«Доброго ранку. Америка, можливо, вже ніколи не буде такою, як раніше». З таких слів 12 вересня 2001 року розпочався ефір програми Today на телеканалі NBC.
Напередодні, у вівторок 11 вересня 2001 року, 19 терористів-смертників, пов'язаних із «Аль-Каїдою», захопили чотири американські пасажирські авіалайнери. Три літаки терористи спрямували у вежі-близнюки Всесвітнього торгового центру та Пентагон. Четвертий, імовірною ціллю якого були Капітолій або Білий дім, розбився в Пенсильванії після того, як пасажири спробували перехопити контроль над літаком.
За офіційними даними американського Національного меморіалу та музею 11 вересня, внаслідок терактів того дня загинули 2 977 людей. Більшість — у Всесвітньому торговому центрі. Жертвами стали люди з понад 90 країн світу, серед них 12 українців за походженням.
До 25-ї річниці терактів Суспільне розповідає про п'ять змін, що після 11 вересня 2001 відбулися не лише у Сполучених Штатах, але й загалом у світі.
1. Посилення контролю в аеропортах
Рамки-металошукачі, перевірка посадкових талонів, сканування багажу — сьогодні контроль безпеки здається невіддільною частиною авіаперельотів. Проте до 11 вересня 2001 року він виглядав зовсім інакше. Як сказав у коментарі американському громадському радіо NPR експерт з авіаційної безпеки у Метрополітенському державному університеті Денвера Джефф Прайс, до 11 вересня система безпеки була майже непомітною — і таким був задум. Після 11 вересня це змінилось назавжди.
Через два місяці після терактів, 19 листопада 2001-го, Конгрес США ухвалив закон про безпеку авіації та транспорт, який докорінно змінив правила авіаперельотів. Зокрема, було створено Адміністрацію транспортної безпеки США (TSA) — і запроваджено обов'язковий огляд всього зареєстрованого багажу.
У 2002 році TSA заборонила пускати проводжаючих до посадкових зон аеропортів. Тепер пройти за пункт контролю безпеки можуть пасажири, які мають квиток та дійсний посадковий талон. Є лише деякі винятки — приміром, для супроводжуючих дітей або людей, яким потрібна допомога.
Нове правило знайшло відображення і в популярній культурі — нещодавно помітили користувачі популярного американського порталу Reddit. Так, у фіналі першого сезону серіалу «Друзі» 1995 року героїня Рейчел може пройти до виходу на посадку без квитка, щоб побачити Росса, щойно той зійде з літака. Дев'ять років потому, у 2004-му, Росс змушений купити квиток, щоб не дати Рейчел сісти на літак.
Після атак 11 вересня терористи продовжили шукати способи захопити літаки, а уряди — впроваджувати нові правила для зміцнення безпеки. У грудні 2001-го громадянин Британії Річард Рід намагався підірвати літак, підпаливши заховану в кросівках вибухівку. Після цього у США посилили перевірку взуття пасажирів — і згодом змусили знімати його.
Пізніше, у серпні 2006 року, TSA заборонила перевезення всіх рідин, гелів та аерозолів у ручній поклажі пасажирів. Це правило з'явилось після того, як група ісламістів, пов'язаних із «Аль-Каїдою», планувала за допомогою рідкої вибухівки, замаскованої під напої, підірвати щонайменше 10 пасажирських літаків.
Паралельно зі Сполученими Штатами після терактів 11 вересня правила безпеки авіаперельотів почали удосконалювати в усьому світі. У грудні 2002 року ЄС ухвалив регламент, який встановив спільні стандарти авіаційної безпеки для країн Євросоюзу. Доти відповідальність лежала на кожній окремій державі. Нові спільні вимоги стосувалися, зокрема, контролю доступу до захищених зон аеропортів, перевірки пасажирів, ручної та зареєстрованої поклажі, а також контролю персоналу й вантажів.
Так само у 2006 році, після викриття плану підриву пасажирських літаків, що мали летіти зі Сполученого Королівства до США, у Європі обмежили перевезення рідин у ручній поклажі.
