14 березня в український прокат виходить стрічка "І все ж Лоранс" відомого канадського режисера Ксав'є Долана.
Свого часу фільм отримав нагороду як Найкращий канадський фільм Міжнародного кінофестиваль у Торонто (2012 рік) та був відзначений призом Queer Palm Каннського кінофестивалю (2012 рік).
У цьому матеріалі Суспільне Культура розповідає цікаві факти про стрічку та режисера Ксав'є Долана, якого вважали вундеркіндом світового кіно, і який нещодавно покинув режисуру.
Маленький Принц та "дитя Канн": хто такий Ксав'є Долан?
Ксав'є Долан народився в Монреалі 1989 року в сім'ї актора та вчительки. Його кіноосвіта почалася фактично з ранніх років життя, коли Ксав'є з'являвся в численних рекламних роликах і в деяких невеликих телевізійних постановках.
Його перша справжня мить слави припадає на 2008 рік, коли Долан грає у "Мучениках" — канадському фільмі жахів, який одразу став культовим для любителів цього жанру. Цей важливий досвід дозволяє йому розпочати роботу над своїм першим фільмом, проте цього разу не тільки у ролі актора, а й режисера.
У 2009 році фільм "Я вбив свою маму" дебютує в кінотеатральному прокаті. Долан виконує одну з головних ролей у фільмі, а також виступає автором сценарію та режисером. Стрічку було знято за напівавтобіографічною повістю Долана, яку він написав у старших класах школи, про підлітка-гея Г'юберта Мінела та його непрості стосунки з консервативною, традиційною матір'ю.
Сам сценарій до фільму Долан написав сценарій у 17 років, у період безробіття та "екзистенційної тривоги" після того, як кинув школу і жив у власній квартирі, зневірившись у своєму акторському майбутньому і занурившись у класичне кіно (за деякими даними, у той рік режисер переглянув близько 4000 фільмів).
"У той період я брав напрокат 10 фільмів на тиждень, ще 10 купував і ще 10 дивився в кінотеатрах. У мене не було іншого життя", — згадував Долан.
Значна частина регулярного доходу Долана надходила від гонорарів французького дубляжу для англійських фільмів. Він озвучував Стена у французькій версії "Південного парку", Рона Візлі у фільмах про Гаррі Поттера та Джейкоба Блека у "Сутінковій сазі: Молодий місяць".
Що стосується більш традиційних акторських робіт, то в підлітковому віці Долан відчув, що їх стає дедалі менше.
Він написав "Я вбив свою маму", маючи на меті створити роль для себе, і "як маленький письменницький експеримент, який, як я думав, ні до чого не призведе".
Закінчивши сценарій, Долан розіслав його різним продюсерам та установам з фінансування, і отримував одну відмову зі іншою — часто причиною ставав молодий вік режисера (18 років) та нестача досвіду. Зрештою Долан сам інвестував близько $150 000 власних заощаджень та "любовних грошей" від друзів і колег.
Восени 2008 року, коли йому було 18 років, він відзняв половину фільму, і у нього закінчилися гроші.
"Якщо я не зніму цей фільм — я помру", — сказав Долан своїй подрузі Кароль Монделло, яка на той час вже була ветеранкою квебекської кіноіндустрії.
Монделло стала його продюсером і допомогла йому пройти шлях у кіноіндустрії, а також повторно подати заявку до Квебекського культурного агентства, яке раніше вже відмовило Долану. Він надіслав їм кілька нових кадрів з фільму. Напередодні Різдва 2008 року надійшли гроші на завершення стрічки.
Коли фільм був готовий, Долан вирішив зробити ще один неймовірний стрибок — подати його на Каннський міжнародний кінофестиваль. Всупереч усім шансам, його фільм був прийнятий. Того ж року стрічку відмітили призом "Погляд Молоді" за найкращий фільм у програмі "Двотижневик режисерів" (одна з найцікавіших програм Каннського кінофестивалю, у якій свого часу дебютували Мартін Скорсезе, Софія Коппола, Джим Джармуш та багато інших відомих нині імен).
Саме поєднання юного віку та глибоких тем у своїх кінематографічних роботах миттєво зробили Долана зіркою, а самого режисера почали називати "вундеркіндом" та "маленьким принцом" франкомовного кіно. Вже наступного року він презентує свій новий фільм "Уявне кохання" і теж на Каннському кінофестивалі. Хоча сам Долан називав цю свою роботу тим випадком "коли стиль переважає над змістом". Утім, його третій фільм — "І все ж Лоранс" став ідеальним поєднанням яскравого візуалу та меланхолійних тем.
