Як заохотити дітей читати на канікулах? Дитяча письменниця з Дніпра й мама трьох дітей Аліна Штефан говорить, що тиснути на малечу ні в якому разі не можна: примус не формує звичку читати.
Як же показати синові чи доньці, що читання – це щось приємне й тепле, як і де знайти "ту саму" книжку, від якої дитина не зможе відірватися, як не втратити момент інтересу до читання, як перетворити дозвілля з книжкою на гру – своїми думками та порадами Аліна Штефан поділилася з Суспільним у рамках проєкту "Дієва допомога".
Дев’ять порад від Аліни Штефан
Дніпрянка Аліна Штефан – авторка дитячих книжок: казок, фентезі та науково-популярних. А ще – вона мама трьох доньок: 18, 16 і 10 років. Усі троє її дітей, розказує Аліна, читають, але в кожної – свої темпи й уподобання.
1. Привчати дітей до читання змалечку, а не лише на канікулах. Читати разом з дітьми
Привчити дітей до читання суто на канікулах не можна, вважає Аліна. Аби зацікавити доньку чи сина книжками, батькам треба працювати над цим не один місяць. Головне – на початку читати разом з дитиною.
«Мені здається, привчання до читання не буває. У нас принаймні це був лише повтор за дорослими. Коли старша донька була маленькою, у мене навіть телефона мобільного не було, і ми насправді всюди читали. Читали в потязі, коли їхали до бабусі, читали на зупинці, читали на прогулянці... Не можна привчити якимось чином це робити інакше, ніж читати разом. Читаєш разом з дитиною – і дитина отримує від цього якусь емпатичну теплоту, що ви разом проводите час. Якщо саме так проводити час з маленькою дитиною, то в неї закріплюється: читання – це щось приємне і тепле. Мені здається, у дітей інтерес спершу не до історій, а до перебування разом з дорослим. А далі вже підключається садочок або школа. Якщо там звертають їхню увагу на книжки, на читання як на важливу частину щоденного життя, то тоді з цим – складається», – говорить письменниця.
2. Читати самим, бути для дитини прикладом
Друга важлива порада від Аліни дорослим – читати й самим для власного задоволення, аби дитина бачила приклад у родині.
«Якщо дорослі в родині не читають для свого власного задоволення, якщо дитина не бачить когось дорослого з книжкою, то вона не буде цього робити й сама. Не буде, бо діти наслідують нас, а не роблять те, що ми кажемо. Вони роблять те, що бачать. Том дуже важливо, щоб читання в родині було складовою дозвілля й було для задоволення – тоді більше шансів, що дитина це теж вважатиме це задоволенням», – каже Аліна Штефан.
3. Враховувати характер дитини
Чи впливає характер дитини на її цікавість до читання? Письменниця й мама трьох дітей переконана, що так. На її думку, інтровертні діти більше схильні до проведення дозвілля за книгою.
«Є діти, які більш інтровертні, або, можливо, мають більш розвинуту уяву – думаю, вони теж більш схильні до читання. Наприклад, зі старшою донькою ми були в сімейному таборі: інші діти гралися, а вона – читала. І при цьому моя молодша донька більш активна у спілкуванні, вона виросла вже в епоху гаджетів – і так багато не читає. Вона любить слухати книжки, коли їй читаєш. Але сама вона більш спрямована на телефон, хоча – та сама родина, ті самі умови. Але я не знаю, чи це моя така невдача, чи це змінюється сам світ, чи такий характер», – зауважує жінка.
4. Звертати увагу на вік й уподобання дитини
Привчати дітей проводити час із книжкою треба якомога раніше, вважає Аліна. Але – не напосідати.
«Усі мої діти почали читати в «звичайному» віці – десь перед школою, у 5-6 років. Починали зі звичайних абеток, намагалися протягнути склади, щоб вони «злилися». У мене немає, щоб діти – раз – і почали читати самі або старша навчила молодшу. Тільки звичайний, класичний шлях: вивчити літери, вчитися зливати склади... Навіть був такий смішний випадок: сіли читати абетку, там написано «ЛА-МА» і малюночок – лама. А донька читає: «АН-ТИ-ЛО-ПА», – розповідає вона.
Книжку треба обирати з огляду і на вік, і на уподобання дитини, зазначає авторка дитячих творів.
«Треба звертати увагу на вік, але більше – на уподобання. Хоча подача інформації на різний вік дуже відрізняється: для молодших це книжка-картинка, для доросліших – це вже якісь складні історії з більшою кількістю сюжетних ходів. Найважливіше, щоб книжка була такою, що відповідає на питання і захоплення дитини, які у неї є зараз. Наприклад, якщо дитина захоплюється динозаврами в 5 років, а інша – в 10, то одній буде цікаво про динозаврів у 5, а іншій – в 10 років», – пояснює вона.
5. Має трапитися «саме та» книжка і – ніякого примусу
Важливо, щоб дитині трапилася книжка, яку вона сама хотіла б прочитати, вважає Аліна Штефан.
«Якщо моїй старшій трапилася серія «Гаррі Поттер» і вона її просто «проковтнула», то молодшу навіть «Гаррі Поттер» так не захопив: фільм вона бачила, книжка «не зайшла», хоча я підсовувала. Її, наприклад, більше захопила книжка про одяг Оксани Караванської – різні стилі одягу. Важливо, щоб дитина обрала ту книжку, яка відповість на її внутрішні запити», – зауважує жінка.
Категорично не можна примушувати дитину сідати читати. Ніяких планів, графіків, регламентованого часу, каже вона.
