Деколонізація може звучати як велика складна теорія, до якої треба спершу дорости. Та насправді вона починається з дуже конкретних речей — рядка в обліковому записі, підпису під експонатом, назви на етикетці.
Автори українського видання посібника "Сприяння деколонізації в музеях: Україна у фокусі" підкреслюють ці малі кроки та говорять про деколонізацію як про щоденну професійну практику. Спеціально для Суспільне Культура вони пропонують виконати десять простих дій, з яких може почати будь-який музей, галерея, архів чи бібліотека — навіть без окремого бюджету й великої команди. Жоден із цих кроків не вимагає завершити деколонізацію "раз і назавжди" — це й неможливо, адже це безперервний процес, в якому головне — не зупинятися.
Посібник "Сприяння деколонізації в музеях: Україна у фокусі" — результат співпраці Українського інституту, ICOM UK, ICOM Ukraine та Асоціації музеїв (Велика Британія) за підтримки Британської Ради. Його можна безкоштовно завантажити за посиланням.
1. Почніть із власної документації
Перегляньте облікові записи — від облікових карток об’єктів до каталогів — й щоразу, коли бачите узагальнене "Росія", "російський" чи "радянський", ставтеся до цього з підозрою: в контексті конкретної роботи чи автора може ховатися ціла низка стертих культур.
2. Називайте речі точно
Уникайте формулювань, які розчиняють агресора, і наполягайте на точності в комунікації з міжнародними колегами, які часто за звичкою кажуть "конфлікт" чи "українська криза": ідеться про російсько-українську війну, що почалася 2014 року й переросла в повномасштабне вторгнення 2022-го. Нечіткі узагальнення працюють на колоніальний наратив, а не проти нього.
А коли готуєте англомовні матеріали, етикетки для іноземців чи документи на позики, пам'ятайте про транслітерацію з української: Odesa, а не Odessa, Ukraine без артикля the.
3. Уточнюйте атрибуцію людей
Замість національності як ярлика вказуйте місця народження, навчання, смерті. Наприклад, Казимир Малевич народився в Києві, а Ілля Ріпин — в Чугуєві Харківської губернії (сучасна Харківська область, Україна).
Уникайте й пишних титулів "Великий" і "Велика" для Пьотра I та Єкатерини II: це спадок тієї самої "цивілізаційної місії", яку посібник пропонує демонтувати.
4. Відновлюйте кримськотатарську спадщину
Майже всі топоніми Криму свого часу було змінено насильно. Звіряйтеся з індексом оригінальних кримськотатарських назв і пам'ятайте, що кримськотатарська мова сьогодні під загрозою зникнення, — це теж частина деколонізаційної роботи.
5. Досліджуйте походження і ретельно документуйте
Вивезення українських цінностей не припиняється століттями — від Російської імперії та Радянського Союзу до сьогоднішньої Російської Федерації, яка грабує музеї на окупованих територіях (як-от Херсонський художній музей у 2022 році).
Перевіряйте шлях артефактів, адже багато з них могли потрапити до міжнародних колекцій через Росію як "транзитний пункт" або внаслідок незаконного переміщення. Повернення Україні колекції "Скіфське золото" з Музею Алларда Пірсона у 2023 році показує: ретельний провенанс працює.
6. Контекстуалізуйте, а не стирайте
Старі записи — це свідчення свого часу, їх не треба видаляти. Натомість неточну чи нечутливу термінологію варто супроводжувати поясненням. Як наголошують автори посібника, деколонізація не має нічого спільного з "культурою скасування": йдеться про те, щоб розширити коло голосів, а не звузити його.
7. Відкрийте канал зворотного зв'язку
Налагодьте прозорий процес, через який відвідувачі та дослідники зможуть звертатися до музею з виправленнями чи додатковою інформацією про колекції.
Призначте відповідального працівника чи працівницю, що буде проактивно шукати такі уточнення.
У MoMA роками висіла догори дриґом робота харків'янина Василя Єрмилова — у правильне положення її повернули лише після численних звернень українських науковців. А пастель француза Едґара Деґа лондонська Національна галерея 2022 року перейменувала з "Російських танцівниць" на "Українських" — один із найгучніших прикладів деколонізації назв у світових музеях.
8. Оцифровуйте колекції
Цифровий каталог — це і доказ існування та права власності на випадок пошкодження чи розграбування, і основа для міжнародних досліджень. Національний заповідник "Києво-Печерська лавра" вже оцифровує понад 72 000 своїх об'єктів у співпраці з міжнародними партнерами.
9. Розширюйте коло голосів у публічних програмах
У програмах для міжнародної авдиторії показуйте не лише війну, а й багатство та життєрадісність української культури — ідентичність не має визначатися лише чужою агресією. А в роботі вдома не зводьте цю культуру до однорідного образу: давайте простір багатоголоссю — кримським татарам, єврейській, грецькій, вірменській громадам, етнографічним групам від гуцулів до лемків. Адже однорідний, "національний" образ лише відтворює ту саму колоніальну стратегію привласнення.
10. Дбайте про людей
Деколонізація — це робота з болісним: Голодомор, Розстріляне відродження, знищена й вивезена спадщина. Осмислювати таке непросто ні відвідувачам, ні самим музейникам, тож закладайте турботу в саму роботу: давайте час пережити складну інформацію, створюйте безпечний простір і не соромтеся звертатися по підтримку, коли вона потрібна.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
