У Львові 8–9 листопада відбудеться Другий міжнародний поетичний фестиваль "Земля Поетів". У ці дні пройде понад 50 подій на чотирьох локаціях за участі понад 100 культурних діячів та діячок: письменників, музикантів, акторів, режисерів, філософів та лідерів думок.
Упродовж останніх років інтерес до українських віршів стрімко зростає. Суспільне Культура зібрало 10 молодих поетів та поеток, на яких варто звернути увагу.
Артур Дронь
До повномасштабної війни Артур працював івент-менеджером у "Видавництві Старого Лева" та був автором поетичної збірки "Гуртожиток № 6". У березні 2022 року він приєднався до лав ЗСУ: був учасником бойових дій на Донеччині, Харківщині та Запоріжжі. У жовтні 2024-го отримав важке поранення — і внаслідок набутої інвалідності минулого місяця демобілізувався. Зараз Артур Дронь повертається до цивільного життя після трьох років служби.
За кілька років рядки його віршів зазнали трансформації: від "Бог проколов ліве вухо, а ще зробив собі ірокез" — до "І 25-го, і 7-го Вифлеєм обстрілювали і бомбили".
У поезії Артура Дроня глибока емоційність переплітається зі стриманою простотою вислову. Вона народжується з досвіду війни, але не зводиться до неї — радше досліджує, як у нелюдських обставинах зберігається людяність, віра й любов. Це тексти внутрішньої стійкості; ніжності, яка не суперечить мужності; і любові, що перетворюється на спосіб бути живим.
Гаська Шиян
Галина (Гаська) Шиян — перекладачка та письменниця, авторка романів "Hunt, doctor, hunt" та "За спиною".
Львів'янка, здобула освіту за фахом "класична філологія". У студентські роки разом із сестрою заснувала книгарню "ГалІнБоок".
Хоча поезія супроводжує Галину по життю багато років, її дебютна збірка віршів "Перехідний стан" щойно вийшла друком у видавництві "ВСЛ".
"Я в ній дуже чітко відстежую свою внутрішню динаміку з 2010-го до 2025-го, зумовлену гормональним фоном, віковими змінами, соціально-сімейним статусом і, ясна річ, на жаль, війною", — поділилася авторка.
Поезія Гаськи Шиян — смілива, епатажна та відверта, вона досліджує тілесність, насолоду й сексуальність без цензури. Її голос сучасної української жінки спочатку вільний, іронічний, часом цинічний — але війна та біль роблять його глибоким і щирим. У віршах Шиян поєднуються буденність і трагедія, особисте та історичне, сміх і схлипування.
Дар'я Лісіч
Дар'я Лісіч — поетеса, блогерка та психологиня — стала писати вірші після початку повномасштабного вторгнення. Її перша збірка "Інфопривід" описує рефлексії про війну, а друга, "Один великий вірш і декілька маленьких", — це історії чотирьох різних людей, яких об'єднують війна, любов та побут у тилу.
Раніше Дар'я розповідала Суспільне Культура, що 60 % її віршів народжуються в інтерсіті "Львів — Київ": без інтернету вона починає нудьгувати й розважає себе римуванням.
У своїй інтимній ліриці, балансуючи між ніжністю і вразливістю, Дар'я Лісіч щиро говорить про страх, любов та розлуку. Війна тут — не головний сюжет, а тло, що робить почуття гострішими й справжнішими. Це поезія про збереження внутрішнього тепла серед тривоги, про здатність любити навіть тоді, коли світ довкола розпадається.
Поетка ділиться віршами з авдиторією у своєму Telegram-каналі "Лісіч пише".
Артилерія
Валерію Домрачову, більш відому за псевдонімом Артилерія, ви можете знати за однойменним музичним проєктом (зокрема, за піснями "Недоторканна" та "Білі лілії"). Починалося все з декламування віршів на квартирниках — і зараз, коли гурт "Артилерія" вже розпався, Валерія продовжує створювати та поширювати свою поезію.
Творчість Артилерії жива й емоційна: у її віршах багато болю, любові й самоіронії. Вона відверто говорить про стосунки, самотність, провину, пошук опори. Це сповідь сучасної жінки, яка досліджує межі людського відчування, без прикрас і страху бути вразливою.
Олена Павлова
Олена Павлова — письменниця, художниця, журналістка та менеджерка культурних проєктів, членкиня PEN Ukraine. Вивчала філологію й журналістику в Києво-Могилянській академії. Працювала керівницею відділу культури журналу "Країна" та шеф-редакторкою сайту Osvitoria.Media.
Створює й розвиває власні культурні ініціативи: найвідоміша з них — комікс-персонаж Кіт Інжир, який популяризує українську літературу й культуру. Павлова заснувала конкурс короткої прози "Новела по-українськи" та є кураторкою поетичного клубу "Клепсидра" у львівській "Дзизі".
