У Парижі триває судовий процес проти 10 людей, яких звинувачують в онлайн-домаганнях та у поширенні чуток про нібито чоловічу стать Бріджит Макрон. Цей інцидент став одним із багатьох прикладів прояву трансфобії в інтернеті — форми дискримінації та цькування людей через їхню гендерну ідентичність або уявлення про неї.
У матеріалі Анастасія Шквира для Суспільне Культура розповідає про трансфобію: її походження, сучасні прояви та як запобігти їй у повсякденному спілкуванні.
Що таке трансфобія та звідки вона взялася
Трансфобія — емоційна відраза, страх, гнів або інші негативні почуття чи прояви, спрямовані проти трансгендерних людей або тих, що сприймаються як такі.
Це поняття набуло широкого вжитку не так давно: наприкінці XX століття почали активно поширюватися рухи за права трансгендерних людей, що виступали за визнання їхньої гендерної ідентичності, рівність у правах та протидію дискримінації. Саме тоді суспільство поступово почало усвідомлювати існування та проблеми трансгендерних людей, а термін "трансфобія" став вживатися для позначення ворожого чи принизливого ставлення до них.
Зокрема, трансфобія була поширена серед радикального феміністичного руху США кінця XX століття, учасниці якого боролися проти патріархату та заперечували право трансгендерних жінок на участь у феміністичному русі. Представниці цього руху отримали назву TERF, що в перекладі з англійської означає "trans-exclusionary radical feminist" (трансексклюзивна радикальна феміністка). На думку учасниць руху, трансгендерні жінки не могли вважатися жінками через чоловічу гендерну соціалізацію та брак "традиційного" жіночого досвіду.
У 1979 році американська активістка та радикальна феміністка Дженіс Раймон написала книгу "Транссексуальна імперія", що стала базовим "підручником" для учасниць радикально руху. У ній авторка стверджує, що "транссексуалізм має бути морально знищений", адже трансгендерні люди можуть зашкодити руху за рівність жінок.
Такі погляди призводили не лише до посилення трансфобії, а й до фізичної агресії проти трансгендерних людей, включно з нападами, побиттями та погрозами, обмеженням доступу до соціальних і правових послуг.
Трансфобія у XXI столітті: сучасний стан і виклики
Попри розвиток суспільства проблема трансфобії актуальна й досі. З часом вона почала набирати нових проявів, зокрема через політичні маніпуляції, розвиток соцмереж та поширення дезінформації щодо трансгендерності.
Часто політичні сили використовують трансфобію як інструмент впливу — щоб посіяти розкол у суспільстві, протиставити різні соціальні групи та відвернути увагу від справжніх проблем, які потребують розв’язання.
Зокрема, Дональд Трамп активно пропагує трансфобію в політиці США. Цьогоріч він підписав кілька законів, що обмежують права та участь трансгендерних людей у суспільному житті: відтепер трансжінки не можуть брати участь у спортивних змаганнях серед жінок, а в американському війську мають визначати тільки дві біологічні статі — чоловічу та жіночу.
Соцмережі відіграють важливу роль у поширенні трансфобних наративів, адже алгоритми платформ оптимізовані для поширення контенту, який викликає бурхливі емоційні реакції. Деякі відомі діячі також поширювали трансфобні висловлювання: наприклад, Джоан Ролінґ неодноразово звинувачували через її коментарі щодо трансгендерних людей.
Щороку правозахисна організація спільноти ЛГБТК+ GLAAD проводить моніторинг Social Media Safety Index (Індекс безпеки соціальних мереж), де фіксують політику платформ щодо поширення гендерно чутливого контенту.
За даними 2025 року, більшість платформ демонструють низький рівень захисту контенту на тему ЛГБТК+ та представників спільноти: найнижчу оцінку отримала платформа X — 30 балів зі 100. Найвищу — TikTok, 56 балів. У Meta та YouTube показники коливаються у межах 40 балів.
