У нас ніколи не було стільки інформації під рукою, як сьогодні, але більшість не знає, як насправді влаштований світ. В українському видавництві "Лабораторія" вийшла книжка Вацлава Сміла "Як насправді влаштований світ. Минуле, теперішнє і майбутнє з погляду науки" в перекладі Олександра Стукала. Вона пояснює сім найбільш фундаментальних реалій, які керують нашим виживанням і процвітанням.
Від виробництва енергії та харчових продуктів, через глобалізацію до екологічної катастрофи. Вацлав Сміл не песиміст і не оптиміст, він науковець – провідний світовий експерт із енергетики. Його книжка – це спроба пояснити важливі факти про світ, спираючися на новітню науку включно зі власними захопливими дослідженнями.
Прочитавши її, ви отримаєте відповідь на найглибше запитання людства: "Ми безповоротно приречені чи попереду світле майбутнє?".
Із дозволу видавництва, Суспільне Культура публікує фрагмент із "Як насправді влаштований світ. Минуле, теперішнє і майбутнє з погляду науки" про апокаліпсис і сингулярність.
Слово "апокаліпсис" походить від давньогрецького ᾰ̓ποκᾰλῠψῐς, і прийшло воно до нас через латину. Буквальне його значення – "розкриття", "одкровення". У християнському контексті значення слова "апокаліпсис" зсунулося в бік пророцтва й другого пришестя.
Апокаліптичні візії майбутнього (де в кожної релігії настає власне пекло) – ходовий інструмент сучасних провісників Страшного суду, що спіткає нас за стрімке зростання населення, забруднене довкілля чи (дедалі частіше) глобальне потепління. Саме за ці гріхи ми буцімто скоро опинимось у потойбіччі. На противагу апокаліптикам, невиправні технооптимісти продовжують традицію віри в чудеса й уселюдське спасіння. Усі, мабуть, читали або принаймні чули про те, що штучний інтелект і системи глибинного навчання щосили наближають "сингулярність". Це слово походить від латинського singularis ("окремішній, унікальний, незвичайний"), але тут воно стосується поняття, яке запровадив футурист Рей Курцвайл. Його математичний сенс – точка в часі, де функція прямує до нескінченності. Він пророкував, що у 2045 році машинний розум перевершить людський, біологічний з’єднається з небіологічним і штучний інтелект блискавично заволодіє Всесвітом. Саме тріумфальне піднесення штучного інтелекту зробить колонізацію Всесвіту легкою й стрімкою.
В основі перспективного моделювання комплексних систем часто лежить прогноз набору можливих варіантів, обмежених правдоподібними крайніми точками. Апокаліпсис і сингулярність – саме такі крайні точки: наше майбутнє лежатиме в неозорому діапазоні між цими екстремумами. Цікаво, що новітні футурологічні прогнози тяжіють саме до них, попри всі набори доказів протилежного. Колись давніше це тяжіння до дихотомії часто описували як зіткнення катастрофістів з утопістами, але навіть ці ярлики надто скромні й не передають нинішньої крайньої поляризації емоцій. Ще одна риса такої поляризації – популярність застарілих кількісних прогнозів.
Вони скрізь: від машин (до 2040 року буде продано 56 мільйонів електричних легкових автівок) і вуглекислого газу (станом на 2050 рік викиди вуглекислого газу будуть на нулі) до глобальних перельотів (2037 року світом літатимуть 8,2 мільярда мандрівників). Ну принаймні нам так кажуть. Насправді більшість цих прогнозів нічим не ліпша від звичайних здогадок: у будь-якого прогнозу на 2050 рік, складеного за допомогою комп’ютерної моделі й сумнівних (або ще гірше – політизованих) припущень, – дуже короткий термін дії. Моя порада: хочете ліпше зрозуміти майбутні перспективи – уникайте нафталінових ньюейджівських пророцтв або сприймайте їх як ілюстрацію панівних поглядів і упереджень.
Багато сотень років найчастішими виконавцями й замовниками прогнозів були підприємці й державні структури. З 1950-х років у гру вступили науковці, а сьогодні робити прогнози може будь-яка людина без математичних навичок – чи то за допомогою спеціальних готових програм, а чи через нічим не обґрунтовані кількісні передбачення (останнім часом дуже модні). Якість новочасних прогнозів стала обернено пропорційною до їхньої кількості – точно так само, як і в багатьох інших новопопулярних царинах (наприклад, інформаційні потоки чи масова освіта). Одні прогнози – просто найпростіші продовження вже пройдених траєкторій; інші – наслідки роботи складних інтерактивних моделей, що обробляють дуже багато змінних і постійно використовують нові припущення (числові еквіваленти наративних сценаріїв); треті – узагалі позбавлені кількісного компонента зиченнєві й надміру політкоректні наративи.
