Евакуація у прифронтовій Іллінівській громаді активізувалася через погіршення безпекової ситуації: зокрема, у квітні досі відносно спокійна Іллінівка потрапила під авіаудари армії РФ. Розповіла Суспільному Донбас повідомила заступниця начальника сільської військової адміністрації Наталія Лебедева. Гуманітарна допомога, яку доброчинники доправили у квітні, у прифронтову Іллінівську громаду може стати останньою, за словами Лебедевої: до більшості сіл громади в'їздити небезпечно — на автівки "полюють" російські дрони.
З 25 населених пунктів громади два — під окупацією, один — частково захоплений. Ще два — у "сірій зоні". Решта 20 сіл вважаються зоною бойових дій, додала посадовиця. Зараз у громаді лишаються менш як 2 200 жителів. Як живуть люди у селі Іллінівка за 15 кілометрів від фронту та чи планують виїздити — у репортажі Суспільне Донбас.
Пенсіонер Олег Лисак мешкає у центрі Іллінівки. П'ять років тримає корову.
"Останній раз два бички привела. І молочко дає, вистачає і нам, і продаємо ще. Люди приходять, беруть. І отак ми живемо з Дунею. А стріляють кожен день. І корова лякається, і ми лякаємося. І дружина лякається. Вона у мене сердечниця, встає і біжить у коридор", — розповідає Олег Лисак.

Розказує: у селі — страшно, почастішали обстріли, але — залишатиметься. Через господарство.
"Мені за 70 і жінці за 70. Як буде — де не знаємо. Але поки у нас плани такі: нам треба вчити онучку. А онучка — сирота. У мене дочка похована тут, на кладовищі. І мабуть, і мене тут похоронять, на кладовищі. Я дочку не залишу саму", — каже чоловік.

На околиці Іллінівки авіаударами на початку квітня розбито понад два десятки будинків.


Роман і Віталій лагодять дах. "Перекриваємо, наробили оце шкоди. Зараз намагаємося все виправити хоч якимись матеріалами. Ні даху, ні дверей, ні вікон, нема нічого. Агресори розвалили туалет — на додачу", — розповідають чоловіки.

Через той обстріл побило хату й у пенсіонера Андрія. Чоловік каже: живуть удвох з дружиною, виїздити — не планують.
"А де подінешся? Треба жити. За мою пенсію куди виїду? Де жити буду? За що? Дружині 75, а мені 81-й пішов. За що, куди? Кому я потрібен? Ті, хто повиїжджали, 13 тисяч платять за квартиру. А жити за що? А у жінки цукровий діабет, тиск", — каже Андрій.

У селі є електрика й газ, працюють дві крамниці. Є де сховатися під час обстрілу, показує відповідальна за укриття Надія.
"Медикаменти, не дай Боже, щось станеться, можна надати людям першу допомогу. Номера всіх служб, когось раптом доведеться викликати. Відпочити тут, чай попити. Все є. Хоч на якийсь час, коли обстріли, хтось забіжить — перебути тут з 9:00 до 13:00 години", — пояснює Надія.
Надія каже: їй 75 років, 50 з них прожила тут, у селі.
"Куди їхати? У мене донька виїхала. Винаймає квартиру. Це добре, що вона там працює. Їй вистачає сплатити за квартиру. Вона кличе нас, але ми не поїдемо. Вона винаймає двокімнатну з дитиною. Куди нам їхати? Поки хата стоїть, поки ноги ходять — ми живемо тут", — каже Надія.

Раз на місяць у селі видають гуманітарну допомогу — харчі.
"Макаронні вироби, олія, печиво, цукор. Ніхто не відмовляється, дуже затребувана олія, мука — бо люди печуть. Мука, цукор — на Великдень дуже потрібні", — говорить відповідальна за видачу гуманітарної допомоги Ірина.

На кожного мешканця громади видають по коробці, каже заступниця начальника сільської адміністрації Наталія Лебедева
"Можливо, що квітень — це останній місяць, коли забезпечуються харчові набори. На жаль. У травні, будемо дивитися ситуацію. Гуманітарні фонди вже просто не матимуть змоги сюди приїжджати через безпекову ситуацію", — каже заступниця начальника сільської адміністрації Наталія Лебедева.

За словами Наталії Лебедевої, до повномасштабної війни у громаді проживали близько 11 тисяч людей, зараз — уп'ятеро менше.
"У нас пройшла масова евакуація, тому що з 11 тисяч населення, яке у нас мешкало до початку війни, зараз залишилося — 2 173 людини. Родини з дітьми евакуйовані повністю ще минулого року. Припиняємо обслуговування населення, тому що у нас закриті реєстри, ми — вся територія активних військових дій. І у нас бойові дії проходять десь у 20 населених пунктах", — зазначила Наталія Лебедева.