Як згадує британське видання The Independent, перевозити рідину на борту в Британії запровадили за одну ніч. При цьому початкові правила були значно суворіші, ніж актуальні в ЄС зараз: проносити в літак заборонили навіть ручки, адже чорнило в них рідке. А матерям, які хотіли пронести через контрольно-пропускний пункт грудне молоко в ємностях, доводилося пробувати його, щоб довести, що воно справжнє.
Тоді раптове впровадження нових правил призвело фактично до колапсу лондонського аеропорту Хітроу, а багато пасажирів відмовилися летіти літаками й пересідали на поїзди. Лише авіакомпанії British Airways довелося скасувати 1280 рейсів, що, за оцінкою звіту про стан авіаційної галузі ЄС, коштувало компанії близько 40 мільйонів фунтів стерлінгів.
І вже в листопаді того ж року в аеропортах країн Євросоюзу набули чинності правила, які діють і сьогодні: об'єм ємностей не має перевищувати 100 мл. І всі ємності мають вміщатися в один прозорий пластиковий пакет.
2. Нові правила на борту
Після терактів 11 вересня суттєво змінився й підхід до безпеки безпосередньо на борту авіалайнера. Зокрема до квітня 2003 року Федеральне авіаційне управління США (FAA) зобов'язало авіакомпанії встановити на пасажирські літаки нові надміцні двері.
Аналогічні правила запроваджувалися й у світі. У березні 2002 року Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO) ухвалила нові вимоги до дверей кабіни екіпажу. Також пілотам забезпечили можливість контролювати простір перед дверима кабіни — зокрема, за допомогою відеоспостереження. А бортпровідникам дали засоби для непомітного повідомлення екіпажу про загрозу в салоні.
Вже пізніше, у 2023 році, Федеральне авіаційне управління США запровадило ще одну вимогу: нові пасажирські літаки повинні мати додаткові захисні бар'єри (так званими Secondary Barriers). Цей бар'єр — міцна висувна сітка-перегородка між пасажирським салоном і зоною кабіни, яка закривається на час, коли основні посилені двері відчиняються. Наприклад, коли пілот виходить до вбиральні, або коли бортпровідник передає до кабіни екіпажу їжу.
Крім того, після 11 вересня пасажирам заборонили відвідувати кабіну пілотів під час польоту. До терактів діти, наприклад, могли забігати до кабіни пілотів.
Стільки змін повʼязано також із тим, що до 11 вересня американська система безпеки готувалася до іншого типу терактів. У стенограмі публічних слухань спеціальної комісії, створеної після атак, йшлося про те, що до 9/11 у США найбільше боялись вибухівки на борту, а традиційне викрадення літака уявляли як ситуацію, коли терористи захоплять заручників і висунуть якісь вимоги. До сценарію, за якого смертники використають літак як зброю, система не готувалась.
У червні цього року CNN писало, що після терактів 11 вересня 2001 року нікому не вдалося успішно захопити кабіну пілотів комерційного літака, що летить на території Сполучених Штатів.
3. Нові стандарти будівництва
Перший викрадений терористами літак врізався у Північну вежу Всесвітнього торгового центру 11 вересня 2001 року о 8:46. О 10:28 після пожежі вона впала.
У 2021 році, до 20-ї річниці катастрофи, видання The Conversation опублікувало великий матеріал про причини падіння веж-близнюків. Як пояснюють його автори, самого удару літака для обвалення було недостатньо. Але лайнер серйозно пошкодив конструкції будівель і збив частину вогнезахисного покриття. У поєднанні з масштабними пожежами це призвело до деформації конструкцій і, зрештою, обвалення обох веж. Водночас дослідники, спираючись на офіційні розслідування, зазначають: будівлі можна було підготувати до масштабних пожеж краще.
Після атак 11 вересня американський Національний інститут стандартів і технології (NIST) розробив низку рекомендацій, частину з яких долучили до Міжнародного будівельного кодексу. Нині будівельні стандарти вимагають, аби хмарочоси у понад 420 футів (близько 128 метрів) мали третю евакуаційну сходову клітину та ширші евакуаційні сходи. Також для таких висоток значно посилили й вимоги до вогнезахисту сталевих конструкцій: необхідну міцність зчеплення вогнезахисного покриття зі сталлю збільшили всемеро.
