У селищі Довга Балка під Костянтинівкою залишається менше половини місцевих з тих, що жили тут до початку повномасштабного вторгнення. Живуть під вибухи, на вулицях є зруйновані КАБамикореговані авіабомби будівлі. Та вже долітають російські дрони — за даними поліції Донеччини, повідомляли на офіційному сайті відомства, у селищі 22 квітня зазнала поранень одна людина, внаслідок атаки FPV-дронів окупантів на цивільну автівку. Чому не виїжджають та які вигоди мають — розповіді жителів селища.
Валентина: "З господарством — куди?"
Три корови з телятами, півтора десятка кіз — таким господарством опікується 74-річна Валентина разом із сином.
" Кізочок у нас 14 ходить. П'ять козликів, інші кізочки. Кози козенят, постійно приводять. Вони у нас окотились ще у грудні, нічого, дояться, все нормально", — розповідає про господарство жінка.
"Я їх дою — вони у чергу стають, перша, друга. Якщо раптом я поза чергою хочу — ні, тільки так дояться: перша, друга. Тільки покличу, вони біжать.", — показує кіз жінка.
" Я звикаю до них. Для себе, для душі. Я дивлюся — все забуваю, оці страхи. Я приходжу до них і заспокоююся", — ділиться вона.
Худобу Валентина тримає понад 30 років. Каже, попри небезпеку, кинути їх — несила.
"Стріляють постійно. Спати не дають, вже яку ніч я не сплю. Ночами дуже боїмося. А коти, а собаки як бояться? А корови... Вони як пасуться, то бідні аж біжать. Телиця загубилась. Вдарило — вона як рвонула, аж туди у поле. Манюня, Марточка, 15 днів їй. Знайшли наступного дня. Десь там лежала і чекала. От така розумна", — розповідає Валентина.
"З господарством — куди? Куди його? Як вони почали телитись тільки, ще одна буде телитись. Виганяти їх, чи що? Я не знаю", — ділиться вона.
"Багато у нас руйнувань. У центрі контора — взагалі впала вся. Ще будівля старовинна, ще з 1911 зруйновано", — говорить Валентина.
Світлана: "Хотілося б вже спокою на старості"
Світлана показує тополю, яку використовують на дрова.
"Це наше багатство, можна сказати, місцева пам'ятка", — жартує Світлана.
"50 років я тут живу. Приїхала — дерево вже було, десь років 30 йому було. Гілка впала на будинок, вщент зруйнувала дах. Діду довелось її спиляти, разом з сусідом спиляли. Тепер — на дрова її", — розповідає про тополю Світлана.
Їй — 70, чоловік на сім років старший. Пенсії на двох — менш як 10 тисяч гривень, тож їхати не збираються.
"Ми поїдемо, потім повернемось — а в нічого нас не залишиться. Куди ми приїдемо? На руїни? З нуля знов починати на старості років — вибачте. Не хочемо їхати. Будемо терпіти. Було у мене — 3900, з нового року — 4300 пенсія. І у діда така сама. Хоча 40 років без відриву від виробництва працював. А я доярка. Сподіваємось, щоб скоріше настав мир. Вже набридло. Понад 10 років війна йде. Хотілося б вже спокою на старості. І щоб онуки були поряд — наша радість", — зазначила жінка.
У селі є електрика та водопостачання, працюють крамниці.
"Доставка продуктів — добре, все привозять гарно. Покупців менше. Взагалі майже і немає, тому що люди повиїжджали. Навіть лежить брошура — про евакуацію. І пишуть, і смс приходять. Страшно. Працюємо, а як", — каже продавчиня Наталія.
За словами заступниці начальника Іллінівської сільської військової адміністрації Наталії Лебедевої, у селищі до квітня видають гуманітарну допомогу.
"На даний час, на жаль, залишається багато літніх людей, які потребують уваги соціальних працівників. Ми ще до квітня видаємо гуманітарну допомогу населенню, яке залишилось. Люди, які залишились, вони залишилися за власним бажанням. Бували випадки, коли люди зверталися до "кол-центру", а коли ми виїжджали за місцем їхнього проживання — вони відмовлялись", — розповідає заступниця начальника Іллінівської сільської військової адміністрації Наталія Лебедева.
У Довгій Балці, за даними Наталії Лебедевої, залишаються — 234 із 700 жителів.