Поезія Олени Павлової відзначається особливою чуттєвістю. Вона будує свої тексти на зіткненні стихій: світла й темряви, тепла й холоду, життя й тління. У цих віршах багато тілесності, запахів, звуків і кольорів, тому вони сприймаються майже фізично — як подих, дотик чи присмак.
Дарина Чупат
Дарина Чупат — поетка, літературознавиця; навчалася в Києво-Могилянській академії за спеціальністю "Українська філологія".
Як зазначив Мирослав Лаюк для видання "Читомо", Дарина Чупат "осмислює світ через культуру — тексти, імена, незриме, але велике, що стоїть за спиною, шепче, підказує, обирає тебе як їхнього мовця".
"Поезія духовних шукань та медитативних спостережень – у більшості з нуарними інтонаціями, проте інтенсивними зблисками піднесення та надії. Ці вірші добре читати в похмурий день, аби він став трохи світлішим", — описав її творчість літературний критик Ростислав Семків.
Дарина публікує свої вірші у власному Telegram-каналі "Сховок".
Ілля Рудійко
Варто звернути увагу й на вірші Іллі Рудійка — головного редактора медіа "Культ Критики".
"Нервова система поезії Іллі виходить зі спостережень за найпростішими речами: він перебирає обʼєкти простору, досліджує їх і вибудовує на основі цих знань одну лінію спільного тремтіння — від зерна горіха через два людські серця й аж до місяця", — прокоментував його творчість Мирослав Лаюк.
Вірші Іллі Рудійка зображають досвід покоління, що живе серед війни, втрат і уламків реальності, та все одно намагається зберегти в собі людське. У цій поезії за конкретними, буденними образами приховується філософська глибина, емоційна напруга та іронічність.
Ігор Мітров
Ігор Мітров — поет, критик, літературознавець, військовослужбовець і ветеран російсько-української війни. Народився в Керчі, Крим.
Навчався в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, працював в Інституті археології НАН України, брав участь в археологічних експедиціях. З початком повномасштабного вторгнення служить у 95-й десантно-штурмовій бригаді, документуючи бойові будні на своєму YouTube-каналі mitropolia-tv.
Його творчість вирізняється іронією, інтертекстуальністю та відчуттям внутрішньої свободи.
"Асоціативність, стихійність, сповідальність, зухвалість, відблиски натуралістичності, локальна географія, постколоніальна задуха, буденність, ентропія, марення карикатурним Едемом, приховане і явне цитування, альтернативні реальності, казкове лицарство, блазнювання, звитяжна античність зі шкільних хрестоматій, громадянська лірика, що воліла би бути ширшою за лещата громадянської лірики, випари попкультури, очевидності, спроби вхопити себе масними пальцями, парадокси, екзотичність, попри все дитяча наївність", — такими словами описав поет Олесь Барліг збірку Ігоря Мітрова "Голландський кут".
Ростислав Кузик
Ростислав Кузик – львівський поет, прозаїк та перформер. Співзасновник та учасник літературного роз'єднання "Грань", поетично-візуального проєкту "Стихійні", поетично-звукового проєкту "Метал", а також фестивалю синтезу мистецтв "Воргола".
У 2023 році у видавництві "Сумна вівця" вийшла друком його дебютна збірка "Наприкінці світла". До неї увійшли 77 віршів за період з 2017 по 2023 рік.
"Це — поезія голосів, але — як у тому перформансі — відбитих, приглушених; ми чуємо гамір чужих рядків ніби крізь зачинені двері і тільки здогадуємося, хто там", — відгукнувся про збірку Остап Сливинський.
Андрій Хаєцький
Одеську літературну сцену в нашій добірці представляє Андрій Хаєцький — поет, громадський діяч, член PEN Ukraine, програмний директор літфестивалю Port.
Писати почав ще у шкільні роки, а з 2012 року повністю перейшов на українську мову. У 2016 році вийшла його дебютна збірка "Три крапки", яку критики високо оцінили за щирість, виразну інтонацію та емоційну насиченість. Хаєцький поєднує ліричність і громадянську свідомість, у його поезії відчутні мотиви любові, свободи та внутрішньої гідності.
У 2024-му "Видавництво Старого Лева" опублікувало збірку Хаєцького "Дещо", яка охоплює вірші 2016–2023 років.
"Узбережжя поміж степом та морем — місце сили двох світів, територія вітру і сонця, точка прибуття і відправлення, осередок життя у різних його проявах. Збірка містить вірші про те, ДЕ найшвидше стукотить серце південної людини та ЩО це серце здатне в собі нести впродовж відведених йому років", — йдеться в анотації.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
