Міністр культури і інформаційної політики Олександр Ткаченко розповів в інтерв’ю Суспільному про фінансування сфери культури під час війни, процес дерусифікації, евакуацію музеїв з окупованих територій, про те, скільки ще буде продовжуватися телемарафон "Єдині новини", а також про колаборації митців із західними партнерами та закон про медіа.
Скільки буде тривати телемарафон "Єдині новини"?
До перемоги. Ми зрозуміли, що цей формат буде найкращою відповіддю на виклик, який дала нам війна. Досвід перших місяців протистояння з Росією показав, що рішення було адекватним і воно мало серйозні позитивні наслідки для суспільства як всередині країни, так і за кордоном.
Наскільки вихід "Медіа Група Україна" з медіаринку вдарила по марафону і по галузі?
Не можна сказати, що марафон не помітив втрати бійця. Це серйозні наслідки для медіаринку, тому що "МГУ" була однією із найбільших груп, де працювало понад 4000 людей, які проробили багато роботи в різних секторах. Багатьох фахівців, які проявили себе найкращим чином під час війни, нам буде не вистачати. Цей виклик пов’язаний із наступною темою: яким чином буде виглядати медійний ринок після війни?
Зараз втрачено понад 90% доходів від реклами. Очевидно, що ринок був перегрітий кількістю телеканалів до війни. Навряд зараз можна прогнозувати щось, але варто починати думати і говорити про те, як має виглядати і оздоровлюватися ринок після війни.
Значною відповіддю на ці запитання стане прийняття закону про медіа.
Не було думки залучити замість телеканалу "Україна" інші канали? Пам’ятаємо скандал "вилучення" з марафону телеканалів, які вважалися опозиційними. Чи не хочете зараз переглянути стратегію тих, хто керує марафоном, залучити нові телеканали?
Є рішення РНБО, Указ президента України стосовно телемарафону. У самому телемарафоні їх (інших телеканалів) немає через те, що від початку, коли проводилися переговори, варто було враховувати репрезентативну справедливу присутність всіх медійних груп. На жаль, компромісу досягти не вдалося, тому сталося, як сталося.
Під час війни багато музеїв опинилися на окупованій території. Чому не була організована евакуація?
В Україні понад дві тисячі музеїв. Для того, щоб здійснити необхідну евакуацію, потрібне рішення не тільки Міністерства культури, але й взаємодія з місцевими органами влади. Потрібен не супротив директорів музеїв, що ми часто бачили в тих регіонах, де вже відбувалися бойові дії, а співпраця з місцевими органами влади. У нас немає бюджету для того, щоб ми евакуйовували когось. Ми евакуювали тисячі експонатів під час війни. Там, де ми це зробили, була співпраця місцевих органів влади, самих музейників і Міністерства, яке допомогало провести цю евакуацію. З огляду на те, як відбувалися події в Донецькій та Херсонській областях, щоб організувати виїзд, потрібно спакувати речі, потрібна співпраця з місцевими органами влади, транспортування тощо. Зробити це за 3-4 дні фізично неможливо.
Закон про медіа. Хто його розробляє?
Цей закон в першому читанні, який зараз має розглядатися Верховною радою, був розроблений ще у 2020 році і там значиться моє прізвище як народного депутата. Він розроблявся в комітеті, пройшов багато експертиз, Ради Європи і Європейського Союзу. Зараз над ним працює робоча група, в яку входять і представники сфери, і юристи Національної ради, фахівці з Міністерства культури і інформаційної політики, фахівці Офісу прем’єрки з питань євроінтеграції. Це потужна колективна робота.
В одній із версій закону є посада співрегулятора інтернет-медіа. Про що йде мова?
Немає такої посади. Є принцип співрегулювання. Ідеться про те, що представники тієї чи іншої сфери разом з Національною радою обговорюють нагальні питання, які існують виклики перед тією чи іншою сферою. У результаті такої співпраці напрацьовують підзаконні акти чи якісь зміни до закону, інші рішення, які приймаються консенсусом.
Чи говорили при підготовці цього проєкту з ключовими гравцями ринку? Є побоювання, що держава може регулювати сферу, яка досі вважається вільною.
Так, говорили. Зараз, крім критики з боку Національної спілки журналістів і її керівника, до якого в мене є питання щодо війни і підтримки київських медіа, я великої критики не чув. Є сумніви, але на ці сумніви вже дані відповіді. Підготовлені правки до другого читання — це багато моментів, які вже фактично врегульовані для того, щоб у другому читанні всі побоювання і сумніви були зняті.
