Розвиток українського кіно неможливий без талановитих режисерів, які б його створювали. Враховуючи, в яких економічних, соціальних та політичних умовах їм часто доводиться працювати, можна лише позаздрити такій відданості ідеї та подякувати за важливий внесок у розвиток української культури.
Щоб перерахувати всіх талановитих українських режисерів, знадобиться не одна стаття. Але ми б хотіли розпочати цей тривалий процес і розповісти про перші десять імен, без яких останніми роками українського кіно просто б не існувало (або воно мало би геть інший вигляд).
Наріман Алієв
Фільми:
- “Додому”
- “Без тебе”
- “Чорний”
Молодий кримськотатарський режисер, автор короткометражної трилогії "Кримські історії". Його фільм "Без тебе" був представлений у рамках програми "Generation 14+" 66-го Берлінського кінофестивалю.
Повнометражний дебют Нарімана був дуже тепло прийнятий у західному світі ("Додому" включили до списків номінантів одразу двох найпрестижніших премій світу — "Оскар" та "Золотий глобус").
У своїх роботах український режисер досліджує тему сімейних взаємин, традицій та побуту кримських татар. Творець зворушливих, авторських фільмів-висловлювань, що розкриває важливі та загальнолюдські теми.
Ахтем Сеітаблаєв
Фільми:
- “Кіборги”
- “Захар Беркут”
- “Чужа молитва”
- “Хайтарма”
Ахтем – один з найпопулярніших в Україні акторів, режисерів та сценаристів, який співпрацював з багатьма культовими постатями світу кіно: Адою Роговцевою (вона називає себе творчою та духовною мамою Ахтема), Романом Балаяном (кримськотатарський режисер зіграв головну роль у новому фільмі "Ми є, ми поруч” – і це чудова історія, про яку ми розповідали окремо) і був другим режисером фільму “Номери”, поки Олег Сенцов був ув'язнений у російській в'язниці.
Також останніми роками він зняв патріотичний бойовик “Кіборги”, неймовірно дорогу історичну драму “Захар Беркут” та фільм про депортацію кримських татар “Хайтарма”, який, на жаль, так і не був дубльований українською мовою. Творча спадщина Ахтема в українську культуру вже переконлива і заслуговує на увагу, при тому, що зупинятися на досягнутому режисер поки не планує.
Ірина Цілик
Фільми:
- “Життя блакитне, ніби апельсин”
Українська режисерка Ірина Цілик отримала нагороду американського кінофестивалю незалежного кіно "Санденс" за найкращу режисерську роботу у документальній стрічці "Земля блакитна, ніби апельсин". А “Санденс” – це найбільший та найпрестижніший американський фестиваль незалежного кіно, на якому українські режисери ще не здобували ніяких нагород.
Тож до режисерки вже прикута увага культурного середовища, в очікуванні наступних великих відкриттів. Зараз Ірина працює над повнометражним художнім фільмом за романом її чоловіка Артема Чеха “Я і Фелікс”, де головну роль зіграє поет Юрій Іздрик, а восьмирічного хлопчика Тимофія грає син режисерки Андрій.
Наталка Ворожбит
Проєкти:
- “Спіймати Кайдаша” (серіал)
- “Кіборги” (сценаристка)
- “Дике поле” (сценаристка)
- “Погані дороги”
Наталка Ворожбит – українська драматургиня, режисерка, сценаристка. Написала сценарії до таких фільмів, як “Кіборги” та “Дике поле”, виступила шоуранеркою та сценаристкою серіалу “Спіймати Кайдаша”. Знавці давно помітили талант Ворожбит, яка пише театральні п'єси з 1994 року.
Проте пересічний глядач перейнявся її роботами приблизно з екранізації повісті Івана Нечуя-Левицького. Завдяки повному творчому контролю над виробництвом ми отримали один із найкращих (якщо не найкращий) серіал 2020 року. А повнометражний режисерський дебют “Погані дороги” за мотивами однойменної п'єси Ворожбит не лише став важливою історією про війну на сході України, а й представлятиме Україну на премії “Оскар” у 2022 році.
