З початку повномасштабного вторгнення Харків був і залишається тим містом, що безперервно зазнає нападів та обстрілів з боку російської армії. З 2022 року Харків має звання міста-героя, що доводить кожного дня.
У цьому матеріалі Суспільне Культура розповідає про 5 українських фільмів, де зображено Харків в усій його красі та непокорі російському імперіалізму.
Фотофобія (2023)
Режисери: Павол Пекарчик, Іван Остроховський
"Фотофобія" розповідає про 12-річного Нікі, який з родиною живе на станції харківського метро. Тут вони ховаються від війни. Саме тому для сім'ї Нікі денне світло — синонім смертельної небезпеки, і хлопчику не дозволяють виходити назовні.
Режисер фільму Павол Пекарчик розповів, що на станції харківського метро "Героїв Праці" у перші місяці ескалації близько 2000 людей знайшли притулок.
"Ми були здивовані тим, наскільки організовано Харків чинив і продовжує чинити опір ворогу, а також тим, як дисципліновано і швидко проводили ремонтні роботи", — розповів режисер Павол Пекарчик в інтерв'ю Суспільне Культура.
Пекарчик також зазначив, що безпеку під час зйомок у метро забезпечували працівники станції та поліціянти, які несли службу безпосередньо на станції метро.
"У приміщенні станції метро, коли ввечері зачинялися броньовані двері, я почувався чи не найбезпечніше за перші місяці війни. А на вулиці? З нами завжди були якісь розумні люди: чи то волонтери, чи то військові", — сказав режисер.
Фільм був знято у співпраці Словаччини, Чехії та України, а світова прем'єра стрічки відбулася 2023 року в межах Венеційського кінофестивалю, у програмі Giornate degli Autori.
Будинок "Слово": Нескінчений роман (2022)
Режисер: Тарас Томенко
У фільмі розказано історію українських письменників доби "розстріляного відродження", яких зібрали в одному будинку в Харкові, щоби вони працювали на благо радянської системи.
Режисером фільму став Тарас Томенко, який до цього зняв документальний фільм "Будинок «Слово»" (у 2018 році отримав кінопроемію "Золота Дзиґа"). Сценаристкою обох проєктів стала українська письменниця Любов Якимчук.
"У стрічці зображена радянська агентура, таємна система її роботи (ми вивчили це за тодішніми агентурними методичками), міське харківське життя з театрами і кав'ярнями, а в одному епізоді також зображене українське село, що тоді переживало Голодомор", — розповіла Якимчук.
Світова прем'єра фільму відбулася на 37-му Варшавському кінофестивалі у 2021 році, а українська — на фестивалі "Миколайчук OPEN" в Чернівцях 16 червня 2022-го.
Будинок "Слово" досі залишається одним із важливих місць для української історії та культури. У 2022 році внаслідок повномасштабного російського вторгнення будівля зазнала пошкоджень — були побиті стіна й вікна пам'ятки архітектури.
Небувалий похід (1931)
Режисер: Михаїл Кауфман
Український радянський німий документальний фільм, який став останньою роботою братів Кауфманів на українських кіностудіях. Стрічку також вважають останньою авангардистською роботою школи "Кіноків" в Україні.
Зйомки фільму проходили в одному з найбільших радгоспів того часу — ростовському "Гіганті", а також на Харківському тракторному заводі та на базі радянського Чорноморського флоту в Севастополі.
Фільм містить пропагандистські наративи, показуючи куркулів як головну перешкоду прогресу — формуванню колгоспів.
"У «Небувалому поході» Кауфман вже відходив від ідеї механічної камери-ока, проте машинам — тракторам і комбайнам — все ще приділяв набагато більше уваги, ніж людям. Злидням тогочасних сіл Кауфман протиставляє геометричний ритм механізованих заводів. Проблемою сіл в дусі пропаганди того часу показано «кулаків», позитивним рішенням для розвитку — формування колгоспів. Колективізація у фільмі йде разом з індустріалізацією, а от наступним етапом «небувалого походу» в останніх кадрах фільму показана мілітаризація", — зауважують кінознавці "Довженко-Центру".