Як ви ставитеся до процесу дерусифікації? З середини липня почався обов’язковий перехід усіх інтернет-видань на українську мову. Чи це потрібно зараз?
Питання з приводу сайтів було закладене в закон про мову ще три роки тому. Жодного стосунку до процесів, які були викликані війною, він не має. Ми акуратніше називаємо той процес, який ви називаєте дерусифікацією, а саме — наслідки боротьби з русифікацією і радянським тоталітарним режимом.
При Міністерстві ми заснували експертну раду, яка складається з досить відомих фахівців мистецтва, історії, культурології, де ми обговорюємо виклики, пов’язані з цими процесами. Функціонал Міністерства, де ми маємо можливості прямої дії, стосується лише пам’яток національного значення. У всіх інших випадках ми можемо лише рекомендувати місцевим органам влади, що робити з приводу топоніміки, — це перейменування вулиць, що ми нещодавно зробили. З приводу пам’яток місцевого значення — місцеві органи до нас звертаються, ми надаємо рішення експертів, у переважній більшості ми погоджуємо їх.
Безперечно, є дискусія, де є колеги з Міністерства освіти — це навчальні програми чи вистави, або ще щось. З приводу топоніміки ми нещодавно знайшли десять назв, пов’язаних переважно з Росією чи Радянським Союзом, яких в країні десятки вулиць: Чкалових, Гагаріних, Пушкіних. Наша рекомендація була занадто простою — "зверніть увагу на ці імена". Але місцеві органи влади мають долучати експертів, тому що це — не просто прибрати ім’я, це продумати, чиє ім’я буде носити ця вулиця, яку назву, можливо, історично поновлену тощо. Тобто в даному випадку наша мета — закликати до законних дій, до толерантного ставлення, тому що в регіонах по-різному можуть ставитися до тих чи інших постатей.
Якщо ідеться про пам’ятки, в жодному разі не руйнувати їх, а спокійно прибирати, переміщувати, відправляти в заповідники радянської архітектури чи в музеї для зберігання.
Хто зараз погоджує "білі списки" російських виконавців, які мають право приїхати в Україну на гастролі?
Якщо ідеться про прийняття закону, який стосується виконання на радіо, то там є відкладена норма застосування цього закону. Саме там з’явилися формулювання "білих списків". Позиція Міністерства полягає в тому, що має бути унормований для всіх сфер порядок, який передбачає існування так званих "чорних списків". Умовно кажучи, якщо за певних обставин СБУ з урахуванням точки зору інших відомств, які до цього дотичні, вносить їх у "чорні списки", власне, з ними і не можуть мати справи відповідні сфери.
Ваша позиція полягає в тому, що всі, кому не заборонено сюди в’їжджати, мають право гастролювати в Україні?
Тут є певна плутанина. Досвід користування законом, який був упродовж останніх років, був таким: СБУ забороняло комусь в’їжджати і відповідно це чомусь стосувалося заборони для показу на екранах телебачення тих чи інших акторів. Ми ж навпаки кажемо, що має бути одна норма, яка стосується всіх сфер. Якщо є ці "чорні списки", заборона в’їзду чи не заборона, вона має стосуватися використання цих авторів у всіх інших сферах. Є артисти, які можуть бути виконавцями пісень, є артисти, які можуть бути авторами книг. Тут не можна мати для кожної сфери окрему норму врегулювання. Має бути один принцип.
Є критика того, що під час війни російські виконавці, російський культурний продукт продовжує фільтрувати український ринок.
Перебільшення. У наших театрах, закладах культури виконання творів, наприклад, Чайковського, припинено. Це рішення самих театрів, тому що в цьому випадку ми не можемо втручатися в їхню самостійну діяльність. Якщо ідеться про книжки, автоматично тут немає жодного імпорту російської продукції. Якщо говоримо про гастролі, то покажіть мені хоч одного гастролюючого росіянина за останні п’ять місяців війни.
Коли ми кажемо про Spotify і про інші музичні платформи, де люди можуть скачувати російську музику, — це існує. Я думаю, що це найбільше джерело постачання російськомовного продукту чи піратського продукту на території України. З цього приводу ми звернулися до великих технічних гігантів, і я радий, що дехто з них відповів. Наприклад, Netflix, який призупинив роботу з російським продуктом. Від інших чекаємо відповідей. Щодо унормування того, що має бути в законах, я думаю, що це питання короткого проміжку часу.
Що робити з гербом на "Батьківщині-Матері"? Можливо, взагалі треба цю статую прибрати?