Сергій Лозниця
Фільми:
- “Щастя моє”
- “Донбас”
- “Лагідна”
- “Бабин Яр. Контекст”
Сергій Лозниця, найтитулованіший український кінорежисер сучасності. Автор фестивального кіно, головний задум якого – спровокувати глядачів (як в Україні, так і в усьому світі) на дискусію навколо різних жахливих подій (будь-то абсурдистська драма “Донбас”, яка отримала нагороду "Особливий погляд" на Каннському кінофестивалі, або документальна стрічка "Бабин Яр. Контекст", який також у Каннах визнали найкращим документальним фільмом).
Через свою неоднозначну творчу позицію неодноразово ставав героєм скандалів у культурній сфері, як через свої погляди, так і через підтримку російського режисера Іллі Хржановського (“Дау”). Проте Лозниця своєю творчістю доводить, що є одним зі знакових авторів українського кінематографа – цінного як в історичному контексті, так і в культурному.
Дмитро Томашпольский
Фільми:
- “Я-мобер!”
- “Ржака”
- “Дякую”
- “F 63.9 Хвороба кохання”
- “Сторонній”
Якщо й виділяти одного режисера, авторський стиль якого можна назвати загадковим симбіозом дитячої наївності та дорослого вміння нагнітати інтригу, ім'я Дмитра Томашпольського буде першим у списку. Який фільм Томашпольського не потрапив би вам на очі (навіть найбільш, на перший погляд, візуально бляклий) – за лічені хвилини він перетворюється на калейдоскоп жартів, притч, мудрості, доброти, тепла та вічного протистояння добра зі злом.
При цьому зло у фільмах Томашпольського хоч і завжди в чорному, проте людяне: у фільмі-казці “Спасибі” 2003 року навіть у Чорта, що вкрав сонце, у селі живе кохана чортова бабуся. Тому він хоче швидше розправитися з простодушними воїнами світла, щоб на ранковій електричці вирушити додому.
Його фільми – смішні, добрі, сміливі та наївні – рідко можна зустріти у рейтингах найкращих українських фільмів. Проте варто відкрити серце і розум для чогось нового, не злякатися абсурдності деяких моментів і перейнятися авторським стилем, як за лічені хвилини режисер Томашпольский стане для вас одним із найулюбленіших творців кіно.
Олег Сенцов
Фільми:
- “Гамер”
- “Номери” (сценарій)
- “Носоріг”
Режисер Олег Сенцов разом зі ще 34 українцями повернувся з російського ув’язнення 7 вересня 2019 року внаслідок обміну з Росією. Суд в РФ засудив його у 2015 році до 20 років позбавлення волі за звинуваченням у підготовці теракту в анексованому Криму. Свою провину режисер не визнав.
Для багатьох глядачів ім’я Олега пов’язано саме з його ув’язненням, проте творчий шлях Сенцова-режисера почалося ще у 2008 році. Тоді він став співзасновником компанії "Край Сінема" і випустив перший короткометражний навчальний фільм "Добре ловиться рибка-бананка", а 2009 році зняв навчальну короткометражку "Ріг бика".
У 2012 році Сенцов дебютував з першим повнометражним фільмом "Гамер" на міжнародному фестивалі в Роттердамі. Бюджет фільму про фанатів комп'ютерних ігор становив $20 тисяч, і в ньому зіграли справжні геймери. Тоді ж картина отримала премію Гільдії кінознавців та кінокритиків на фестивалі у Ханти-Мансійську; і брала участь у позаконкурсній програмі МКФ Молодість та Одеського МКФ.
У 2013 році Сенцов презентував новий проєкт – "Носоріг", який виграв пітчинги на кількох міжнародних кінофестивалях та отримав фінансову підтримку Держкіно. Закінчити фільм вдалося лише нещодавно, однак одразу “Носоріг” підкорив аудиторію на Каннському кінофестивалі (український глядач побачить картину лише 2022 року).