«Примус не прищеплює звички читання. Категорично не можна примушувати читати і робити з цього якусь агресивну виховну "годину". Лише заохочувати. План, графік читання – бабуся у нас намагалася це запровадити, але це не працює», – застерігає письменниця.
6. Бібліотеки, книгарні, фестивалі – де знайти «ту саму» книжку
Аби знайти «ту саму» книжку, каже Аліна, дитині треба «давати простір» – відвідувати разом з нею бібліотеки, книгарні, книжкові івенти, щоб дитина могла сама обрати книжку.
«Є певний вік, коли у моїх дітей цікавість до книжок, які даю я, зменшувався і вони обирали тільки те, що хотіли самі. Тому треба було виділити час – зайти в бібліотеку чи магазин. Також важливо бувати на книжковий подіях. У нас, у Дніпрі, кілька років поспіль до повномасштабної війни відбувався фестиваль Book Space. Ми ходили, дітям цікаво. Коли діти бачать, що є цікавість інших дітей, інших дорослих, що це подія масштабна, що це модно, сучасно, цікаво... Треба звертати увагу на те, що книжка – це частина життя, як комп’ютер, як інтернет, як Ют'юб чи Тік-ток, тобто все ті канали інформації, з якими вона зараз конкурує», – каже письменниця.
Вона впевнена: треба знаходити час і на відвідування офіційних заходів, і вигадувати невеличкі, свої.
«Можливо, об’єднуватися з іншими мамами, строювати читацькі клуби, обговорювати книги. У мене був досвід – я проводила літературні заняття в приватній школі. Раз на тиждень ми робили таке заняття: діти самі намагалися створювати персонажів, історії», – додає Аліна.
7. Не ділити книжки на «хороші» й «погані»
Категорично не можна, вважає дитяча письменниця, нав’язувати маленькому читачеві свої думки щодо книжок.
«Важливо, чим дитина цікавиться. Можливо, з точки зору мами це буде «погана» книжка – не класика, не хрестоматійне щось, а, наприклад, комікс, який, здавалося, – ну що там читати. Але якщо дитині ця книжка відповідає на якісь питання, вона її буде читати, а Жуль Верна, наприклад – не буде. І Ніл Гейман говорив про це у своїх розповідях про читання: не буває поганих книжок... Не можна говорити: «То погана книжка, не гай час, почитай краще щось зі шкільної програми». Так ми втратимо момент інтересу, який загорівся. Бо дитина прочитає програмну книжку – якщо мама дуже авторитарна, але більше нічого не буде читати, вона не зачепить ніякої уяви», – говорить Аліна.
Якщо момент буде втрачено в п'ять років, каже Аліна, то, наприклад, у 10 років дитині вже складніше буде захопитися читанням.
8. Книжка як іграшка, як гра
Книжка, каже Аліна Штефан, також має бути супутником дитини й сприйматися нею як щось звичне, приємне, затишне.
«Була така смішна ситуація: моя молодша донька дуже багато будувала будинків, і навіть з книжок. Поряд з цими будиночками вона сиділа, а потім починала стінку цього будинку читати. До чого я веду? Для молодших дітей буде затишно, якщо книжка буде, як іграшка, буде перебувати в кімнаті, у просторі і їх буде багато, і їх можна використовувати не тільки для читання, а й гратися. Звісно, обережно. Треба пояснити дитині, що рвати не можна», – говорить Аліна.
Щоб книжка була грою, можна, наприклад, влаштовувати обміни з друзями.
«Це можуть спершу ініціювати батьки, а потім уже діти робитимуть це самі. Я намагалася запропонувати це своїй молодшій доньці, але вони такого в школі вже не роблять, у кожного – свої книжки. А зі старшою – ми це робили», – ділиться мама.
9. Створювати книжки самим
Можна створювати свої історії вдома – малювати або ліпити героїв, записувати про них коротенькі історії. Це також надалі стимулюватиме інтерес до читання, вважає Аліна Штефан.
«Можливо, якусь історію дитина проговорює про тих героїв, яких створює, – мама може записати. Буде «домашня» книжка. Маркерами, олівцями, фарбами – тим, чим дитині цікаво, – намалювати свою власну книжку», – каже письменниця.
Також, зауважує авторка, у її дітей викликають інтерес книжки, написані нею самою або її знайомими письменниками.
«Так, читають. Коли вийшли перші мої книги, то донькам подобалося, що там про них, героїнями є саме вони, у «Реальності Баргеста» і в «Мармуровому псі». У моїх книжках часто буває, що герої схожі на доньок, наприклад, Лу із книжки «Лу-ветеринарка» дуже любить тварин, як старша Саша. І там в героях – наш песик Шерлок, тому вони з Сашею були учасниками презентації цієї книжки видавництва «Книголав» на фестивалі Book Space у Дніпрі у 2021 році. Інших українських письменників мої діти також люблять! Молодшій, наприклад, подобається «Чудове Чудовисько» Сашка Дерманського з продовженням, «Джури козака Швайка» Володимира Рутківського тощо», – додала літераторка.
Про проєкт "Дієва допомога" на Суспільному
"Дієва допомога" – це спецпроєкт команди Суспільного Дніпро, де експерти відповідають на запитання читачів, слухачів та глядачів. Ви почуєте рішення, які вже перевірені, та поради, які стануть у пригоді.
Анонси наступних тем шукайте у наших соцмережах.
Пишіть нам у:
- приватні повідомлення у соцмережах Youtube, Viber, Facebook, Instagram
- у наш чат-бот
- телефонуйте 097-000-00-51
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