One World Trade Center, зведений на місці веж-близнюків, зводили вже за новими стандартами. Як наголошують в Американському товаристві інженерів-будівельників, центральна будівля комплексу — Вежа Свободи — була спроектована саме під час перегляду будівельних норм після терористичних атак. Серцем конструкції хмарочоса стало масивне залізобетонне ядро зі стінами завтовшки до трьох футів — близько 90 сантиметрів.
Відтоді світ зіткнувся з іншими загрозами, через які потрібно підвищувати вимоги до стійкості конструкцій: це і землетруси, й російські удари по Україні. 26 лютого 2022 року російська ракета влучила у висотну будівлю поблизу аеропорту «Жуляни» у Києві: загинули дві людини, четверо отримали поранення. Київський інженер та урбаніст Дмитро Макагон у коментарі виданню Texty.org.ua зазначив, що будівля встояла й не завалилась повністю після ракетного удару завдяки тому, що її, ймовірно, звели із дотриманням сучасних будівельних нормативів.
Встояла після ракетного удару 23 квітня 2022 року і будівля в Одесі. Дмитро Макогон пояснює, що у південних регіонах України, зокрема і в Одесі, ще вищі вимоги до міцності будівель, адже там враховується потенційна сейсмічна активність.
Натомість були й протилежні приклади. Так, у BBC проаналізували, чому так багато будівель обвалилось у Туреччині після землетрусів у лютому 2023 року. Журналісти, посилаючись на експертів у галузі будівництва, припустили, що, попри жорсткі норми на папері, насправді частину будинків звели без дотримання цих норм.
4. Оновлені правила евакуації
Після терактів 11 вересня 2001 року змінились і безпосередньо правила евакуації з висоток. Якщо раніше американські норми значною мірою спиралися на стратегії поетапної евакуації чи перебування на місці до порятунку, після катастрофи значно більше уваги почали приділяти можливості евакуації всієї будівлі одразу.
Поштовхом для цього стала історія Південної вежі. Через два роки після терактів газета The New York Times опублікувала матеріал, де аналізувала записи оголошень, зроблені через гучномовець в атакованому торговельному центрі. Коли у сусідній Північній вежі вже вирувала пожежа, людей у Південній вежі закликали залишатися в будівлі, стверджуючи, що там безпечно. О 9:03 — через 17 хвилин після удару по Північній вежі — другий літак врізався саме в Південну вежу.
Крім того, після досвіду 11 вересня на сходинках та стінах хмарочосів з'явилося маркування, що світиться в темряві навіть за повного відключення електроенергії. Маркування безпосередньо наносять на поручні, вздовж стін, а також позначають нумерацію поверхів, щоб люди могли орієнтуватися в разі евакуації в темряві.
А одна з найбільших трансформацій відбулась у сприйнятті ліфтів як засобів для евакуації. Як пише американська аналітична платформа Propmodo, до 11 вересня діяли правила, виписані десятиліттями: «Ніколи не користуйтеся ліфтом під час пожежі». Однак катастрофа змусила будівельну галузь прийти до переосмислення цього правила. Тепер у будівельних нормах з'явилася можливість використовувати спеціально захищені ліфти для самостійної евакуації людей під час пожеж та інших надзвичайних ситуацій. Шахти таких ліфтів мають підвищену вогнестійкість, захист від проникнення диму й води, а також резервне електроживлення на випадок знеструмлень.
До 20-ї річниці терактів видання The Conversation писало про результати моделювання, під час якого дослідники відтворили події 11 вересня за умови, що ліфти у Південній вежі були б недоступними. За розрахунками дослідників, можливість користуватися ліфтами врятувала близько 3000 життів.
5. Зміна підходу до приватності
Атаки 11 вересня значно змінили й підхід до приватності громадян, особливо у Сполучених Штатах. Вже через 45 днів після теракту, 26 жовтня 2001 року, президент Джордж Буш-молодший підписав «Патріотичний акт» — федеральний закон, який суттєво розширив можливості правоохоронних органів і спецслужб зі спостереження та збору інформації під час розслідувань, пов'язаних із тероризмом.
