Роман "Атлас хмар" Девіда Мітчелла увійшов до сотні найкращих романів ХХІ століття за версією New York Times, а також був номінований на численні престижні премії, серед яких — Букерівська, "Неб'юла" та премія Артура Кларка.
Книгу вперше опублікували у 2004 році, а у 2012-му вона здобула культову екранізацію від Тома Тиквера та сестер Вачовскі. Головні ролі у стрічці зіграли Том Генкс, Геллі Беррі, Г'юґо Вівінґ та Г'ю Ґрант.
Цьогоріч "Атлас хмар" вперше опублікували українською — у видавництві "Жорж". Суспільне Культура поспілкувалося з редактором і перекладачами твору: розповідаємо, чим цікавий роман і його українське видання зокрема.
Про автора Девіда Мітчелла
Девід Мітчелл — британський письменник, автор дев'яти романів. Вивчав американську та англійську літературу в Кентському університеті, а також має ступінь магістра з компаративістики.
Після завершення навчання протягом року жив на Сицилії. Згодом переїхав у Хірошіму, де викладав англійську мову японським студентам. Саме в Японії Мітчелл зустрів свою дружину.
Дев'ять років життя в Японії суттєво вплинули на творчість Девіда Мітчелла, зокрема на його авторський стиль. Про це він розповів в інтерв'ю для Japan Experience:
"Це вплинуло на внутрішні монологи. Я лише одного разу писав від третьої особи — усе інше завжди від першої. Думаю, одна з причин цього — те, що я багато років блукав Японією й не міг спілкуватися там настільки вільно. Це трохи змушує звернутися всередину себе. Твоє оточення впливає на тебе, де б ти не був, і я думаю, що багато питань про те, як я пишу і чому я пишу — походять звідти (з Японії — Ред.). Саме японське мистецтво — його простота, ясність й інтонована витонченість. Я багато читав японських авторів англійською, але хотів би сподіватися, що бодай несвідомо я ввібрав кілька їхніх добрих якостей".
Девід Мітчелл пробував себе також у перекладі з японської. Зокрема, разом із дружиною Кейко Йошідою переклав книгу "Причина, чому я стрибаю" про тринадцятирічного японського хлопчика з аутизмом. Так подружжя, яке виховує сина з розладом аутичного спектра, хотіло привернути увагу суспільства до таких дітей.
У 2006 році Мітчелл написав роман "Під знаком чорного лебедя" (Black Swan Green) — це майже автобіографічна історія про хлопчика-заїку (автор теж має цей дефект мовлення).
"Атлас хмар" — не єдиний зірковий твір Мітчелла. Наприклад, за його романом "Сон № 9" знято короткометражний фільм "Загадка Вурмана" (2011) з Мартіном Фріменом у головній ролі; стрічку номінували на премію BAFTA. А його шоста книга, "Кістяні годинники", увійшла до короткого списку Букерівської премії.
Сюжет книги "Атлас хмар"
На сторінках роману "Атлас хмар" трапляться композитор, журналістка, видавець, клон і мисливець — люди з різних епох і культур, чиї історії, на перший погляд, не пов’язані між собою. Втім, кожен їхній вибір, кожен вчинок відлунює в майбутньому та впливає на життя інших. Мітчелл збирає складну й захопливу мозаїку, де переплітаються особисте та глобальне, минуле та майбутнє, правда та ілюзія.
Від середини XIX століття, коли нотаріус Адам Юінг пливе островами Тихого океану, оповідь переносить читацтво в міжвоєнну Бельгію, Каліфорнію 1970-х, сучасний Лондон, футуристичну Корею та на постапокаліптичні Гаваї.
"Атлас хмар" — водночас трилер, антиутопія, історична драма та філософська притча, яка ставить запитання про те, ким ми є й що залишаємо після себе. Це історія про свободу й гідність, про крихкість людської цивілізації та силу, що дає нам змінювати світ.
Виклики перекладу українською мовою
Це не перший роман Девіда Мітчелла в асортименті видавництва "Жорж". У 2023 році вони опублікували "Тисячу осеней Якоба де Зута", яку переклала Олена Любенко. А роком раніше — "Кістяні годинники" в перекладі Остапа Українця та Катерини Дудки. Вони ж працювали й над "Атласом хмар".
Літературним редактором видання був Роман Трифонов. Він вважає "Атлас хмар" одним із найбільших досягнень англомовної прози за останні кілька десятиліть, а також "літературною основою культурного життя".
На роботу знадобилося майже два роки. Спершу — кілька місяців на створення концепції перекладу. Потім — півтора року кропіткої роботи над текстом. Ще чотири місяці пішло на редагування й фінальні правки. Останні штрихи поставили у квітні 2025 року.
Перед початком перекладу розробили його концепцію. Команда продумала стилістичні прийоми; як адаптувати текст українською, не втративши суть. У "Жоржі" переконані, що переклад — це не просто заміна слів, а технологія і цілий комплекс робіт, від яких залежить кінцевий результат.
В "Атласі хмар" автор стирає часові, жанрові та мовні межі, тож переклад роману став унікальним лінгвістичним досвідом для Остапа Українця і Катерини Дудки. Складність полягала в тому, щоб розповісти ту саму історію в шести різних жанрах і сетингах. Текст має внутрішню термінологію, яку перекладачі мали розпізнати, відстежити та адаптувати.