Ми вперше підійшли впритул до вирішення цього запитання, яке намагалися обговорювати в той чи інший спосіб після 2014 року. Майже 800 тисяч людей взяли участь у голосуванні в "Дії". Здається, 92 чи 94 відсотки людей висловилися за прибирання герба і 85 відсотків висловилися за те, щоб замість радянського герба там був тризуб. Після затвердження плану дій, який нам подав музей Другої світової війни, що передбачає технічне обстеження, залучення фахівців для проєктної документації, щоб можна було зрозуміти, яким чином зняти і повісити, має пройти пів року чи більше, щоб ми почали роботи. Це пам'ятка, яка є однією з візитівок України, яка дивиться на Схід, яка величезна сама по собі. У нас є на що витрачати кошти, у нас недобудований музей Голодомору, нам потрібно збудувати музей Героїв Небесної Сотні, нам потрібно працювати з багатьма об’єктами, які отримали пошкодження або були зруйновані під час війни. Займатися зараз демонтажем "Батьківщини-Матері" — це можна робити лише у хворобливій уяві затятих патріотів.
Що з Бабиним Яром? Буде продовжено цей проєкт?
Ми будемо продовжувати, але тут варто зауважити, що багато проєктів, які були в обговоренні чи були в реалізації, зараз поставлені на паузу через відсутність фінансування.
Чи є гроші у держави для фінансування кіно?
Коштів немає. Ми закликаємо митців у різних сферах до колаборації з нашими західними партнерами. Це залучення коштів не з українського бюджету, колаборації з відомими театрами. Минулого тижня стартував Ukrainian Freedom Orchestra — спільний проєкт із The Metropolitan Opera, з оперним театром Варшави та з українськими музикантами, які проїдуть туром по провідних столицях світу. Таких колаборацій є чимало. Ми піднімаємо українську культуру на суттєво інший рівень. Ми надаємо можливості співпраці, про нас починають говорити вголос.
Ви вже планували бюджет на 2023 рік? Які питання в Міністерстві будуть захищені та не будуть "порізані" фінансово?
Для початку потрібно зрозуміти, що було вже порізано. Це фактично капітальні видатки: реставрації, ремонти, закупівля техніки чи інструментів — вони на цей момент в бюджеті відсутні. Не думаю, що вони з’являться наступного року. Усі ми знаємо, що ситуація з бюджетним наповненням, з витратами навряд чи зміниться до нашої перемоги. Тому перед нами стоїть виклик і завдання зібрати кошти в наших союзників, донорів. Ми розподілили ці потреби на дві частини: потреба негайна, яка складає приблизно 500 мільйонів доларів, яка потрібна для негайних ремонтів, для допомоги медійній сфері, для відновлення роботи Українського культурного фонду, для відновлення роботи Українського інституту книги, для того, щоб ми могли підтримувати ці сектори економіки. У першу чергу ми ставимо питання підтримки тих, хто тут і зараз в Україні працює — це від 70-80 відсотків у сфері культури, які нікуди не поїхали, які працюють в Україні, які хочуть продовжувати працювати, які роблять вистави в театрі, які їздять з цими спектаклями по лінії фронту, які продовжують писати вірші, знімати кіно, малювати картини.
На сайті Міністерства є підрозділ, де ми показуємо творчі роботи людей, які під час війни це робили. Цю сферу нам потрібно підтримувати. Це 500 мільйонів доларів негайних потреб і понад 5-6 мільярдів для потреб, які потрібні для відновлення роботи різних сфер, тієї самої медійної сфери, тому що потребують допомоги не тільки канали, які беруть участь в марафоні, але й онлайн-ресурси, люди, які могли б знімати зараз серіали, тому що коштів на це зараз також немає. Ми не можемо втратити цю сферу. З точки зору вагомості цих речей ми піднімаємо зараз питання перед колегами з G7 в першу чергу про необхідність скликання так званого "інформаційного рамштайну", де ми могли би обговорити нагальні питання, які стосуються координації дій наших союзників у сфері протидії російській дезінформації з одного боку, а з іншого боку — створення фонду прямої підтримки медійникам, які постраждали під час війни, бо скорочення у цій сфері надзвичайно велике і ми не можемо їх втратити зараз.
Читайте також
"Сподіваюся, Україна зможе повернути Херсон у найближчі місяць-два" — інтерв'ю з Томом Купером
Підписуйтесь на розсилку Суспільного – головні новини та тексти тижня в одному листі.
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу