний зв'язок — нестійкий. Родини з дітьми евакуювали у вересні минулого року, розповіла Суспільне Донбас діловодка старостату Наталія Богатирьова.
Поблизу села — крейдяні гори, геологічна пам'ятка природи місцевого значення, що входить до складу регіонального ландшафтного парку "Краматорський"один із наймолодших парків у Донецькій області. Місцеві жителі називають їх своїми "маленькими Карпатами".
Як виживають люди біля мальовничих скель та чому не виїжджають з дому попри обстріли — репортаж Суспільне Донбас.
Жителька Білокузьминівки Лариса випасає корів біля ландшафтного парку. Крейдяні скелі називає "маленькими Карпатами".
Їй — 62, тут прожила все життя. Корови, розповідає, не свої — сусідів та знайомих. Через обстріли, каже, село живе без електрики та централізованого водопостачання.
"Підстанція працює від електрики, світла немає і води немає. З криниці воду тягаємо. Прати — у річці. Сьогодні вночі стріляли, з дев'ятої до десятої, у мене вікна так — тр-р-р-р. Якби не оббиті були плівкою, то повилітали б", — каже Лариса.
"А куди їхати? І з чим їхати? Син живе у Слов'янську. Так він сам — в приймах. Ще мене там не вистачає! Будемо вже отут якось "воювати".
Такий вигляд має саме село Білокузьминівка.
Діловодка Білокузьминівського старостинського округу Наталія Богатирьова показує розбиту обстрілами школу: "Оце був "прильот" ще у 2023 році. А це вже 2 травня цього року. Зламали нашу школу назавжди. На жаль".
У своєму будинку Наталія зараз не живе. Він пошкоджений обстрілами. Разом з шістьма дітьми виїхала до Краматорська.
"Дроти висять всі, це — інтернет лежить. Це — високовольтні… Це був сарай, його завалило. Все завалило", — показує руйнування будинку Наталія.
У селі, розповідає Наталія, у селі російськими обстрілами побиті близько половини хат.
"Там, де зовсім зруйновано, там літня пара жила. Дуже добре, що того дня їх не було, вони поїхали до онуки на якесь свято сімейне. Бо їх просто б не було", — розповідає Наталія.
У селі немає аптеки й лікаря, працює — продуктова ятка. Великий магазин, розповідає Наталія, — розбитий.
"Коли на Краматорському залізничному вокзалі був вибух — і тоді наші продавці злякалися і поїхали, закрили магазин. Тепер автокрамниця до нас приїжджає", — говорить Наталія.
До життя без електрики й під обстрілами, розповідає місцева Ольга, пристосувалися. Їй — 64. Виїздити, каже, не планує.
"На куточок ходимо, скупляємось. Пошта теж з продуктами приїжджає. Генератор. Води ж теж немає — воду у колодязі беремо. А куди їхати? Їздили, багато вже їздили. А толку ніякого. Вдома — і солома їдома. Так що з дому ми ніде не поїдемо!", — говорить Ольга.
До повномасштабної війни у Білокузьминівці жило пів тисячі людей, зараз — вдесятеро менше, розказує представниця старостату Наталія. Родини з дітьми евакуювали дев'ять місяців тому. Фронт звідси — за 10 кілометрів.