Танго смерті (1991)
Режисер: Олександр Муратов
Сценарій "Танго смерті" написано за мотивами твору Миколи Хвильового "Повість про санаторійну зону". Сюжет рефлексує на тему політичних репресій 1920-х років в Україні, розчарування Хвильового і революційної інтелігенції в комуністичних ідеалах. У цьому творі письменник зобразив пореволюційне українське суспільство як "санаторійну зону", якою, на його думку, воно стало.
Фільм також змальовує ізольований від життя санаторій, в якому лікуються ще донедавна романтики революції. Їхні душевні хвороби є найрізноманітнішими: від неврастенії до психопатії. Комуністичні ідеали цих людей зруйновані, вони усвідомлюють власну приреченість, несумісність із добою. Санаторій, у якому пробують вилікуватися представники всіх прошарків божевільного режиму, постає метафорою цілого суспільства.
Режисером стрічки став Олександр Муратов, фільм знято на кіностудії Національно-культурного виробничого центру "Рось".
"Танго смерті" вийшло у прокат в УРСР у 1991 році з українським дубляжем від Кіностудії Довженка.
Порцелянова війна (2024)
Режисери: Слава Леонтьєв, Брендан Белломо
Документальний фільм "Порцелянова війна" став спільною роботою американця Брендана Белломо і харків'янина Слави Леонтьєва. Сюжет розповідає про українських художників-керамістів Славу, Аню та Андрія, які з початком війни вирішують залишитися у Харкові й боротися.
"Порцелянова війна" — стрічка ніжна та делікатна. З перших кадрів вона балансує між контрастами: від насичених зеленню та сонцем зображень до зруйнованих будівель, танків і чорноти диму. Музичний супровід змінюється від етнічних мелодій "ДахаБрахи" до сирен, вибухів та повітряних тривог.
Фільм показали у Конгресі Сполучених Штатів під час безпекової конференції. Події сприяла група сенаторів і їхні офіси. Цей показ був завбачливо розписаний у часі напередодні, за кілька днів до голосування, за результатами якого Україна отримала пакет фінансової допомоги від Штатів.
"«Порцелянова війна» знімалася від початку лише для американського глядача. Вона повністю була орієнтована на американського глядача. І, скажімо так, взагалі на глядача, що від нас відірваний не лише у просторі, але і в часі. Коли ми знімали у 22-му році, ми гадки не мали, що відбуватиметься, коли фільм вийде. Хто взагалі з нас доживе до кінця фільму. І це вимагало від нас бути настільки далекими від репортажу, від актуального тут і зараз, наскільки це взагалі можливо. Мені весь час повторювали, що ми знімаємо для людей, які не знають нічого", — розповів режисер Слава Леонтьєв в інтерв'ю Суспільне Культура.
Світова прем'єра фільму відбулася на фестивалі Sundance у 2024 році, де стрічка отримала гран-прі секції US Documentary.
Самотня жінка бажає познайомитися (1986)
Режисер: В'ячеслав Криштофович
Фільм В'ячеслава Криштофовича розповідає про 43-річну жінку Клавдію. Вона більше не хоче бути самотньою і одного дня зважується на відчайдушний крок — розвісити по місту оголошення "Самотня жінка бажає познайомитися з добропорядним чоловіком". Але на цей заклик відгукується зовсім не той чоловік, на якого вона чекала, — Валентин, що має схильність до зловживання алкоголем, а у минулому цирковий артист, що зараз має інвалідність.
"Фільм збиралися створювати в Києві, але через аварію на Чорнобильській АЕС зйомки перенесли до нашого міста. У фільмі показаний тихий Харків, що потопає в зелені. У картині можна побачити центр міста, зокрема Сумську вулицю та Палац праці. Також зйомки проходили в будинку № 44 по вулиці Новгородській і на Салтівці", — Newsroom.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