Редактор Роман Трифонов наголошує, що головною для цього перекладу була стилістична і часова точність. Її заклав у текст сам Мітчелл, її необхідно було максимально зберегти:
"Перекладачам це блискуче вдалося. Частини настільки різні, наскільки це взагалі можливо. Але так, на цьому тлі моменти єдності зблискують особливо яскраво. Для них найголовнішим було передати українською мовою оцю емоційну силу зв'язку, коли, наприклад, героїня однієї з частин бере в руки листи персонажа іншої — передати душевний трепет, коли вона думає про молекули, «на сорок чотири роки приспані в папері». Якщо читач або читачка у цей момент відчує такий самий трепет — єдність збережено".
Серед найскладніших моментів перекладу згадують розділ "Страхітне поневіряння Тімоті Кевендіша" — через його жанрово-стилістичну природу. Історія має комічний стиль та відбувається в сучасній Великій Британії (приблизно 2004 рік). У ній ідеться про 65-річного видавця, якого переслідують гангстери.
"Ця частина не наслідує, а просто намагається бути сучасною літературою, і це означає, що побутова комічна ситуація у ній набуває епічного масштабу, зокрема в плані вживання різних мовностилістичних засобів. Один зі способів комедійного сторителінгу — говорити про щось просте надзвичайно складно", — пояснюють Остап та Катерина.
Ще одним ребусом виявився розділ "Листи із Зедельґема". Події цієї частини відбуваються у вигаданому бельгійському містечку в 1931 році. Оповідь розгортається в листах від Роберта Фробішера, бідного бісексуального музиканта, від якого всі відреклися, його коханцю. Розділ вирішили перекласти в стилі українських неокласиків.
Викликів вистачило і в редактурі. Роман Трифонов зазначає, що найскладніше було стежити за відповідністю кожної частини тексту її власному правопису і стилю. Якщо, редагуючи звичайну книжку, він та його команда користуються нормою сучасної мови й стилістичною точністю слів і зворотів, то тут довелося грати за іншими правилами.
Трифонов розповів, що в процесі роботи потрібно було тримати в голові водночас реальні мовні норми минулого й вигадані перекладачами правила майбутнього, які вони відтворювали на українському матеріалі за Мітчеллом.
"Одну з частин я правив, пригадуючи етимології голосних (походить цей звук з ятяЛітера кирилиці та глаголиці. Зараз відсутня в усіх цивільних варіантах кирилиці, використовується лише у церковнослов'янській мові. В українському письмі вживалася до кінця XIX ст. чи ні?), бо сто з гаком років тому це мало значення для написання. Іншу ми правили, тримаючи напохваті «скрипниківку» — правопис 1928 року. В одній частині пишеться «півстоліття», в іншій «пів століття», бо різні часи", — пояснив редактор.
Ще один цікавий момент — для останнього розділу "Пириправа Слуші тай всьо решта" використовували експедиційні записи з українських сіл ХІХ століття. Події цієї частини розгортаються в постапокаліптичному майбутньому на Гавайському архіпелазі, де старий чоловік Закрі розповідає історію зі своєї молодості на вигаданому майбутньому діалекті англійської мови.
"Герой, від імені якого ведеться оповідь, не має розуміння граматики в голові. Ця частина написана усним стилем: так, ніби вона була записана на диктофон і розшифрована, що нагадує експедиційні записи", — пояснюють у видавництві.
Інструменти передачі усного мовлення переважно взяли з "Казок Покуття" Оскара Кольберґа і того, як усний епос фіксує він. Наприклад, злитне "тай" у назві розділу — типовий спосіб поєднати частини речення у праці Кольберґа. При цьому мовлення Закрі насичене англіцизмами, значення яких для самого персонажа давно загубилося в часі.
Перекладачі зауважують, що не брали за основу мови в розділі жоден конкретний діалект. Лексика тут є радше підсумком мови в попередніх п'яти частинах.
"Це уявляння того, як мова попередніх п’яти персонажів розмішається і спроститься за кілька століть темних віків, коли знання сучасного світу міфологізуються в новій усній традиції", — кажуть Остап Українець і Катерина Дудка.
Чим ще цікава книжка
З оповідей про карколомну роботу над текстом можна подумати, що "Атлас хмар" — це вкрай складна книжка, яка підійде не всім. Утім, видавництво "Жорж" запевняє, що найбільша цінність роману — в хорошій історії (чи то пак, шести).
"Там є не лише незвична мова, а й захопливий сюжет. Мандри екзотичними островами, як у пригодницьких романах, якими ми зачитуємося в шкільному віці й потім любимо все життя. Психологічна драма музиканта. Любовні трикутники і багатокутники. Соціальна боротьба проти жадібності системи і за екологічну свідомість. Антиутопія. І все це прошите золотою ниткою людських зв'язків. Нетлінною", — акцентує Роман Трифонов.
Для візуального оформлення українського "Атласу хмар" обрали обкладинку ювілейного англомовного видання, яке вийшло у 2024-му — на честь 20-річчя роману. У такому дизайні її опублікував Sceptre — імпринт одного з найбільших британських видавництв Hachette UK.
У світі продано вже понад мільйон примірників "Атласу хмар". Перший наклад видання від "Жоржа" становить 7 тисяч примірників.
Книга має оцінку 4,01/5 на читацькій платформі GoodReads. Близько 105 тисяч читачів оцінили її на максимум.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