Прояви трансфобії: чого уникати та як протидіяти
Іноді люди несвідомо проявляють трансфобію у спілкуванні, навіть не усвідомлюючи шкоди, яку завдають трансгендерним людям. Ось деякі приклади того, як трансфобія може проявлятися у спілкуванні:
- Невизнання гендеру
Більшість трансфобних коментарів спираються на тезу про "неіснування гендеру", натомість зводячи ідентичність трансгендерних людей виключно до їхньої біологічної статі. Ця думка повʼязана із біологічним есенціалізмом — вірою в те, що людина визначається виключно за біологічними ознаками, такими як набір хромосом або вигляд геніталій при народженні людини.
Така думка не лише посилює прояви трансфобії, а й закріплює гендерні стереотипи. Адже наша індивідуальність формується під впливом багатьох чинників — соціальних, культурних та особистих — а не лише біологічних.
- Ігнорування базових термінів
Чимало людей можуть плутатися у гендерних термінах, особливо якщо ніколи не мали досвіду спілкування з трансгендерними людьми. Робити помилки — нормально, проте спеціально перекручувати або змінювати особові займенники є проявом неповаги до людини.
Варто запамʼятати правило: ми завжди називаємо людину за тим гендером, за яким вона себе ідентифікує. Громадська організація "Інсайт" наголошує, що людей правильно називати відповідно до їхньої гендерної ідентичності: якщо хтось вважає себе жінкою, її необхідно називати жінкою, а не кимось іншим. А якщо необхідно пояснити, що людина здійснила трансгендерний перехід, то варто вживати "трансжінка" чи "трансчоловік".
- Оцінювання за зовнішністю
Ми давно звикли ідентифікувати людей за зовнішніми ознаками. Та часто буває, що представники й представниці різних ідентичностей можуть мати різну форму тіла, по-різному вдягатися чи стригтися. Помилятися не страшно, проте не варто ставити некоректні питання та критикувати людину за її зовнішній вигляд.
- Надавання надвеликого значення геніталіям
Запитувати в співрозмовника чи співрозмовниці, "ким людина народилася", може бути некоректно й грубо. Кожна людина сама визначає свою гендерну ідентичність, яка не завжди збігається з біологічними ознаками.
Звісно, людина може пройти гормональну терапію або хірургічну корекцію статі, проте навіть без цих процедур її гендерна ідентичність залишається незмінною. Щоб ввічливо дізнатися, як вона себе визначає, досить запитати про займенники, якими вона користується — цього достатньо для повсякденного спілкування.
- Недоречні ярлики
Не варто вдаватися в подробиці трансгендерного переходу людини, адже іноді недоречні терміни можуть висвітлювати хибну думку, за якою трансгендерні людини є буцімто неповноцінними, якщо не здійснили "повного переходу", не проходять корекцію гормонами чи не зробили жодних хірургічних операцій.
- Навмисне ігнорування правильного імені та займенників
Спілкуючись із трансгендерною людиною, варто використовувати імʼя та займенники, які використовує сама ж людина. Вживання старого імені або спеціальне перекручування займенників вважається грубим та неприйнятним. Спочатку може бути незвично називати знайомого чи друга іншим іменем, але так ви показуєте їй чи йому свою підтримку та повагу. Якщо ви не впевнені, як звертатись до людини — просто перепитайте.
- Застарілі терміни та слюр
Слюр — це лайливі слова, які дискримінують певну групу людей. Трансфобні слюри також існують — вони є недоречними й образливими. Їх не варто використовувати, якщо маєте на меті ввічливе спілкування із взаємною повагою.
Прикладами таких слів є: "трап", "транс / трансуха", "транссексуал", "трансвестит".
Якщо вже потрібно наголосити на гендерній ідентичності когось, коректно говорити "трансгендерна людина". Для кращого розуміння використання термінів радимо ознайомитися зі словником ключових термінів спільноти ЛГБТІК+.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