Кількісні прогнози можна розділити на три широкі категорії. До першої, найменшої, належать прогнози, що стосуються процесів, чиї механізми добре вивчено, а динаміка загалом обмежена відносно вузьким спектром наслідків. До другої, значно більшої, можна зарахувати прогнози з правильним вектором, але значною непевністю щодо конкретних наслідків. Урешті-решт, у третій категорії (у минулому розділі я вже описав кілька прикладів, що стосуються енергії та довкілля) опиняються так звані квантитативні байки: у таких прогностичних вправах може кишіти цифрами, але всі вони виявляться результатом багатошарових і часто сумнівних припущень, а в процесів, описаних такими комп’ютеризованими байками, бувають дуже різні реальні результати. Їхні творці можуть боронити евристичну цінність таких вправ, хоча непосвячені люди часом використовують деякі висновки для підкріплення власних упереджень чи відкидання ймовірних альтернатив.
Лише прогнози (проєкції, комп’ютерні моделі) з першої категорії дають надійні аналітичні напрацювання й методичні вказівки – особливо в усьому, що стосується найближчого десятиліття. Найліпші приклади прогнозів із цієї обмеженої категорії – демографічні прогнози загалом і прогнози народжуваності зокрема. Візьмімо країну, де загальний коефіцієнт фертильності (кількість дітей середньостатистичної жінки) нижчий від поколіннєвого рівня заміщення (середньостатистична жінка має народжувати принаймні 2,1 дітей, які замістять померлих батьків) і за останні 10 років упав з 1,8 до 1,5. Таку дуже низьку фертильність навряд чи можна підвищити (за останні 30 років це не вдалося жодній країні) так, щоб населення країни суттєво зросло за найближче десятиліття. За найімовірнішими прогнозами, фертильність у такій ситуації може трохи відновитися (з 1,5 до 1,7) або ще сильніше впасти (до 1,3). Точні цифри неможливо назвати навіть у десятирічному проміжку, але прогноз дає відносно вузький діапазон дуже ймовірних даних. Скажімо, за прогнозом ООН 2019 року, у 2030-му населення Польщі (яке 2020-го становило 37,9 мільйона людей) знизиться до 36,9 мільйона (нижня й горішня межа відрізняються від середньої цифри лише на 2 %). Дуже ймовірно (якщо не втрутиться масова імміграція – хоча це дуже малоймовірно для такої ворожої до іммігрантів країни), що справжні показники 2030 року досить недалеко відійдуть від цього вузького прогнозованого діапазону.
На противагу вищеописаній ситуації, навіть короткотермінові прогнози, що стосуються комплексних систем, у яких взаємопов’язано багато технічних, економічних і екологічних факторів і які можуть відчувати на собі вплив різноманітних вольових рішень (як-от неочікувано щедрі державні дотації, нові закони чи раптова зміна політичного вектора), – лишаються дуже непевними й навіть на короткому часовому проміжку дають широку шкалу можливих варіантів розвитку подій. Один із яскравих новітніх прикладів прогнозу із цієї категорії – прогноз загальносвітового поширення легкових електромобілів. Технічні труднощі, які його супроводжують, важко назвати нездоланними, але цей сектор дозріває значно повільніше, ніж передбачали його некритичні поборники багато років тому, – а от двигуни внутрішнього згоряння стають дедалі потужнішими й ще багато років вестимуть перед завдяки дешевизні, звичності й простоті в обслуговуванні.
Одні країни агресивно популяризують електрокари, пропонують щедрі дотації чи встановлюють цільовий відсоток нового виду транспорту на дорогах майбутнього. Інші взагалі (чи майже) цим не займаються. Як наслідок, короткострокові прогнози всесвітньої електрифікації дорожнього транспорту майже скрізь були зависокими: у 2014–2016 роках вважалося, що до 2020-го електромобілів буде 8-11 %. Нині їх лише 2,5 %. Прогнози 2019 року, що стосувалися відсотка електромобілів на дорогах 2030-го, різнилися між собою на порядок, але продажі класичних автівок із двигунами внутрішнього згоряння можуть перевищувати продажі електрокарів аж до кінця 2030-х.
Третя категорія кількісних прогнозів заслуговує детальнішого розбору, бо ретроспективно можна сказати, що багато з них не лише не вгадали порядку дотичних величин – їхні твердження й висновки виявилися діаметрально протилежними до реальності. Цікаво, що це стосується не лише відомих історичних передбачень (від Біблії до Нострадамуса). Чимало сучасних пророків теж не може похизуватися точними передбаченнями, але завдяки повсюдній комп’ютеризації їх стає дедалі більше, а через ненаситний медіапопит на погані новини їхні передбачення й сценарії вдостоюються безпрецедентної популярності й (дедалі глобальнішої) уваги.
Читайте більше фрагментів із книжок
- Чи варто цензурувати лихослівʼя в ЗМІ? Рустам Гаджієв про досвід англомовних медіа
- Злість – важлива. Фрагмент із книги "Ключі сили" Світлани Ройз
- "Той час люди вже хочуть забути. Я збожеволію, коли забуду": репортаж Войцеха Тохмана про війну в Боснії
- Комунікація медичної реформи. Як усе починалося – розповідають Дмитро Гурін та Анна Цяцько
- Щоби подорожувати містами, важливо їх відчувати – розповідає Юліан Чаплінський
Читайте нас у Facebook та Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
