Деромантизація кримінального світу. Рецензія на фільм "Носоріг" Олега Сенцова

Деромантизація кримінального світу. Рецензія на фільм "Носоріг" Олега Сенцова

Деромантизація кримінального світу. Рецензія на фільм "Носоріг" Олега Сенцова

Новини про фільм “Носоріг” Олега Сенцова з'явилися ще у 2013 році. Стрічка отримала 3,9 млн грн державного фінансування, проте через ув’язнення виробництво відклали. Після повернення до України режисер амбітно заявив про зйомки нового фільму щороку, і “Носоріг” знову став об’єктом обговорень – все-таки це перший кінопроєкт Сенцова після звільнення з російського полону.

Спочатку проєкт підтримав Польський інститут. Далі приєдналася німецька компанія Ma.ja.de разом з українським “Артхаус Трафік”, і восени режисер відзняв кіно з державною підтримкою у 25 млн грн. Редактор Суспільне Культура побачив стрічку під час Київського тижня критики (показ фільму в Україні запланований тільки на 2022 рік) і ділиться враженнями з читачами.

У той час, як дія попереднього фільму Сенцова "Номери" (перший в Україні фільм, знятий без фізичної присутності режисера) розгорталася в метафоричному просторі театральної сцени, "Носоріг" наближається до розкриття реального життя та її потворного вивороту.

За сюжетом, молодий чоловік пригадує, як бандитизм зруйнував йому життя та сім’ю. "Носоріг" можна прийняти за чергову кримінальну історію, яких на просторах пострадянського простору знято чимало. В інтерв'ю Суспільному режисер уточнив, що кліше в його фільмі – це не елементи жанрової приналежності, а спроба передати реалії соціальних і політичних змін, які мордували Україну в 1980-х і 1990-х роках.

“Часи минули, але слід залишився: в нас не рефлексований цей період, – розповідає Олег Сенцов. – Наша країна травмована Радянським Союзом і цим періодом 90-х. З одного боку прийшла свобода, з іншого – беззаконня. Ця ментальність поширилася на нашу країну дуже сильно”.

Фільм починається з винахідливого епізоду дитинства хлопчика Вови – камера проноситься по кімнатах рідної домівки одним кадром. Без попередження змінюються роки, персонажі дорослішають: сестра виходить заміж, брата відправляють до Афганістану, батько повертається з в'язниці, щоб незабаром знову опинитися за ґратами. Здається, що життя йде своїм звичаєм, ніби ніщо в ньому не віщує біди.

Подальші події контрастують (як візуально, так і за формою) зі "щасливим, безневинним" дитинством, яке залишається маяком у житті антигероя. Про майбутні зміни натякає тільки вступна сцена, в якій Носоріг виколює іншому хлопчику око під час вуличної бійки. Це стає його відповіддю на більшість подій в подальшому житті: “око за око, зуб за зуб”.

Коли в Радянському Союзі починається перебудова, вулиці захоплює так званий "дикий капіталізм", а хлопчик Вова стає бандитом Носорогом і разом з бандою "друзів / молодих головорізів" виконує доручення Баті, місцевого кримінального авторитета. Шлях антигероя через насильство до своєї мети – це спосіб продемонструвати, на які жахливі метаморфози здатна людина, у якої не було особливого вибору ("або в комерсанти, або в бандити"), яка тривалий час відмовлялася приймати відповідальність за свої дії. Тут стають винними і Бог, який послав на Вову стільки випробувань, і смерть рідних, за яких обов'язково потрібно помститися, тільки невідомо кому.

"Носоріг" Сенцов

Кадр з фільму "Носоріг" Олега Сенцова

Жорстке, місцями жорстоке кіно про кримінальний світ України 90-х позбавлене романтизації. Це радше деромантизація усього насилля, без логіки, емоцій та самоаналізу, яке призводить тільки до ще більшого насилля. Проте легке і спокусливе рішення порушити закон заради швидкої наживи не є наріжним каменем історії.