Зокрема, він розширив можливості електронного стеження та отримання від третіх сторін різноманітних даних. Наприклад, урядовці отримали ширші можливості вимагати від банків, бібліотек, готелів, лікарень офіційні документи та особисті дані, що могли б мати значення для розслідування.
Також поширеними стали так звані обшуки «з відкладеним повідомленням» (Sneak and Peek). Правоохоронці отримали змогу за судовим ордером таємно заходити у приватні будинки чи офіси, проводити обшук, фотографувати майно або вилучати речі, не повідомляючи власника про це одразу. Це могли зробити значно пізніше — через тижні чи навіть місяці.
Особливу критику викликав розділ 215 «Патріотичного акту». Він дозволяв владі за рішенням спеціального суду — Суду з нагляду за зовнішньою розвідкою (FISС) — вимагати від третіх сторін документи й інші матеріали, необхідні для відповідних розслідувань. Теоретично такими матеріалами могли бути, наприклад, бібліотечні записи про книжки, які брала людина, дані книжкових магазинів про покупки, медичні чи студентські записи.
Показовою в контексті зміни підходу до приватності стала справа американського адвоката Брендона Мейфілда. У 2004 році ФБР помилково пов'язало Мейфілда з терактами в мадридських потягах через неправильну ідентифікацію відбитка пальця. Після цього ФБР почало стежити за ним і його родиною. На підставі дозволів суду агенти встановили прослуховування в його будинку, прослуховували домашній та робочий телефони, таємно обшукували житло й адвокатський офіс та отримували приватну інформацію від третіх осіб. У травні 2004 року Мейфілда заарештували. Він провів під вартою два тижні.
Згодом з'ясувалося, що ФБР помилилося: іспанські слідчі встановили, що відбиток належав іншій людині. Мейфілд і його родина подали цивільний позов проти уряду США, оскаржуючи законність арешту, обшуків і стеження.
Ще більшого розголосу набула справа Едварда Сноудена. У 2013 році Сноуден, який тоді був підрядником американського Агентства національної безпеки (NSA), передав журналістам великий масив секретних документів про американські програми електронного стеження. Документи показали, що масштаби спостереження були значно більшими, ніж публічно було відомо. Зокрема, NSA здійснювало масовий збір телефонних даних американців — номерів, часу та тривалості дзвінків. І ця програма спиралася саме на розділ 215 «Патріотичного акту».
Згодом США висунули проти Сноудена кримінальні обвинувачення, але на той момент він уже перебував за межами країни. Зрештою Сноуден оселився в Росії, а у 2022 році отримав російське громадянство.
При цьому інформація з документів Сноудена «спричинила масштабну всесвітню дискусію про масове стеження», йшлося в резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 2015 року. А Комітет ООН з прав людини закликав США забезпечити необхідність і пропорційність стеження.
1 червня 2015 року строк дії кількох ключових положень «Патріотичного акту» сплив після того, як Конгрес не домовився про їх продовження. Викриття Сноудена на той момент суттєво змінили суспільну й політичну дискусію навколо цих повноважень, писало видання The Guardian із посиланням на звіти наглядової ради Міністерства юстиції США. Вже наступного дня, 2 червня 2015 року, президент Барак Обама підписав «Акт про свободу США». Закон заборонив масовий збір даних за розділом 215 «Патріотичного акту».
Водночас і після реформування законодавства система безпеки США вже не повернулася до того ж стану, в якому була до терактів 11 вересня 2001 року. Наприклад, правоохоронці й досі можуть за певних умов проводити обшуки з відкладеним повідомленням, а ФБР — отримувати окремі категорії даних без попереднього судового ордера.
Таким чином, через 25 років після терактів 11 вересня частину запроваджених тоді обмежень скасували або ж послабили. Але дилема, сформульована у звіті Комісії 9/11 у 2004 році, залишається актуальною і сьогодні: «Ми маємо знайти способи узгодити безпеку зі свободою».