Впевнений, що талант Сенцова-режисера ще покаже себе – варто лише дати час розкритися. Його історії показують потворний виворот реальності, але, разом з цим, сповнені оптимізму щодо майбутнього (яке завжди знаходиться в руках людини).
Валентин Васянович
Фільми:
- “Атлантида”
- “Плем’я” (продюсер)
- “Рівень чорного”
- “Креденс”
- “Відблиск”
Валентин Васянович – український режисер, сценарист та кінопродюсер. Володар Шевченківської премії 2021 року. Його артхаусний фільм із 35 німих сцен про життя весільного фотографа “Рівень чорного” був номінантом на премію “Оскар” від України.
Пізніше, перемогою фільму "Атлантида" на Венеціанському кінофестивалі у 2019 році Васянович заявив про українське кіно як про значне культурне явище, ввівши його у світовий контекст. Режисер з яскравим творчим шляхом: безліч міжнародних нагород, чудові документальні роботи. Останні два фільми, які він зняв як режисер, показують, що він майстер світового рівня зі своїм голосом, баченням, розумінням сучасного кіно.
Помітно, що режисер тримає повний творчий контроль над виробництвом, без якого неможливо досягти подібних вершин. Васянович і режисер, і оператор, і сценарист, і сам монтує, і знає всі аспекти кіновиробництва. Безумовно, він не лише один із найвідоміших українських кінорежисерів, але й один із найвпливовіших, знакових і талановитих.
Роман Балаян
Фільми:
- “Польоти уві сні та наяву”
- “Райські птахи”
- “Ми є, ми поруч”
Кінокар’єра Романа Гургеновича бере початок у 1970 році, коли він працював режисером на Київській кіностудії. Його режисерський дебют відбувся у 1973 році. А вже у 1978 році третій фільм Балаяна "Бірюк" змагався за головний приз Берлінале – "Золотого ведмедя".
Роботи Романа Балаяна – постійні учасники усіх міжнародних фестивалів класу "А". Загалом за свою кар'єру Балаян спродюсував 2 стрічки, зняв 15 фільмів та написав 7 сценаріїв.
Фільм "Бережи мене, мій талісмане" брав участь в основному конкурсі Венеційського кінофестивалю (1986 рік), стрічка "Леді Макбет Мценського повіту" – в основному конкурсі кінофестивалю у Сан-Себастьяні (1989 рік), "Два місяці, три сонця" – фільм-учасник основного конкурсу кінофестивалю у Карлових Варах (1998 рік), а минулого року фільм "Ми є, ми поруч" змагалася за нагороду основного конкурсу Варшавського кінофестивалю.
Мирослав Слабошпицький
Фільми:
- “Плем’я”
- “Люксембург”
- “Моя бабуся Фані Каплан” (як актор)
Талановита людина – талановита у всьому. Кінорежисер, сценарист і актор Мирослав Слабошпицький. Вже у 26 років син відомого літературознавця і письменника Михайла Слабошпицького став членом Національної спілки кінематографістів України.
Перший короткометражний фільм, який зняв Мирослав – "Інцидент" – взяв участь у конкурсній програмі 25 фестивалів у 17 країнах. Його короткометражні роботи "Глухота" та "Діагноз" були номіновані на премію "Золотий ведмідь" Берлінського кінофестивалю, а короткометражка "Ядерні відходи" отримала премію "Золотий леопард" на МКФ у Локарно.
Перший повнометражний фільм Мирослава Слабошпицького після повернення режисера в Україну з початком україно-російської війни – "Плем'я" – був показаний у 2014 році у програмі "Тижня критики" на МКФ у Каннах та отримав понад 30 нагород на різних фестивалях. До того ж, за результатами опитування Довженко-Центру разом зі Спілкою кінокритиків України цей фільм зайняв четверту сходинку у рейтингу “100 найкращих українських фільмів”.
Читайте також
День українського кіно. 17 шедеврів, які має подивитись кожен
100 найкращих фільмів в історії українського кіно – рейтинг Довженко-Центру
