11 вересня 2001 року в США стався найбільший за кількістю жертв теракт в історії країни: 19 терористів, пов'язаних з ісламістським угрупованням «Аль-Каїда», захопили чотири пасажирські літаки. Два з них врізалися у вежі Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку. Загинули 2977 людей, не враховуючи нападників.
Теракти змінили політику США та міжнародні відносини, а їхні наслідки відчувалися далеко за межами політики. Події 11 вересня майже одразу стали вважливою частиною попкультури.
У 2004 році карикатурист Арт Шпіґельман випустив присвячений особистому переживанню подій графічний роман «У затінку зниклих веж» (In the Shadow of No Towers). Трагедія також знайшла відображення у книзі «Страшенно голосно і неймовірно близько» («Extremely Loud & Exredibly Close») Джонатана Фоера, що вийшла у 2005 році.
Крім того, теракти вплинули на рішення музиканта Джерарда Вея створити My Chemical Romance — гурт, музику якого через кілька років слухала Стефані Маєр під час написання «Сутінків».
Як 11 вересня змінило плани Джерарда Вея
До створення My Chemical Romance Джерард Вей працював у сфері анімації та коміксів. Одинадцятого вересня 2001 року він перебував у Нью-Йорку і став свідком наслідків атаки на Всесвітній торговий центр.
Побачене змусило Вея переосмислити власне життя. За його спогадами, після терактів він вирішив відмовитися від попереднього способу життя та зосередитися на музиці.
Однією з перших написаних ним стала Skylines and Turnstiles — композиція, безпосередньо натхненна подіями того дня. У ній Вей передавав страх, невизначеність і водночас надію, які відчував після терактів. У тексті є посилання на падіння веж-близнюків та «марність» повсякденного життя.
«Отже, сталося 11 вересня, і я знову взяв гітару та написав Skylines And Turnstiles, а потім зателефонував Оттеру [Метту Пелліс'є, барабаннику], а потім — Рею [Торо, гітаристу], і ми залучили Майкі [Вей, басиста] — і просто почали набирати обертів», — сказав Вей на одному з Comic Con.
«Це стало моєю терапією від посттравматичного стресового розладу, який пережили всі після 11 вересня, та способом його подолання».
Назву гурту запропонував Майкі Вей — молодший брат Джерарда, який тоді працював у книгарні, де його вразила назва книги Ірвіна Волша Ecstasy: Three Tales of Chemical Romance («Екстазі: Три повісті про хімічне кохання»).
Сам гурт також неодноразово говорив про зв'язок між своїм виникненням і подіями 11 вересня. У 2021 році, до 20-ї річниці терактів, My Chemical Romance опублікували заяву, в якій назвали створення гурту прямим наслідком досвіду того дня.
«Як і для багатьох з вас, хто це читає, 11 вересня змінило наше життя та вплинуло на кожен аспект нашої свідомості. Створення Mychem стало прямим наслідком усього, що ми пережили та побачили під час тих жахливих подій. Того дня світ змінився, а наступного дня ми взялися за те, щоб спробувати змінити світ».
My Chemical Romance — один із символів емо-культури 2000-х
Після створення My Chemical Romance гурт поступово вийшов за межі локальної альтернативної сцени й став одним із найвпізнаваніших гуртів 2000-х. MCR пов'язували з другою хвилею емопопом і поппанком, хоча самі музиканти неодноразово відкидали визначення гурту як емо.
Водночас саме My Chemical Romance значною мірою сформував візуальний і музичний код емо-культури 2000-х. Їхня музика поєднувала альтернативний рок, панк і театральність, а образ гурту постійно змінювався залежно від концепції альбому. Чорно-червона кольорова гама, драматичний макіяж, готична естетика та концептуальні образи зробили MCR впізнаваними далеко за межами музичної сцени.
У текстах MCR з'являлися смерть, самотність, страх, залежності, психічні проблеми, втрата та пошук власної ідентичності. Ця емоційна відвертість особливо резонувала з підлітками, які знаходили в музиці гурту спосіб говорити про власні переживання, а такі пісні I'm Not Okay (I Promise), Helena та The Ghost of You говорили про біль, втрату, смерть, кохання та складні емоційні переживання.
При цьому MCR не обмежувався образом «сумного емо-гурту». Їхня музика та сценічні образи постійно змінювалися, а сам гурт використовував театральність, чорний гумор і перебільшення як частину своєї творчої мови. Саме тому My Chemical Romance згодом став одним із культурних символів 2000-х.
Звідки взялися «Сутінки»
У 2003 році Стефані Маєр почала працювати над романом «Сутінки». За словами письменниці, його ідею породив сон: їй наснилися дівчина та красивий юнак, який виявився вампіром. Цей образ став основою історії Белли Свон та Едварда Каллена.
Під час роботи над книжками Маєр слухала альтернативний рок. Серед гуртів, які супроводжували її творчий процес, були й My Chemical Romance. Темна, драматична атмосфера пісень MCR безпосередньо вплинула на настрій історії про кохання дівчини та вампіра.
На офіційному сайті письменниці згодом з'явилися плейлісти, пов'язані з її книжками. До плейліста Twilight увійшла пісня My Chemical Romance — I'm Not Okay (I Promise).
Письменниця також пов'язувала музику гурту з конкретним героєм своєї саги — Джейкобом.
«Цей гурт [MCR] для мене дуже тісно пов'язаний з персонажем Джейкоба. Ці сирі, нестримані емоції — це не про когось, хто вже дорослішав, загрубішав і навчився контролювати ситуацію», — розповідала письменниця.
Під час екранізації «Сутінків» Стефані Маєр хотіла, щоб My Chemical Romance записав пісню для саундтреку. Однак гурт відмовився від пропозиції, оскільки його учасники вважали, що їхній стиль не відповідає формату підліткової вампірської франшизи.
Пізніше My Chemical Romance все ж створив пісню Vampire Money. Композиція стала іронічною реакцією на пропозиції знятися чи написати трек для подібних кінофраншиз.
Якби не події 11 вересня, Джерард Вей міг би залишитися аніматором, гурт My Chemical Romance не виник би, а Стефані Маєр не отримала б того самого музичного імпульсу, який сформував атмосферу «Сутінок».
Після початку повномасштабного вторгнення гурт My Chemical Romance скасував концерти в Україні та Росії, зазначивши: «Ми сподіваємося, що незабаром зможемо зіграти там для фанатів».
Пізніше під час свого концерту у Варшаві 9 червня 2022 року гурт присвятив Україні пісню, а Джерард Вей зазначив: «Це пісня про війну, і про те, як люди продовжують копіювати людей, які копіюють війну. І вона звучить для всіх людей в Україні».
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