Вибух радості та відчаю: "І все ж Лоранс" як нова сходинка у кар'єрі режисера
Ксав'є Долана часто називають "дитиною Канн", враховуючи, що більшість його фільмів мали світову прем'єру саме на цьому кінофестивалі. Виключенням не стала і стрічка "І все ж Лоранс", яку режисер представив 18 травня 2012 року у програмі "Особливий погляд".
Сюжет фільму розповідає про Лоранс — учителя старшої школи та письменника, який шалено закоханий у свою дівчину Фред. Їхнє радісне життя перевертається з ніг на голову, коли Лоранс зізнається про свою транссексуальність і намір жити як жінка.
Фред обіцяє підтримувати партнера під час його переходу, але новий спосіб життя пари суперечить поглядам друзів, родини та суспільства в цілому.
"І все ж Лоранс" — це запальний вибух радості, прийняття, любові та сили, в багатьох випадках змішаний з почуттями нерозуміння, насильства та відчаю", — писали критики.
Цей фільм Долана критики вважають одним з найбільш напружених і тривожних фільмів у фільмографії режисера. При цьому "І все ж Лоранс" вводить новий елемент у сюжети режисера — історію аутсайдера.
"Долан дає голос людям на маргінесі суспільства, гомосексуалістам і транссексуалам, над якими знущаються, виражаючи свободу і життєву силу через надзвичайно поетичне і естетичне бачення Долана. Ідентичність твориться через розмаїття, а також через болісне існування", — коментували роботу режисера.
Фільм також розкриває режисерський підхід Долана, який буде розвиватися у його подальших роботах:
- Робота над костюмами
Долан сам підбирає костюми для своїх героїв і працює з їхніми образами.
"Я знаю режисерів, які дивуються, що я створюю власні костюми, але мені дуже подобається робити це самостійно. Для "І все ж Лоуренс", я думаю, я підібрав близько 2000 різних нарядів. Мене шокує, що режисер може сліпо довіритися одній людині і при цьому називати себе режисером", — казав Долан.
- Музика
Фільми Долана відомі використанням популярних пісень та мелодій, при цьому режисер не боїться здатися банальним, навпаки, його поєднання візуального та звукового ряду часто приносять освіжаючий погляд. Як можна здогадатися, і над підбором музики Долан працює самостійно.
"Люди казали мені: "Нам дуже сподобалася музика у фільмі "Лоуренс", ви самі її вибрали?" А хто вибирав? Ні, моя мама. Я сказав мамі: "Ось фільм, вибери музику і передзвони мені або надішли електронного листа". Звісно, що це зробив я!", — зазначав режисер.
- Герой проти суспільства
Оскільки усі фільми Ксав'є Долана тією чи іншою мірою фокусуються на досвіді квір-персонажів, герої його стрічок часто стають аутсайдерами, які змушені боротися за свою ідентичність та своє місце у суспільстві.
"Мої герої завжди борються проти суспільства — за винятком "Уявне кохання". "Уявне кохання" було невеликою вправою. Це було більше мозкове зусилля".
Прощання з кіно
У 2023 році Ксавє Долан зробив офіційну заяву, що він йде з кіно. На той момент режисеру було 34 роки, а його кінематографічний доробок становив понад 10 фільмів (у різних ролях, від режисера до актора).
"Я закидаю кіно і режисуру. Я більше не маю ні бажання, ні сил присвятити себе проекту на два роки і майже нікого не бачити. Я вклав у нього занадто багато пристрасті, щоб отримати стільки розчарувань", — розповів Долан.
Режисер додав, що після виходу його міні-серіалу "Ніч, коли Лоґан прокинувся" він почувався "втомленим і зневіреним". Серіал вийшов у прокат лише в чотирьох країнах: Канаді, Франції, Японії та Іспанії, і не виправдав очікувань режисера.
"Я нічого не заробив на цьому серіалі. Я вклав у виробництво свою зарплату, і моєму батькові довелося позичити мені гроші. Найпростіше рішення — робити рекламу і побудувати собі будинок у сільській місцевості", — підсумував режисер.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