Ним стають саме "важкі часи", елементи яких ретельно розсипані по сюжету – тут і картонка на ринку, на яку стаєш приміряти одяг, і заряджені Аланом Чумаком банки з водою (що саме собою є потужним інструментом передачі епохи, коли відповідальність за своє життя намагалися перекласти на когось іншого), і сільські дискотеки, і пограбування, і "договорняки" з міліцією.

Від перестрілок до оргій в саунах – події, зображені у фільмі, похмурі та правдоподібні. Хоча в Носорога немає центральної мети, спостерігати за його життям захопливо. При цьому від характерів "антигероїв" залишаються тільки шаблони. Втім, вони все одно реалістичні – нам легко уявити собі бандита, який здійснював жахливі злочини, усвідомлюючи, як його все сильніше зсередини поглинає темрява.

"Носоріг" Сенцовusfa.gov.ua

Кадр з фільму "Носоріг" Олега Сенцова

Дія фільму Сенцова відбувається у флешбеках, перериваючись сповіддю в теперішньому часі між Носорогом і таємничою людиною в машині. Саме там розкриваються його здібності до самоаналізу (коли й втрачати-то вже нема чого), що вказують, що Носоріг, хоч і антигерой, все одно прагне до каяття. На жаль, цього не можна сказати про другорядних героїв, які дуже автентичні в кадрі, але позбавлені сильних характерів.

Втім, можливо, що "жага до грошей і влади" – це єдине, що вони повинні були зображати на тлі мрячного пострадянського життя. Вони практично не впливають на сюжет і не "перетягують на себе ковдру" оповіді, залишаючи під світлом софітів тільки персонажа Сергія Філімонова, який ідеально підійшов для своєї ролі.

Від інших історій на схожу тематику "Носорога" відрізняє мова. Сенцов і сам каже, що кримінальний світ в Україні розмовляє російською, але персонажі його фільму, крім найзапекліших негідників, спілкуються українською. Режисер каже: "Культура – це просування мови. Це є наша незалежність від Росії. Навіть через такі фільми. Мова – наша зброя". Це робить історію більш актуальною, а не відірваною від сучасного контексту, і націлюється конкретно на рефлексію проблеми в українському суспільстві, а не в пострадянському контексті загалом.

"Носоріг" Сенцовusfa.gov.ua

Кадр з фільму "Носоріг" Олега Сенцова

Носоріг в історії Сенцова – і жертва, і кат, показовий приклад того, якими різними можуть бути люди в одних і тих же обставинах. Хтось, як відсиділий у в'язниці комерсант в одній зі сцен, з ентузіазмом ділиться мріями про майбутнє. Інші рухаються по інерції, готові на страшні вчинки, тільки б не опинитися в позиції того, хто програв.

Кажуть, що під час жорстоких сцен (а таких у фільмі достатньо) на Венеціанському кінофестивалі із залу виходили люди. З сеансу під час Київського тижня критики не вийшов ніхто. Це по-своєму показово. Ми віримо та знаємо, що в Україні вміють знімати авторське кіно для кінофестивалів високого рівня.

Зацікавити звичайного глядача для Автора (обов'язково з великої букви), може, навіть складніше. Так, кілька років кінотеатри були заповнені комедіями на тему сексу, які гарантовано залучать масового глядача. Сподіваюся, що "Носоріг" на цьому тлі є провісником змін. Суворе, красиве, талановите і, що важливо, цікаве кіно. Сподіваємося, що глядацький інтерес до початку українського прокату в наступному році доведе цю тезу.

Читайте також

"Без підтримки українське кіно перестане існувати". Інтерв'ю з режисером Олегом Сенцовим

Валентин Васянович: "Моя аудиторія – міжнародна"

Ірина Цілик про "Санденс", війну та документалістику

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше