Чому в деяких українських родинах побутувала традиція відзнати "два нових роки" — "за Москвою і за Києвом"? Що таке "куранти" і чому ми асоціюємо Новий рік з ними?
Коли виникла традиція новорічного звернення глави держави та чому на святковому столі у багатьох був однаковий набір страв — олів'є, "Совєтскоє шампанскоє" та грузинські мандарини?
Про те, чи можуть свята бути інструментом радянської і російської пропаганди та як сьогодні можна "деколонізувати" свято розповідає антропологиня, фольклористка й авторка книги "Під подушку чи під ялинку? Антропологічне дослідження свят" Дар'я Анцибор.
- Кремлівські куранти й новий рік "по Москві"
Для багатьох українських родин сценарій святкування Нового року довгий час був спільним з росіянами — застілля, очікування промови президента по телебаченню й "новорічних курантів".
Та звідки взагалі взялися куранти? Йдеться про Спаську вежу у Москві, на тлі якої на початку очільники СРСР, а тепер президенти Росії щорічно виступають з привітальною промовою. Дзвін саме цього годинника став символом радянського Нового року.
Дар’я Анцибор"Тривалий час для багатьох українців було ок'ей зустрічати Новий рік о 23-й годині. Вони проводжали його «по Москві», а потім — «по Києву». Це з радянських часів, бо тоді говорили, що на Петропавловську-Камчатському вже почався Новий рік, і, відповідно, там вже святкують. Звучала ця фраза, що він «крокує країною» .
- Звернення ЦК Компартії, а згодом російського президента
Перше новорічне телезвернення до радянських громадян записав наприкінці грудня 1970 року генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв.
До запуску в СРСР телемовлення першим подібним зверненням вважається новорічне радіовітання 31 грудня 1935 року голови Центрального виконавчого комітету СРСР Михайла Калініна, який був номінальним главою держави.
Наступного дня, 1 січня 1936 року, у газеті "Правда" було опубліковане фото Йосипа Сталіна із привітанням: "З Новим роком, товариші, з новими перемогами під прапором Леніна – Сталіна!"
Звісно, привітання президента чи голови держави не є вигадкою Радянського Союзу, такі практики існували в інших державах Європи — як-от різдвяне привітання короля Великої Британії Георга V у 1932 році, коли він виголосив промову, написану для нього письменником і журналістом Редьярдом Кіплінгом по радіо.
Але, за словами Анцибор, цю практику, яку керманичі Радянського Союзу очевидно підгледіли, вони змогли дуже добре інструменталізувати. Так, Новий Рік протиставляли Різдву.
Дар’я Анцибор"Цікавий момент — у колядках ми говоримо про Ісуса, який народжується в кожній оселі, а тут у нас приблизно така ж тема з відчуттям близькості. Влада хотіла щось придумати, бо вона розуміла, що на той момент, у 1960-1970-тих, відбувається сепарація влади від реальності. Рішенням стало те, що глава ЦК фактично приходить в твій дім через телевізор і разом з тобою розділяє початок нового року.
Це дуже міцно увійшло в практику, настільки, що зараз для нас це абсолютно очевидна річ. Ми чекаємо президента, який буде виголошувати промову, чекаємо на цей момент символічної єдності. Причому по самих промовах президентів можна прослідкувати, що вони дуже серйозно ставляться до цього питання, теж закладають якийсь особливий символізм, у чомусь це можна порівняти з Днем Незалежності.
Історія з виголошуванням промови президентами тягнеться ще з радянських часів, і, звісно, її починала саме влада. Це вибір без вибору — це показують на всіх каналах, тому ти будеш дивитися. Новий рік — це святковий, особливий момент, уся родина, найближчі люди в зборі. І саме в цей момент — буквально пролізти і вкотре про себе нагадати. Можна сказати, ніби за тобою спостерігає «великий брат».
- Новорічний стіл: "Совєтскоє шампанскоє", червона ікра, мандарини і олів'є
Є ще дещо, що було спільним для всіх нас на новий рік — святковий стіл.
Олів’є, червона ікра або шпроти, мандарини і обов’язково "совєтскоє шампанскоє", щоб випити під бій курантів — можливо навіть розчинити в ньому спалений папірчик з бажанням, традиція, яка виникла у Радянському Союзі.
Дар’я Анцибор"У пізньорадянський час, у 1980-ті, виникає практика усталеного новорічного столу, шампанського під бій курантів і загадування бажання — пишеш, спалюєш і випиваєш. Це вже набір постійних ритуалів, які зрозумілі всім і адаптовані під потреби [народу]. Витворюється конкретний сценарій, який ми тільки зараз починаємо піддавати сумнівам, мовляв, що ж робити з цим олів'є, і так далі.
Дуже часто згадують саме грузинські мандарини, які мали особливий попит на свята. Потім класично – «Совєцьке шампанське», «Артемівське», яке вироблялося на заводі шампанських вин у нас у Бахмуті. Всі намагалися його придбати.
Червона ікра вважалася символом достатку.
Насправді, це все — про голодні часи і можливість показати, що в тебе є якийсь блат, щоб отримати ці продукти. І часто йшлося про те, що ти лише один-два рази на рік можеш мати такий яскравий стіл. Тому це відчувалося особливо святковим".
Окремою новорічною стравою можна виділити олів'є — за словами Анцибор, його поява і популярність у СРСР також сягає корінням дефіцитних часів.
Дар’я Анцибор"Це салат, яким реально можна наїстися, і який може бути самодостатньою стравою — ти можеш не мати нічого іншого на столі, але якщо буде олів'є, ви цілком наїстеся", — говорить вона.
Це відголоски оцих голодних років, коли все було по блату. Це про дефіцит сімдесятих, коли щось із інгредієнтів точно було важко дістати — огірок, горошок чи ковбасу. Це рецепт одночасно складний і легкий, тому він і святковий.
Можна сказати, що зараз через цю страву можна інтерпретувати і таким чином — ми символічно згадуємо той час. Це страва про складні умови і про бажання людей попри все все одно святкувати".
- Радянські новорічні традиції — спосіб об'єднання "братніх народів" СРСР
Тож чи можемо ми говорити, що радянські свята і зокрема Новий рік використовувався для просування ідеології?
Позарелігійний і аполітичний Новий рік став зручним приводом об’єднати людей радянської держави, яких без цього могло б нічого не об’єднувати: українці, білоруси, казахи, литовці, росіяни збираються в один і той самий день за одним і тим ж самим столом з своїми родичами, дивляться одні і ті ж самі телевізійні передачі й промову президента, їдять одне, тож за цією логікою і відчувати мали б те саме — одному й тому ж радіти, через одне й те саме ностальгувати.
Дар’я Анцибор"За тривалий час радянської окупації багато сімей були етнічно мішаними, це було політикою радянської влади. Давайте ми тебе в армію зашлемо за 10 тисяч кілометрів, а тебе лікарем туди, ти в шахту поїдь отам, ти розбудовуй десь у Казахстані... Плюс табори, скільки людей з них не поверталося.
Цей контекст «мішанки» потрібно тримати в голові, адже утворювалися сім'ї, де могла бути українка і казах, а якщо вони військові, то живуть вони будь-де, хоч на Сахаліні. Для таких громадян Новий рік був досить затишним святом".
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
