Донедавна Лілу45 була відома лише аудиторії TikTok, де постила вірусні відео й співала чудернацькі пісні російською мовою. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну співачка перейшла на українську і видала альбом, який музичним критикам видається чи не найцікавішою платівкою року станом на сьогодні. Що змусило її змінитися, Лілу45 розповіла Ксенії Івась у "Вікенді нової музики" на Радіо Радіо "Промінь".
Привіт, Лілу. Де ти зараз, як твої справи?
Я зараз у Києві. Ми переїхали в новий офіс, я тут живу, відходжу від альбому, повертаюсь до тями. Мені важко дався альбом, але я вже пишу наступний. Я в житті нічого робити більш не вмію, тому весь час я або пишу музику, або знімаю мінівистави, пишу вірші, знімаю цікаві Тік-Токи, вчу щось по монтажу. Моє життя на цьому зав’язане.
Як твій день проходить – що ти зранку встигла зробити?
Встати та поїхати здати аналізи. Через те, що я плавала в болоті, коли ми знімали відео на пісню, мене кусала п'явка, в мене зі скроні текла кров, а я лежала і вдавала з себе мертву. Це мій продюсер Саша вмовив мене пірнути туди, мовляв – що там від твого болота буде?
Ти терпіла ту п'явку?
Ну, так. Але ж на цьому не закінчилось. У нас з’явився новий артист на лейблі, ми знімали йому відео — і мене в ногу вкусив ґедзь! У мене тепер усі ноги, як подерті. Можливо, я помираю, а можливо ні. Здала аналізи – скоро дізнаюся.
Але мертві артисти – дорожчі артисти, тому, якщо я помру, знайте, що в мене є три альбоми – слухайте їх. А скільки ще не випущених пісень! Після моєї смерті Саша може випускати пісні ще роки три.
До твого нового альбому увійшло 9 треків. Альбом має назву "Коли сонце сідає за схил". Розкажи, що ти хотіла цими піснями донести.
Це просто мій особистий метод очищення від думок. Це рефлексія про події, як зараз відбуваються, мої відчуття. Два з половиною місяці я жила в чужому для себе місці, і не виходила з дому. Тільки за пивом і назад.
Писала в програмі GarageBand аранжування, бо не довіряю іншим продюсерам. В мене є моє коло, з якими я працюю. Я люблю людей, які серйозно ставляться до того, що вони роблять. Тобто, я накидувала акустичні версії, а коли доїхала до Києва, ми зібралися, почали працювати три місяці писали альбом.
Було важко, бо ми всі різні. Ми змінили саундпродюсера, ми жили разом, разом лягали спати, сварилися, знову писали. Я не хочу нав’язувати людям свої думки, там все говориться прямим текстом. Нехай кожен сам визначиться з тим, що для нього цей альбом. Цей альбом про місто Київ, війну та про щастя.
Розкажи про "пасхалочки" цього альбому.
Є кавер на пісню "Скрябін" — "Спи собі сама". Це улюблена пісня мого тата, він військовий і зараз не в Києві. Я сумую за ним. Мамі без нього погано. Це подарунок для мого тата, і я вдячна своєму продюсеру, що він мене в цьому підтримав.
Ще там є відсилки до Григорія Сковороди. А ще що?
Вірш, який я написала одразу після повідомлень з Бучі. Він називається "Я впускаю твій біль, Україна". Тільки написала першу фразу і почала плакати. Ніби цією фразою я дозволила собі відчути весь біль. Це фраза, яка працює на підсвідомому рівні. Ти собі не належиш, коли ти це пишеш. Очі горять, ти просто стукаєш по клавіатурі, слова складаються в якісь фрази і з цього виходить вірш.
Редакторки текстової версії: Світлана Берестовська і Міла Кравчук.
Підписуйтеся на Радіо "Промінь” у SoundCloud, щоб першими почути нові епізоди подкасту “Вікенд Нової Музики” та дізнаватися про найяскравіші новинки від українських артистів.
Більше інтерв'ю з українськими музикантами
- Tember Blanche: "Після повернення до Києва ми зробили перестановку у своїй голові"
- Alyona Alyona & Jerry Heil: "Найголовніше зараз – запалити увесь світ Україною"
- Alina Pash: "Ще багато роботи, щоб повернути повагу людей"
- Cape Cod: "Зараз час чорного й білого, рефлексія прийде потім"
- Юлія Юріна (ЮЮ): "Я пишу пісні виключно вночі, бо вдень я волонтерю"
Читайте нас у Facebook та Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
